Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
справа № 199/7324/16-ц
провадження № 61-31302 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство "АктаБанк",
відповідач - ОСОБА_1,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від
14 грудня 2016 року у складі судді Якименко Л. Г. та постанову Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Бараннік О. П., Пономарь З. М., Посунся Н. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2016 року Публічне акціонерне товариство "АктаБанк" (далі -ПАТ "АктаБанк") звернулося до суду з позовом до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором № 0860872701/Т/973817, укладеним 12 червня 2012 року між ПАТ "АктаБанк" та ОСОБА_1, відповідно до якого банк надав позичальнику у тимчасове користування на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру грошові кошти у сумі 50 000,00 грн, з кінцевою датою погашення кредиту
11 червня 2017 року.
Посилаючись на те, що ОСОБА_1 не виконує зобов`язання за кредитним договором, внаслідок чого станом на 28 вересня 2016 року у нього виникла заборгованість у розмірі 55 543,37 грн, з яких строкова заборгованість
по кредиту складає 7 501,59 грн, прострочена заборгованість по кредиту
20 834,86 грн, строкова заборгованість по відсоткам 0,03 грн, прострочена заборгованість за відсотками 6,89 грн, прострочена комісія за обслуговування кредиту 26 400,00 грн, штраф 800,00 грн, ПАТ "АктаБанк" просив задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Заочним рішенням Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року позов ПАТ "АктаБанк" до
ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором задоволено.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АктаБанк" заборгованість за кредитним договором у розмірі 55 543,37 грн, з яких строкова заборгованість по кредиту -
7 501,59 грн, прострочена заборгованість за кредитом - 20 834,86 грн, заборгованість по відсотках 0,03 грн, прострочена заборгованість за відсотками 6,89 грн, прострочена комісія за обслуговування кредиту - 26 400,00 грн, штраф - 800,00 грн.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідач належним чином не виконує умови кредитного договору, внаслідок чого у нього утворилась заборгованість, що підтверджується наданим ПАТ "АктаБанк" доказами.
Ухвалою Амур - Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська
від 03 квітня 2017 року залишено без задоволення заяву ОСОБА_1 про
перегляд заочного рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року.
Ухвала суду першої інстанції мотивована тим, що при ухваленні заочного рішення судом досліджені у повному обсязі обставини справи та надана належна оцінка зібраним у справі доказам, відповідач не надав доказів на спростування зазначеного.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково.
Заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року в частині стягнення
з ОСОБА_1 на користь ПАТ "АктаБанк" заборгованості за прострочення сплати комісії за обслуговування кредиту у розмірі 24 400,00 грн скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні таких вимог.
В іншій частині заочне рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду
м. Дніпропетровська від 14 грудня 2016 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що відповідно до частини четвертої статті 11 Закону України "Про захист прав споживачів" кредитодавцю забороняється встановлювати у договорі про надання споживчого кредиту будь-які збори, відсотки, комісії, платежі тощо за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону. Умова про надання споживчого кредиту, яка передбачає здійснення будь-яких платежів за дії, які не є послугою у визначенні цього Закону є нікчемною, а відтак нарахована ПАТ "АктаБанк" комісія за супроводження кредиту є незаконною.
Відмовляючи у задоволенні клопотання про застосування позовної давності, апеляційний суд виходив з того, що ОСОБА_1 подав його після вирішення спору по суті, про наявність якого в суді першої інстанції йому було відомо.
Узагальнені доводи касаційної скарги та аргументів інших учасників справи
У жовтні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , у якій він просив застосувати позовну давність, скасувати рішення Амур-Нижньодніпровського районного суду м. Дніпропетровська від
14 грудня 2016 року та рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 28 вересня 2017 року, ухвалити нове рішення, яким відмовити у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що розглянувши справу за відсутності відповідача, суд першої інстанції позбавив його можливості звернутися із заявою про застосування позовної давності, яку ПАТ "АктаБанк" пропустило з огляду на те, що право на звернення до суду із зазначеним позовом, у позивача виникло у грудні 2012 року, тоді як ПАТ "АктаБанк" звернулося до суду лише у жовтні 2016 року.
Суд першої інстанції не врахував, що кредитний договір не відповідає вимогам статей 11, 18, 21 Закону України "Про захист прав споживачів", та помилково стягнув з нього на користь позивача прострочену комісію за обслуговування кредиту у розмірі 26 400 грн 00 коп. Апеляційний суд усунув зазначені недоліки лише в цій частині, однак не звернув увагу, що задовольняючи позовні вимоги ПАТ "АктаБанк" про дострокове стягнення заборгованості за кредитним договором, суд першої інстанції неправильно застосував частину другу статті 1050 ЦК України та частину другу статті 1054 ЦК України, помилково ототожнив вимоги позивача про стягнення заборгованості з розірванням кредитного договору.
Станом на дату розгляду справи відзив на касаційну скаргу не надійшов.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Відповідно до статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
24 жовтня 2017 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, ЦПК України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.