Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 522/12894/15-ц
провадження № 61-27314св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Жданової В. С. (суддя-доповідач), Ігнатенка В. М., Кузнєцова В. О.
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
представник позивача - ОСОБА_2,
відповідач - об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорномор",
представник відповідача - Стенюшкін Олексій Михайлович,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Приморського районного суду м. Одеси у складі судді Свяченої Ю. Б. від 20 лютого 2017 року та рішення апеляційного суду Одеської області у складі колегії суддів: Плавич Н. Д., Ващенко Л. Г., Вадовської Л. М. від 18 липня 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Підпунктом 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
23 червня 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з указаним позовом, який в ході розгляду справи уточнив, та остаточно просив:
- визнати недійсним та скасувати наказ від 10 березня 2015 року № 2 про його звільнення з посади голови об`єднання співвласників багатоквартирного будинку "Чорномор" (далі - ОСББ "Чорномор") на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України;
- визнати припиненими його трудові відносини з відповідачем з 23 березня 2015 року на підставі частини першої статті 38 КЗпП України;
- стягнути з ОСББ "Чорномор" на його користь заборгованість у розмірі 56 201 грн 20 коп., яка складається з невиплаченої заробітної плати за період з 01 березня 2015 року по 23 березня 2015 року у розмірі 1 750 грн, середнього заробітку за час затримки розрахунку у розмірі 38 027 грн 20 коп. та грошову компенсацію за невикористані дні відпустки у розмірі 16 177 грн 64 коп.
Позов мотивовано тим, що згідно з наказом від 30 грудня 2006 року № 10-К з 01 січня 2007 року його прийнято на посаду голови правління ОСББ "Чорномор".
28 лютого 2015 року він був відсторонений від займаної посади у зв`язку із втратою довіри, а наказом від 10 березня 2015 року № 2 - звільнений з посади на підставі пункту 2 статті 41 КЗпП України.
Позивач також зазначав, що до 23 березня 2015 року він фактично продовжував виконувати функції голови правління, проте з 01 березня 2015 року заробітна плата йому не нараховувалась на не виплачувалась.
Вважаючи своє звільнення незаконним, ОСОБА_1 просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року в задоволенні позову відмовлено у зв`язку з пропуском строку звернення до суду.
Суд першої інстанції виходив з того, що про порушення свого права позивач дізнався 10 березня 2015 року, проте до суду з цим позовом звернувся лише 23 червня 2015 року, тобто з пропуском встановленого статтею 233 КЗпП України строку, не заявляючи клопотання про його поновлення.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного судуОдеської області від 18 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1, подану представником ОСОБА_2, задоволено частково, рішення Приморського районного суду м. Одеси від 20 лютого 2017 року скасовано та відмовлено у задоволенні позову.
Суд апеляційної інстанції, виходив з того, що позовні вимоги є безпідставними, а тому місцевий суд дійшов помилкового висновку про відмову у задоволенні позову з огляду на пропуск позивачем встановленого статтею 233 КЗпП України строку звернення до суду.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення суду першої та апеляційної інстанцій, ухваливши нове рішення про задоволення позову у повному обсязі.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі та витребувано цивільну справу № 522/12894/15-ц з суду першої інстанції.
Статтею 388 ЦПК України передбачено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Вказана справа передана до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що зміст рішення апеляційного суду не відповідає вимогам статті 316 ЦПК України (2004 року). Позивач не був присутнім на засіданні правління ОСББ "Чорномор" 28 лютого 2015 року та не брав участі у голосуванні, що спростовує висновок апеляційного суду про його обізнаність щодо відсторонення від посади. Висновок апеляційного суду про відсутність належних доказів щодо проведення розрахунку з позивачем є безпідставними, оскільки відповідач не виконав вимоги ухвали апеляційного суду Одеської області від 16 травня 2017 року про витребування бухгалтерських відомостей розрахунку з ОСОБА_1 . Крім того, обов`язок довести факт розрахунку з позивачем лежить на відповідачеві. Складений акт про відмову від ознайомлення позивача з наказом про звільнення не містить його підпису. Вимоги щодо стягнення середнього заробітку є вимогами, пов`язаними з виплатою заробітної плати, тому щодо строків звернення до суду слід керуватись положеннями частини другої статті 233 КЗпП України.
Короткий зміст вимог відзиву на касаційну скаргу
Відзив до суду касаційної інстанції не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами встановлено, що на підставі рішення загальних зборів ОСББ "Чорномор" ОСОБА_1 з 01 січня 2007 року прийнято на посаду голови правління ОСББ "Чорномор" згідно наказу від 30 грудня 2006 року № 10-К.
Рішенням правління ОСББ "Чорномор" від 28 лютого 2015 року ОСОБА_1 відсторонено від обов`язків голови правління та встановлено скликання загальних зборів на 10 березня 2015 року.
Рішенням загальних зборів ОСББ "Чорномор" від 10 березня 2015 року звільнено за посади голову правління ОСББ ОСОБА_1, обрано новий склад правління об`єднання та нового голову - ОСОБА_4 .
На підставі рішення загальних зборів про звільнення голови правління ОСББ "Чорномор" видано наказ від 10 березня 2015 року № 2, яким звільнено ОСОБА_1 із займаної посади з 28 лютого 2015 року.
Від ознайомлення з наказом про звільнення ОСОБА_1 відмовився, про що складено відповідний акт. У вказаному акті також зазначено, що ОСОБА_1 відмовився передати новому голові ОСББ "Чорномор" та членам правління документи фінансово-господарської діяльності об`єднання.
Мотивувальна частина
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою, другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Частиною третьою статті 401 ЦПК України передбачено, що суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судових рішень.