Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 204/4788/15-ц
провадження № 61-11317св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Погрібного С. О., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - Публічне акціонерне товариство "Сбербанк",
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року у складі судді Дубіжанської Т. О. та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області
від 08 червня 2016 року у складі колегії суддів: Демченко Е. Л., Волошина М. П., Куценко Т. Р.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до Публічного акціонерного товариства "Сбербанк" (далі - ПАТ "Сбербанк") про відшкодування майнової та моральної шкоди.
Позовна заява мотивована тим, що 16 грудня 2014 року він уклав із Акціонерним банком "Сбербанк Росії" (далі - АТ "Сбербанк Росії"), правонаступником якого є
ПАТ "Сбербанк", у Дніпропетровському відділенні № 5 договір № 263/99/686067 на відкриття депозитного рахунку, вклад "Новорічний", який обома сторонами визнаний банківським вкладом.
Вказував, що згідно з умовами договору він вніс на депозитний рахунок, через відкритий на його ім`я рахунок, вклад у розмірі 18 000,00 грн під процентну ставку у розмірі 20 % на строк до 16 червня 2015 року, а по закінченню строку, 16 червня
2015 року, вклад та нараховані на нього відсотки загальною сумою 19 421,58 грн банк, за власною ініціативою, перевів із депозитного рахунку на раніше відкритий на його ім`я поточний рахунок.
Зазначав, що він повідомив банк в установлені строки, що не буде продовжувати строк дії договору та 17 червня 2015 року звернувся з проханням повернути його вклад та нараховані відсотки, але банк відмовив йому у видачі суми у розмірі 19 421,58 грн, оскільки з цих коштів стягнув 154,13 грн комісійну винагороду за видачу грошових коштів.
Посилаючись на те, що банк із 02 червня 2015 року вніс зміни у тарифи винагород за послуги з видачі готівки з поточного рахунку фізичних осіб тобто, перерахував на його поточний рахунок вклад та проценти, які підлягають поверненню, видача яких не тарифікується, отримавши таким чином неправомірну вигоду, що завдало йому, крім майнових збитків у розмірі 154,13 грн, також і моральні страждання, просить стягнути з відповідача неправомірно стягнуту частину вкладу та процентів у сумі 154,13 грн, моральну шкоду у розмірі 2 436,00 грн.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення мотивоване тим, що банк стягнув плату за надані позивачу послуги відповідно до умов укладеного договору, а відшкодування моральної шкоди за цим видом правовідносин не передбачено.
Ухвалою Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У липні 2016 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 31 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Дніпропетровської області від 08 червня 2016 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення, обґрунтовуючи свої вимоги неправильним застосуванням судами норм матеріального права та порушенням норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що письмова форма договору не була дотримана, оскільки запропонований договір не мав нічого спільного з формою договору банківського вкладу, встановленою статтею 1059 ЦК України, адже у пункті 3 договору зазначено, що сторони погодилися з усіма умовами, передбаченими для договорів банківського вкладу, проте позивач не був ознайомлений банком із такими умовами та не міг їх усвідомлювати, враховуючи, що їх не було долучено і до договору.
Станом на час розгляду вказаної справи у Верховному Суді від інших учасників справи не надходило відзивів на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 серпня 2016 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У березні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано вказану цивільну справу до Верховного Суду.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише у межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Судом встановлено, що 06 грудня 2014 року між АТ "Сбербанк Росії", правонаступником якого є ПАТ "Сбербанк", та ОСОБА_1 укладений договір
№ 263/99/686067 про відкриття депозитного рахунку (вклад "Новорічний") у рамках договору щодо банківського обслуговування.
Відповідно до умов укладеного договору, клієнт перераховує з поточного (мультивалютного) рахунку № НОМЕР_1 у гривні, відкритого у рамках договору щодо банківського обслуговування, а банк приймає на депозитний рахунок кошти на умовах та в порядку передбачених цим договором та Умовами банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Сбербанк Росії", затвердженими наказом Голови правління АТ "Сбербанк Росії" від 16 січня 2012 року № 37.
На виконання умов укладеного договору ОСОБА_1 перерахував із поточного рахунку на відкритий банком депозитний рахунок № НОМЕР_2 суму вкладу
18 000,00 грн строком розміщення вкладу на 6 місяців, тобто до 16 червня 2015 року з процентною ставкою за вкладом 20,15 % річних.
Згідно з пунктом 3.3.3.5 розділу ІІ Умов банківського обслуговування фізичних осіб в АТ "Сбербанк Росії", повернення вкладу здійснюється у безготівковій формі шляхом перерахування суми вкладу та нарахованих за користування вкладом процентів на поточний рахунок в день настання терміну повернення вкладу або в день дострокового повернення вкладу за ініціативою клієнта (з урахуванням пункту 3.3.3.4 розділу ІІ Умов).
Відповідно до пункту 5.1 Умов, за здійснення операцій за рахунком та за надання клієнту інших послуг банк отримує комісійну винагороду, розмір, якої визначається відповідними тарифами, чинними на момент здійснення відповідної операції.