Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
місто Київ
справа 305/2537/13-ц
провадження № 61-9732св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Луспеника Д. Д.,
суддів: Гулька Б. І., Кривцової Г. В. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А., Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
відповідач за зустрічним позовом - Водицька сільська рада Рахівського району
треті особи: Водицька сільська рада Рахівського району, Управління Держземагенства у Рахівському районі Закарпатської області, ОСОБА_3, Реєстраційна служба Рахівського районного управління юстиції
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_2 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області в складі судді Ємчука В. Є. від 21 березня 2016 року та рішення Апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Куцина М. М., Бондаренка Ю. О., Бисаги Т. Ю. від 21 листопада 2016 року, касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Рахівського районного суду Закарпатської області в складі судді Ємчука В. Є. від 21 березня 2016 року, рішення Апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Куцина М. М., Бондаренка Ю. О., Бисаги Т. Ю. від 21 листопада 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області у складі колегії суддів: Кондора Р. Ю., Кушатана Б. П., Мацунича М. В., від 27 березня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2013 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до ОСОБА_4 про визнання права власності на земельну ділянку, визнання права користування дорогою (проїздом), усунення перешкод у користуванні житловим будинком та земельною ділянкою, зобов`язання не чинити перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком, визнання нечинним та скасування державного акту про право приватної власності на землю, відшкодування моральної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що він є власником земельної ділянки площею 0,15 га, розташованої в с. Водиця Рахівського району Закарпатської області, на якій збудовано житловий будинок. Фасадом будинок розвернутий до під`їздної дороги шириною 6 м, якою він користується для під`їзду до воріт та заїзду на своє подвір`я.
Через вказану дорогу знаходиться земельна ділянка відповідача.
Восени 2011 року відповідач влаштував вздовж забору та перед воротами позивача огорожу, а також загородив собі частину під`їзної дороги до його земельної ділянки власними воротами та огорожею, що позбавляє позивача можливості безперешкодно потрапити на своє подвір`я.
Вказував, що відповідач відмовився у добровільному порядку усунути перешкоди в користуванні ним прилеглою до свого подвір`я дорогою.
Посилаючись на технічну документацію забудови будинку та технічну документацію, отриману за результатами проведеної кадастрової зйомки, позивач вказував, що його земельна ділянка межує із землями загального користування, тобто тією дорогою, яку собі самовільно відгородив відповідач. Позивач вважав, що його право порушене відповідачем та просив суд:
визнати право власності на належну йому земельну ділянку, що підтверджено Державним актом від 22 вересня 1997 року серії НОМЕР_1 в конфігурації та в межах, які визначені Технічною документацією виготовленою та зареєстрованою у встановленому законом порядку у 2013 році;
визнати його право користуватися дорогою (проїздом), що прилягає до належної йому земельної ділянки зі сторони, позначеної в Державному акті літерами Б-А шириною 5 м;
усунути перешкоди в користуванні позивачем своїм житловим будинком та земельною ділянкою, розташованими за адресою: АДРЕСА_2 шляхом демонтажу улаштованих відповідачем огорожі вздовж межі, позначеної літерами Б-А та воріт на дорозі, що веде до його земельної ділянки;
зобов`язати відповідача не чинити йому перешкод у користуванні земельною ділянкою та будинком, заборонивши вчиняти будь-які дії, які б порушували або обмежували право приватної власності позивача на вказану земельну ділянку та житловий будинок;
визнати нечинним та скасувати виданий ОСОБА_2 державний акт про право приватної власності на землю від 15 жовтня 2002 року серії НОМЕР_2 ;
стягнути з відповідача на користь позивача 15 000 грн моральної шкоди;
вирішити питання розподілу судових витрат.
У лютому 2014 року ОСОБА_2 звернувся із зустрічним позовом до ОСОБА_1 про скасування рішення органу місцевого самоврядування, визнання недійсним державного акту на право приватної власності на землю та стягнення моральної шкоди.
ОСОБА_2 свої вимоги мотивував тим, що не визнає право власності ОСОБА_1 на його земельну ділянку, оскільки державний акт, яким підтверджено право власності, містить неточності.
Просив суд: визнати нечинним та скасувати рішення виконкому Водицької сільської ради Рахівського району Закарпатської області від 19 лютого 1997 року № 70 про передачу у приватну власність ОСОБА_1 земельної ділянки площею 0,15 га урочище "Млаки" для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої на території Водицької сільської ради;
визнати недійсним державний акт на право приватної власності на землю від 22 вересня 1997 року серії НОМЕР_1, виданий ОСОБА_1 на земельну ділянку площею 0,15 га, відведену для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель та споруд, розташованої на території Водицької сільської ради Рахівського району Закарпатської області;
стягнути з відповідача на його користь завдану моральну шкоду у розмірі 15 000 грн. та стягнути судові витрати.
Ухвалою Рахівського районного суду Закарпатської області від 25 лютого 2014 року об`єднано в одне провадження зустрічний позов ОСОБА_2 із позовом ОСОБА_1 .
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Рахівського районного суду Закарпатської області від 23 березня 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 та зустрічного позову ОСОБА_2 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову ОСОБА_1, суд першої інстанції виходив з того, що зібраними доказами не встановлено факт наявності проїзної дороги до будинку позивача. Зазначена на проекті забудови ґрунтова дорога не являється дорогою загального користування, тому між суміжними землекористувачами відсутні землі загального користування комунальної власності с. Водиця. Крім того, суд дійшов висновку, що встановлення огорожі вздовж своєї земельної ділянки відповідачем не призвело до збільшення його земельної ділянки, чи захоплення земель, які відносяться до комунальної власності.
Відмовляючи у задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 набув право власності на земельну ділянку у відповідності з вимогами статей 116, 125, 155 ЗК України, а наявність технічних описок у описі меж суміжних земельних ділянок у виданому ОСОБА_1 на підставі рішення органу місцевого самоврядування державному акті ніяким чином не порушують права позивача ОСОБА_2 . Зазначені порушення можуть бути виправлені у спосіб, передбачений законом, а тому правові підстави, передбачені статями 80, 88, 116, 140 ЗК України, статтею 1167 ЦК України для визнання рішення органу місцевого самоврядування про виділення земельної ділянки та виданого на його підставі державного акту на землю недійсними та стягнення маральної шкоди - відсутні.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Закарпатської області від 21 листопада 2016 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2016 року у частині позову ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про усунення перешкод у користуванні житловим будинком та автомобільною дорогою (проїздом) до житлового будинку скасовано та в цій частині ухвалено нове рішення про задоволення позову.
Зобов`язано ОСОБА_2 усунути перешкоди у користуванні ОСОБА_1 автомобільною дорогою під назвою АДРЕСА_3, яка була побудована на підставі генерального плану забудови села Водиця Рахівського району від 13 вересня 2000 року за № 107, шляхом знесення незаконно побудованої огорожі. Вирішено питання розподілу судових витрат. В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення вимог ОСОБА_1 мотивоване тим, що суд першої інстанції, відмовляючи в задоволенні позову, не взяв до уваги ряд доказів, які було досліджено та про які було заявлено стороною позивача, що призвело до невірного вирішення спору. Судом апеляційної інстанції встановлено існування земель комунальної власності між земельними ділянками сторін, на яких самовільно, без жодних дозволів, з порушенням норм та правил влаштовано огорожу, яка відповідно до положень статті 152 ЗК України та статті 391 ЦК України порушує права позивача щодо користування житловим будинком та автомобільною дорогою.
Ухвалою Апеляційного суду Закарпатської області від 27 березня 2017 року у задоволенні заяви ОСОБА_1 про ухвалення додаткового рішення в частині розподілу судових витрат, понесених у суді першої інстанції відмовлено.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивна тим, що рішення суду першої інстанції щодо більшості вимог ОСОБА_1 було залишено без змін. Тому, передбачена цивільним процесуальним законом підстава для ухвалення додаткового рішення щодо розподілу судових витрат, понесених ОСОБА_1 під час розгляду справи у суді першої інстанції, апеляційним судом не вбачається.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
У касаційній скарзі, поданій у грудні 2016 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_2 просить скасувати рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 листопада 2016 року в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 та залишити в цій частині без змін рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2016 року.
Касаційна скарга ОСОБА_2 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції дійшов помилкового висновку про задоволення позовних вимог, вийшов за межі апеляційної скарги, ухвалюючи рішення про задоволення позову, не вказав, яка саме огорожа порушує права позивача, місце її розташування та в чому полягає незаконність її побудови.
ОСОБА_1 у своєму відзиві заперечував проти задоволення касаційної скарги ОСОБА_2, просив її відхилити.
У касаційних скаргах, поданих у грудні 2016 року та квітні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 листопада 2016 року в частині відмови йому в задоволенні позову, залишити в іншій частині рішення Рахівського районного суду Закарпатської області від 18 березня 2016 року без змін та скасувати ухвалу Апеляційного суду Закарпатської області від 27 березня 2017 року, ухвалити додаткове рішення, яким задовольнити вимоги про присудження позивачу відшкодування понесених ним судових витрат у суді першої інстанції.
Касаційні скарги ОСОБА_1 мотивовані тим, що суд апеляційної інстанції встановивши наявність між земельними ділянками сторін дороги, яка є комунальною власністю, облаштування відповідачем на вказаній дорозі огорожі та порушення відповідачем його прав, безпідставно не стягнув на його користь завдану діями відповідача моральну шкоду.
Крім того, ОСОБА_1 касаційну скаргу в частині оскарження ухвали апеляційного суду щодо розподілу судових витрат мотивував тим, що судом задоволено фактично 20 % від його позовних вимог, однак присуджена сума судових витрат не є співмірною із розміром задоволених позовних вимог.
ОСОБА_2 заперечував проти задоволення касаційних скарг ОСОБА_1, просив їх відхилити, ухвалу апеляційного суду рішення суду першої інстанції та рішення суду апеляційного в оскаржуваній частині залишити без змін.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 18 січня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_2, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції, зупинено виконання рішення Апеляційного суду Закарпатської області від 21 листопада 2016 року.
Ухвалами Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 лютого 2017 року та від 24 квітня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за скаргою ОСОБА_1, витребувано матеріали цивільної справи із суду першої інстанції.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу ХІІІ "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Згідно зі статтею 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями 06 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачу Кривцовій Г. В.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Рішенням виконавчого комітету Водицької сільської ради від 19 лютого 1997 року за № 70 ОСОБА_1 передано безоплатно у приватну власність земельну ділянку площею 0,15 га для будівництва та обслуговування господарських споруд, яка розташована біля будинку АДРЕСА_1 .
22 вересня 1997 року Водицькою сільської радою на підставі рішення Водицької сільської ради від 19 лютого 1997 року ОСОБА_1 видано державний акт на право приватної власності на землю серія НОМЕР_3 .
Згідно з планом зазначена земельна ділянка має довжину: від точки А до Б - 23,1 м, від Б до В - 73,2 м, від В до Г - 18,2 м та від Г до А - 76,2 м вказана земельна ділянка межує з ділянками громадян ОСОБА_5, ОСОБА_6 . Також, згідно із зазначеним у Державному акті планом зовнішніх меж земельних ділянок, земельна ділянка ОСОБА_1 межує із дорогою, що позначена між точками А і Б, а також В і Г.
Рішенням Водицької сільської ради Рахівського району від 9 квітня 1999 року ОСОБА_1 надано дозвіл на будівництво житлового будинку на зазначеній земельній ділянці розміром 0.15 га в урочищі „ Млаки" с. Водиця Рахівського району.
У грудні 1999 року ОСОБА_1 виготовлено будівельний паспорт на будівництво житлового будинку на земельній ділянці розміром 0.15 га в урочищі „Млаки" с. Водиця Рахівського району та затверджено у встановленому законом порядку.
Із проекту забудови земельної ділянки, який додано до будівельного паспорту житлового будинку, що належить ОСОБА_1 та складено у грудні 1999 року, встановлено, що з двох сторін земельної ділянки ОСОБА_1 зазначено дорогу, з однієї сторони ґрунтову (до центру села), з іншої - проектна дорога шириною 6 метрів.
Відповідач ОСОБА_2 набув право власності на земельну ділянку розміром 0.15 га землі для будівництва та обслуговування житлового будинку в урочищі "Млаки" с. Водиця Рахівського району на підставі нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу земельної ділянки від 20 жовтня 2002 року, укладеного з ОСОБА_7
ОСОБА_7 набув право власності на земельну ділянку на підставі рішень Водицької сільської ради від 19 лютого 1997 року та від 24 квітня 1997 року, якими йому передано у приватну власність земельну ділянку розміром 0.15 га.
На підставі рішення Водицької сільської ради Рахівського району від 9 вересня 1997 року ОСОБА_7 виданий державний акт серії НОМЕР_4 . Встановлено, що у плані зовнішніх меж земельної ділянки у точках А-Ж значиться земельна ділянка ОСОБА_1 .