Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
м. Київ
справа № 152/1439/15-ц
провадження № 61-31568св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_1, ОСОБА_2,
відповідачі: ОСОБА_3, Державне підприємство "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", Шаргородська міська рада Вінницької області, Реєстраційна служба Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області,
треті особи: орган опіки та піклування Шаргородської міської ради Вінницької області, відділ Держгеокадастру у Шаргородському районі Вінницької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційні скарги представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 березня 2016 року у складі судді Строгого І. Л., ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2017 року у складі колегії суддів: Медяного В. М., Матківської М. В., Сопруна В. В. та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року у складі колегії суддів: Медяного В. М., Денишенко Т. О., Сопруна В. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У серпні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_3, Державного підприємства "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою" (далі - ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"), Шаргородської міської ради Вінницької області, Реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області, треті особи: орган опіки та піклування Шаргородської міської ради Вінницької області, відділ Держгеокадастру у Шаргородському районі Вінницької області, про визнання протиправною приватизації земельної ділянки.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що вона є власником частини житлового будинку по АДРЕСА_1, а також усього житлового будинку по АДРЕСА_2 . Обидва домоволодіння були об`єднані з присвоєнням єдиної адреси - АДРЕСА_2 .Частина домоволодіння по АДРЕСА_1 належить ОСОБА_3, який придбав його у 2007 році. У липні 2015 року їй стало відомо, що ОСОБА_5 приватизував присадибну земельну ділянку не тільки під своєю частиною домоволодіння, а й під фундаментом її домоволодіння, не залишивши їй доступу ззовні до її власності, чим позбавив можливості утримувати та реконструювати будинок.Проектну документацію для приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки виготовляв ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою", а затверджувала цю документацію Шаргородська міська рада Вінницької області. Проте при розробці та затвердженні технічної документації для приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки порушені її права, оскільки ОСОБА_3 отримав у власність земельну ділянку, більшу за ту, яку йому погоджували суміжні землекористувачі.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати недійсною технічну документацію із землеустрою щодо складання документів, що посвідчують право власності на земельну ділянку для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд ОСОБА_3 по АДРЕСА_1, виготовлену ДП "Вінницький науково-дослідний та проектний інститут землеустрою"; визнати протиправним та скасувати пункт 1.11 та пункт 4 рішення 17 сесії 6 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області від 04 січня 2013 року № 233 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,0143 га для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_3 та передачі йому у власність цієї земельної ділянки з видачею державного акта на право власності на неї; скасувати рішення Реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області від 08 травня 2013 року № 2163024 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1, розташовану по АДРЕСА_1 ; визнати недійсним свідоцтво про право власності на вказану земельну ділянку.
У січні 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до Шаргородської міської ради Вінницької області, ОСОБА_3 про визнання протиправною приватизації земельної ділянки.
Свої вимоги обґрунтовувала тим, що вона є власником житлового будинку по АДРЕСА_5 . Її будинок знаходиться поруч із будинками ОСОБА_1 та ОСОБА_3 Приватизація останнім спільної для усіх них прибудинкової території між будинками АДРЕСА_5, АДРЕСА_1 та АДРЕСА_2 створила їй перешкоди у доступі до будинку у звичній та багато років існуючій формі. У липні вона дізналася про те, що протягом 2008-2014 років ОСОБА_3 приватизував присадибну земельну ділянку не лише під своєю частиною домоволодіння, а й під її й ОСОБА_1 домоволодіннями.Вказувала, що Шаргородська міська рада Вінницької області перед затвердженням технічної документації для приватизації ОСОБА_3 земельної ділянки не перевірила, чи дотримано чинне законодавство і чи не обмежуються цією документацією права суміжних користувачів, та чи погоджували вони саме такі межі земельної ділянки. Погоджуючи ОСОБА_3 межі земельної ділянки, вона мала на увазі виключно земельну ділянку під частиною його домоволодіння.
Посилаючись на викладене, ОСОБА_2 просила визнати протиправним та скасувати пункт 1.11 та пункт 4 рішення 17 сесії 6 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області від 04 січня 2013 року № 233 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,0143 га для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_3 та передачі йому у власність цієї земельної ділянки з видачею державного акта на право власності на неї.
Суди неодноразово розглядали цю справу.
Рішенням Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 березня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано пункт 1.11 та пункт 4 рішення 17 сесії 6 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області від 04 січня 2013 року № 233 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,0143 га, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_3 та передачі йому у власність цієї земельної ділянки з видачею державного акта на право власності на неї. Визнано недійсним свідоцтво про право власності на нерухоме майно від 08 травня 2013 року № НОМЕР_2 на земельну ділянку площею 0,0142 га, кадастровий номер НОМЕР_1, для будівництва та обслуговування житлового будинку, господарських будівель і споруд (присадибна ділянка), розташовану по АДРЕСА_1 . Скасовано рішення Реєстраційної служби Шаргородського районного управління юстиції Вінницької області від 08 травня 2013 року № 2163024 про державну реєстрацію прав та їх обтяжень ОСОБА_3 на земельну ділянку кадастровий номер НОМЕР_1 , розташовану по АДРЕСА_1 . У іншій частині позову відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Позов ОСОБА_2 задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 1.11 та пункт 4 рішення 17 сесії 6 скликання Шаргородської міської ради Вінницької області від 04 січня 2013 року № 233 у частині затвердження технічної документації із землеустрою щодо складання документів, які посвідчують право власності на земельну ділянку, розташовану по АДРЕСА_1, площею 0,0143 га, для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, ОСОБА_3 та передачі йому у власність цієї земельної ділянки з видачею державного акта на право власності на земельну ділянку. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Частково задовольняючи позовні вимоги ОСОБА_1 та задовольняючи позов ОСОБА_2, суд першої інстанції виходив із того, що, затверджуючи технічну документацію ОСОБА_3, Шаргородська міська рада належним чином її не перевірила, що призвело до ухвалення радою незаконного рішення, яке порушує права ОСОБА_1 та ОСОБА_2 . Також суд зазначив, що конфігурація земельної ділянки ОСОБА_3 суттєво відрізняється від тієї, яка погоджувалась суміжними землекористувачами і її площа, яка погоджувалась Шаргородською міською радою в розмірі 0,0082 га, суттєво відрізняється від земельної ділянки, яка приватизована відповідачем - 0,0142 га. При затвердженні технічної документації ОСОБА_3 не враховані вимоги Державних будівельних норм України "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" ДБН 36-92, які визначають, що для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань між бічною межею ділянки і стіною житлового будинку або господарської будівлі треба приймати не менше 1,0 м, що фактично не було дотримано.
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2016 року рішення суду першої інстанції у частині задоволення позову ОСОБА_1 та позову ОСОБА_2 скасовано. Ухвалено в цій частині нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_1 та ОСОБА_2 відмовлено. В іншій частині рішення залишено без змін.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що Шаргородська міська рада не наділена повноваженнями і до її компетенції не входить обов`язок перевіряти правильність та достовірність складання технічної документації. Технічна документація розроблена на замовлення ОСОБА_3 у ДП "Вінницький науково-дослідний інститут землеустрою" і містила всі документи, визначені статтею 56 Закону України "Про землеустрій".
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року касаційні скарги ОСОБА_1 та ОСОБА_2 задоволено частково. Рішення Апеляційного суду Вінницької області від 16 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Скасовуючи рішення суду апеляційної інстанції, суд касаційної інстанції виходив із того, що площа земельної ділянки, яка погоджувалась Шаргородською міською радою Вінницької області для приватизації ОСОБА_3 - 0,0082 га, суттєво відрізняється від земельної ділянки, яка фактично приватизована ОСОБА_3 - 0,0142 га, проте рішень щодо внесення змін до рішення 10 сесії 5 скликання від 22 серпня 2008 року № 251 щодо площі земельної ділянки Шаргородська міська рада Вінницької області не ухвалювала. На порушення вимог статей 212-214, 315 ЦПК України 2004 року апеляційний суд на вказані вимоги закону, а також на те, що технічна документація, яка виготовлялася ОСОБА_6, суперечить рішенню Шаргородської міської ради Вінницької області, уваги не звернув, не надав оцінки доводам позивачів про те, що при затвердженні технічної документації ОСОБА_3 не були враховані вимоги Державних будівельних норм України "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" ДБН 36-92, пунктом 3.25 яких передбачено, що для догляду за будинками і здійснення поточного ремонту відстань між бічною межею ділянки і стіною житлового будинку або господарської будівлі треба приймати не менше 1,0 м, оскільки земельна ділянка, приватизована ОСОБА_3 , впритул прилягає до стіни житлового будинку ОСОБА_1, чого не заперечував у судовому засіданні і сам ОСОБА_3 .
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2017 року клопотання ОСОБА_1 та ОСОБА_2 про призначення судово-технічної експертизи задоволено частково. Призначено у справі судово-технічну експертизу, проведення якої доручено Вінницькому відділенню Київського науково-дослідного інституту судових експертиз. На вирішення експертів поставлено питання. Надано строк в один місяць для проведення експертизи з дня отримання ухвали суду. Витрати на проведення експертизи покладено в рівних частках на ОСОБА_1 та ОСОБА_2 Зупинено провадження у справі на час проведення цієї експертизи.
Постановляючи ухвалу про призначення експертизи, суд апеляційної інстанції виходив із того, що для повноти дослідження обставин справи та виходячи з позовних вимог сторін у справі є необхідність призначити судово-технічну експертизу.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 17 серпня 2017 року відновлено провадження у справі.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи без змін рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду про те, що площа земельної ділянки, яка погоджувалась Шаргородською міською радою Вінницької області для приватизації ОСОБА_3, суттєво відрізняється від земельної ділянки, яка фактично ним приватизована. Проте, рішень про внесення змін до рішення 10 сесії 5 скликання від 22 серпня 2008 року № 251 щодо площі земельної ділянки Шаргородська міська рада Вінницької області не ухвалювала.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційних скарг, позиції інших учасників
У березні 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2017 року, в якій просить скасувати оскаржуване судове рішення та передати справу на новий розгляд до суду апеляційної інстанції, посилаючись на порушення судом норм процесуального права. Вказує на те, що ОСОБА_1, ОСОБА_7 не заявляли будь-яких клопотань про призначення судової експертизи, що свідчить про те, що суд апеляційної інстанції вийшов за межі своїх повноважень.
У травні 2017 року ОСОБА_1 та ОСОБА_7 подали заперечення на касаційну скаргу, у яких зазначено, що встановлення порушення ДБН це не нова обставина, а перевіряються їхні доводи, які зводилися саме до порушення пункту 3.25 ДБН, ОСОБА_8 при приватизації земельної ділянки, на що посилався Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ у своїй ухвалі.
У жовтні 2017 року представник ОСОБА_3 - ОСОБА_4 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення в частині задоволених вимог ОСОБА_1, ОСОБА_7 та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовів у цих частинах, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що технічна документація розроблена на замовлення ОСОБА_3 у ДП "Вінницький науково-дослідний інститут землеустрою", вона має всі необхідні документи визначені статтею 56 Закону України "Про землеустрій". Шаргородська міська рада не наділена повноваженнями перевіряти вказану технічну документацію на відповідність вимогам закону, за технічною документацією отримані позитивні висновки державних органів (землевпорядного та органу архітектури та містобудування), тому жодних підстав для відмови у затверджені вказаної технічної документації у Шаргородської міської ради не було. Встановлення обставин щодо порушення прав чи інтересів позивачів і в чому це полягає викладено у правовій позиції Верховного суду України в постанові від 25 грудня 2013 року в справі № 6-94цс13. Доводи позивача про те, що при затвердженні технічної документації ОСОБА_9 не враховані вимоги Державних будівельних норм України "Містобудування. Планування і забудова міських і сільських поселень" 36-92 не підтверджені належними та допустимими доказами у розумінні процесуального закону.
У грудні 2017 року ОСОБА_1, ОСОБА_7 подали заперечення на касаційну скаргу, в якій зазначено, що рішення судів першої та апеляційної інстанцій є законними та обґрунтованими.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 березня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 16 лютого 2017 року, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 24 жовтня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі за касаційною скаргою представника ОСОБА_3 - ОСОБА_4 на рішення Шаргородського районного суду Вінницької області від 22 березня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області від 21 вересня 2017 року, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У червні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.