ПОСТАНОВА
Іменем України
10 липня 2019 року
Київ
справа №808/615/18
адміністративне провадження №К/9901/59680/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши в попередньому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський", третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити дії за касаційною скаргою Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолія Богдана Володимировича на рішення Запорізького окружного адміністративного суду у складі судді Калашник Ю.В. від 18 квітня 2018 року та постанову Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Юрка І.В., Чабаненка С.В., Чумака С.Ю. від 24 липня 2018 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернулася до Окружного адміністративного суду міста Києва з адміністративним позовом до Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" (далі також - Уповноважена особа Фонду, відповідач 1), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору на стороні відповідача - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - ФГВФО. Фонд), у якому просила:
- визнати протиправною бездіяльність відповідача щодо невключення позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок третьої особи як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі 37173,15 грн;
- зобов`язати відповідача включити позивача до Переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами у ПАТ "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок третьої особи та подати третій особі додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі 37173,15 грн для внесення даних щодо нього до загального реєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок третьої особи.
В обґрунтування позовних вимог позивач посилається на те, що має банківський рахунок у ПАТ "Банк Михайлівський" із вкладом у національній валюті. Вказує, що у зв`язку з початком процедури ліквідації банку позивач звернувся до Уповноваженої особи Фонду з вимогою про його включення до переліку вкладників, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО, однак у листопаді 2017 року отримав відповідь, у якій вказано на те, що здійснений ТОВ "Інвестиційно-розрахунковий центр" (далі також - ТОВ "ІРЦ") 19 травня 2016 року переказ коштів (транзакція) на рахунок позивача в ПАТ "Банк Михайлівський" № НОМЕР_1 у сумі 37173,15 грн є нікчемним правочином в силу положень ст. 215 Цивільного кодексу України (далі також - ЦК України) та п.7-9 ч. 3 ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб". Вважає, що транзакція з переказу коштів не є правочином у розумінні ст. 202 Цивільного кодексу України, а відтак не може бути визнана недійсною або нікчемною в порядку ст. 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк взагалі не є стороною правочину, на виконання якого здійснено переказ коштів.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року адміністративний позов задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Уповноваженої особи Фонду щодо невключення вкладного (депозитного) рахунку № НОМЕР_1, відкритого в ПАТ "Банк Михайлівський" на ім`я позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду гарантування вкладів фізичних осіб. Зобов`язано Уповноважену особу Фонду включити вкладний (депозитний) рахунок № НОМЕР_1, відкритий в ПАТ "Банк Михайлівський" на ім`я позивача до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів ФГВФО та подати ФГВФО додаткову інформацію про позивача як вкладника, який має право на відшкодування коштів у розмірі 37 173,15 грн для внесення даних щодо нього до загального рєстру вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які отримують кошти в межах гарантованої суми за рахунок коштів ФГВФО. В іншій частині позову відмовлено.
Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року апеляційну скаргу Уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" залишено без задоволення, а рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року без змін.
Суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, частково задовольняючи позовні вимоги, виходив з того, що відповідачем не доведено наявність правових підстав для невключення позивача до переліку вкладників ПАТ "Банк Михайлівський", які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок ФГВФО, а тому така бездіяльність відповідача суперечить приписам чинного законодавства та є протиправною.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року та постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, Уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" Смолій Б.В. звернувся з касаційною скаргою до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду, у якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та прийняти нову постанову, якою відмовити у задоволенні позовних вимог.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що 24 лютого 2016 року між позивачем та ТОВ "ІРЦ" укладено договір "Суперакапітал" (Новий) (з виплатою процентів щомісячно) №980-015-000194124, за умовами якого позивач передає ТОВ "ІРЦ" у власність грошові кошти в розмірі, порядку та на строк, передбачені цим Договором, а ТОВ "ІРЦ" зобов`язується повернути Кошти позивачу та виплатити проценти, в порядку та на умовах, встановлених цим Договором. ТОВ "ІРЦ" приймає від позивача у власність Кошти у сумі 36500,00 грн на строк не більше 183 дні з дати укладання цього Договору по 25 серпня 2016 року із процентною ставкою за користування коштами у розмірі 33,54% річних після утримання податку з таких процентів, сплачує щомісячно проценти та повертає кошти у безготівковій формі на рахунок Сторони-1 № НОМЕР_1 в ПАТ "Банк Михайлівський".
19 травня 2016 року з рахунку ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача надійшло 36500,00 грн (повернення коштів згідно з договором №980-015-000194124 від 24 лютого 2016 року) та 673,15 грн (оплата процентів по договору №980-015-000194124 від 24 лютого 2016 року).
На підставі рішення Національного банку України від 23 травня 2016 року за №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція ФГВФО прийняла рішення від 23 травня 2016 року №812 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень тимчасового адміністратора банку".
13 червня 2016 року виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення №991, відповідно до якого продовжено строки тимчасової адміністрації у ПАТ "Банк Михайлівський" з 23 червня 2016 року до 22 липня 2016 року включно.
Відповідно до рішення Правління Національного банку України від 12 липня 2016 року №124-рш "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Банк Михайлівський" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 12 липня 2016 року №1213 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Банк Михайлівський" та делегування повноважень ліквідатора банку", згідно з яким розпочато процедуру ліквідації з 13 липня 2016 року до 12 липня 2018 року включно.
В лютому 2017 року позивач зверталася із заявою про повернення коштів з банківського рахунку.
Згідно з відповіддю Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 28 березня 2017 року №37-036-6691/17 позивача повідомлено, що в ході перевірки були виявлені факти здійснення банком низки операцій (правочинів), в ході яких залучалися кошти фізичних осіб товариствами з обмеженою відповідальністю "ІРЦ" та "Кредитно-інвестиційний центр". Такі операції (правочини) на підставі частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" Уповноваженою особою Фонду визнані нікчемними, а зазначені клієнти банку, які укладали договори про залучення коштів, не були включені до реєстру вкладників на виплату відшкодування за рахунок коштів Фонду.
Також із довідки ПАТ "Банк Михайлівський" від 09 листопада 2017 року №ЗГ1(К)/74329 про стан рахунку № НОМЕР_1 вбачається, що переказ коштів (транзакція), здійснений ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року в сумі 673,15 грн з призначенням платежу "Оплата процентів по договору від 24 лютого 2016 року №980-015-000194124" та в сумі 36500,00 грн з призначенням платежу "Повернення коштів згідно з договором від 24 лютого 2016 року №980-015-000194124" на рахунок № НОМЕР_1, що належить позивачу, визнано нікчемними.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
У касаційній скарзі скаржник вказує на те, що суди першої та апеляційної інстанцій не надали належної правової оцінки тому, що спірні транзакції були здійснені під час дії обмежень, запроваджених постановою Правління Національного банку України від 22 грудня 2015 року № 917/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Банк Михайлівський" до категорії проблемних та запровадження особливого режиму контролю за діяльністю банку" із внесеними постановою від 27 квітня 2016 року №295/БТ змінами. Таким чином, операції на банківському рахунку позивача, які відбувались 19 травня 2016 року, мають ознаки нікчемності, про що позивача повідомлено належним чином.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України), колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Зазначеним вимогам процесуального закону постанова Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 24 липня 2018 року, якою рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 18 квітня 2018 року залишено без змін, відповідає, а викладені у касаційній скарзі доводи скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно з положеннями частини третьої статті 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Правові, фінансові та організаційні засади функціонування системи гарантування вкладів фізичних осіб, повноваження ФГВФО, порядок виплати Фондом відшкодування за вкладами встановлені, зокрема, Законом № 4452-VI.
Частиною першою статті 3 Закону № 4452-VI визначено, що Фонд є установою, що виконує спеціальні функції у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку.
Відповідно до частини першої статті 26 Закону № 4452-VI Фонд гарантує кожному вкладнику банку відшкодування коштів за його вкладом. Фонд відшкодовує кошти в розмірі вкладу, включаючи відсотки, нараховані на день прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, але не більше суми, встановленої адміністративною радою Фонду на дату прийняття такого рішення незалежно від кількості вкладів в одному банку. Сума граничного розміру відшкодування коштів за вкладами не може бути меншою 200000,00 грн. Фонд не відшкодовує кошти передані банку в довірче управління; за вкладом у розмірі менше 10 грн; за вкладом, підтвердженим ощадним (депозитним) сертифікатом на пред`явника.
Згідно з положеннями статті 27 Закону № 4452-VI Уповноважена особа Фонду складає перелік вкладників та визначає розрахункові суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду відповідно до вимог цього Закону та нормативно-правових актів Фонду станом на день прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду зазначає у переліку вкладників суму відшкодування для кожного вкладника, яка розраховується виходячи із сукупного обсягу всіх його вкладів у банку та нарахованих процентів. Нарахування процентів за вкладами припиняється з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Інформація про вкладника в переліку вкладників має забезпечувати його ідентифікацію відповідно до законодавства.
Протягом шести днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку виконавча дирекція Фонду затверджує реєстр вкладників для здійснення виплат відповідно до наданого Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників. Фонд публікує оголошення про відшкодування коштів вкладникам у газетах "Урядовий кур`єр", "Голос України" та на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет не пізніше ніж через сім днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку.
Уповноважена особа Фонду протягом трьох днів з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію формує перелік вкладників, кошти яких не підлягають відшкодуванню Фондом відповідно до частини четвертої статті 26 цього Закону.
Гарантії Фонду є формою участі держави у системі гарантування вкладів фізичних осіб, передбаченої Законом № 4452-VI. Для виконання Фондом відповідних зобов`язань можуть залучатися бюджетні кошти; рішення та дії Фонду чи Уповноваженої особи Фонду щодо включення вкладника до переліку осіб, яким необхідно здійснити виплату відшкодування сум вкладів за рахунок коштів Фонду, є рішеннями та діями суб`єкта владних повноважень, який реалізує делеговані державою повноваження по виведенню з ринку неплатоспроможних банків (статті 2, 25).
Системний аналіз наведених правових норм дає змогу дійти до висновку, що держава через відповідні фінансові та організаційні механізми бере активну участь та створює належні умови для функціонування відповідно до цього Закону системи гарантування вкладів фізичних осіб шляхом забезпечення фізичній особі, яка на момент прийняття рішення Національним банком України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних та початку процедури виведення Фондом банку з ринку, мала у такому банку вклад (від 10 грн), відшкодування суми коштів, зокрема, розміщених на цьому вкладі, включаючи нараховані відсотки, за рахунок коштів ФГВФО у межах суми, встановленої адміністративною радою Фонду, яка не може бути меншою 200000,00 грн.
Закон № 4452-VI пов`язує можливість реалізації права на одержання гарантованої суми відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду в межах граничного розміру відшкодування коштів за вкладами з настанням таких обставин: 1) прийняття Національним банком України рішення про віднесення відповідного банку до категорії неплатоспроможних (у разі, якщо на дату прийняття такого рішення дія договору банківського вкладу закінчилась) або рішення про відкликання банківської ліцензії; 2) наявність на дату віднесення банку до категорії неплатоспроможних у фізичної особи банківського вкладу за договором, укладеним до вказаної дати; 3) наявність на зазначеному банківському вкладі фізичної особи коштів разом з нарахованими відсотками на суму не менше 10 грн; 4) включення Уповноваженою особою Фонду фізичної особи до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми коштів за вкладами, з визначенням конкретної суми відшкодування; 5) затвердження виконавчою дирекцією Фонду реєстрів вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, відповідно до складеного Уповноваженою особою Фонду переліку вкладників.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, 19 травня 2016 року на поточний рахунок позивача в ПАТ "Банк Михайлівський" були зараховані кошти на загальну суму 37173,15 грн, відтак такі вже були на рахунку на момент прийняття Правлінням НБУ постанови від 23 травня 2016 року №14/БТ "Про віднесення ПАТ "Банк Михайлівський" до категорії неплатоспроможних".
Однак, Уповноваженою особою Фонду позивача не було включено до переліку вкладників банку, які мають право на відшкодування суми вкладу за рахунок коштів ФГВФО.
Відповідно до частини першої статті 34 Закону № 4452-VI Фонд розпочинає процедуру виведення неплатоспроможного банку з ринку та здійснення тимчасової адміністрації в банку на наступний робочий день після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних.
Процедура виведення банку з ринку, що запроваджується Фондом стосовно неплатоспроможного банку в порядку, встановленому цим Законом № 4452-VI, відповідно до пункту 16 частини першої статті 2 Закону № 4452-VI, є тимчасовою адміністрацією.
Відповідно до частини другої статті 34 Закону № 4452-VI не пізніше наступного робочого дня після початку тимчасової адміністрації Фонд розміщує інформацію про запровадження тимчасової адміністрації в банку на своїй офіційній сторінці в мережі Інтернет і не пізніше ніж через 10 днів публікує її в газетах "Урядовий кур`єр" або "Голос України".
Частинами третьою, п`ятою цієї статті також передбачено, що виконавча дирекція Фонду не пізніше наступного робочого дня після офіційного отримання рішення Національного банку України про віднесення банку до категорії неплатоспроможних призначає з числа працівників Фонду Уповноважену особу Фонду. Уповноважена особа Фонду повинна відповідати вимогам, встановленим Фондом. Рішення про призначення Уповноваженої особи Фонду доводиться Фондом до головного офісу банку та до кожного відокремленого підрозділу банку негайно.
Під час тимчасової адміністрації Фонд має повне і виняткове право управляти банком відповідно до цього Закону, нормативно-правових актів Фонду та вживати дії, передбачені планом врегулювання.
Відповідно до частини першої статті 36 Закону № 4452-VI з дня початку процедури виведення Фондом банку з ринку призупиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Фонд набуває всі повноваження органів управління банку та органів контролю з дня початку тимчасової адміністрації і до її припинення.
Згідно з частиною третьою цієї ж статті правочини, вчинені органами управління та керівниками банку після початку процедури виведення Фондом банку з ринку, є нікчемними.
Закон № 4452-VI визначає порядок складання уповноваженою особою Фонду переліку вкладників, які мають право на відшкодування сум коштів за банківськими вкладами, а також підстави та умови, за наявності яких відшкодування суми коштів за банківським вкладом фізичним особам за рахунок коштів ФГВФО не здійснюється.
Так, згідно з положеннями статей 37, 38 Закону № 4452-VI Фонд або його Уповноважена особа наділені повноваженнями щодо виявлення факту нікчемності правочинів шляхом здійснення перевірки вчинених (укладених) банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку, на предмет виявлення правочинів (у тому числі договорів), що є нікчемними з підстав, визначених частиною третьою статті 38 цього Закону.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, нікчемність правочину переказів коштів (транзакцій), здійснених ТОВ "ІРЦ" 19 травня 2016 року на рахунок позивача, встановлена Уповноваженою особою фонду на підставі ознак нікчемності, визначених у пунктах 7-9 частини третьої статті 38 Закону № 4452-VI.
Правочини (у тому числі договори) неплатоспроможного банку є нікчемними, зокрема, з підстав укладення банком правочинів (у тому числі договорів), умови яких передбачають платіж чи передачу іншого майна з метою надання окремим кредиторам переваг (пільг), прямо не встановлених для них законодавством чи внутрішніми документами банку (пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI).
Зі змісту даної норми вбачається, що пункт 7 частини третьої статті 38 Закону №4452-VI не може бути застосованим до договорів, укладених між позивачем та ПАТ "Банк Михайлівський", між позивачем та ТОВ "ІРЦ", а також до транзакцій щодо переведення коштів від ТОВ "ІРЦ" на рахунок позивача, оскільки на підставі цих правочинів у позивача не виникло переваг (пільг) стосовно інших кредиторів банку, а також умови цих правочинів не передбачають обов`язків банку перерахувати кошти або передати майно позивачу.