ПОСТАНОВА
Іменем України
10 липня 2019 року
Київ
справа №2040/7881/18
адміністративне провадження №К/9901/9518/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду: судді-доповідача Желєзного І.В., судді Саприкіної І.В., судді Чиркіна С.М., розглянувши у попередньому судовому засіданні у касаційному порядку адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України про визнання протиправним та скасування протоколу, зобов`язання вчинити певні дії за касаційною скаргою ОСОБА_1 на рішення Харківського окружного адміністративного суду у складі судді Єгупенка В.В. від 11 жовтня 2018 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду у складі колегії суддів: Донець Л.О., Гуцала М.І., Бенедик А.П. від 11 березня 2019 року,
В С Т А Н О В И В :
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
У вересні 2018 року ОСОБА_1 (далі також - позивач) звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Харківського обласного військового комісаріату, Міністерства оборони України, в якому просив:
- визнати протиправним та скасувати пункт 15 протоколу № 73 від 13 липня 2018 року рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та призначенням компенсаційних сум, яким відмовлено позивачу в призначенні та виплаті одноразової грошової допомоги;
- зобов`язати Харківський обласний військовий комісаріат повторно подати висновок та документи до нього розпорядникові бюджетних коштів про виплату позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або періодичні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України № 975 (далі також - Порядок № 975) та статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей";
- зобов`язати Міністерство оборони України вирішити питання про призначення та нарахування позивачу одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку № 975 та статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Позовна заява мотивована тим, що з моменту встановлення ІІІ групи інвалідності позивач набув право на отримання одноразової грошової допомоги відповідно до статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей".
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року, залишеним без змін постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року, у задоволенні позовних вимог відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог, суд першої інстанції, з висновками якого погодився апеляційний суд, виходив з того, що ІІІ група інвалідності встановлена позивачу 03 квітня 2013 року, в період, коли законодавством не передбачалось можливості отримання одноразової грошової допомоги військовослужбовцю строкової військової служби у разі настання інвалідності після спливу трьох місяців від дати звільнення зі служби.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
Не погоджуючись з рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 11 жовтня 2018 року та постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 11 березня 2019 року, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права і порушення норм процесуального права, ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить задовольнити адміністративний позов.
СТИСЛИЙ ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДАМИ ПЕРШОЇ ТА АПЕЛЯЦІЙНОЇ ІНСТАНЦІЙ
Судами попередніх інстанцій встановлено, що позивач з 01 квітня 1982 року по 25 травня 1984 року проходив військову службу у Збройних силах, в тому числі з 31 грудня 1982 року по 12 жовтня 1983 року брав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 39676.
Згідно з висновком спеціаліста в галузі судово-медичної експертизи від 26 грудня 2012 року № 6185-09/12, рубець у ОСОБА_1 є наслідком загоєння вогнепального осколкового поранення, яке могло бути отриманим в період бойових дій на території Демократичної республіки Афганістан, тобто у вказаний ним строк - 1986 рік.
Витягом з протоколу № 165 від 31 січня 2013 року Центральної військово-лікарської комісії Міністерства оборони України встановлено, що захворювання позивача пов`язані з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.
03 квітня 2013 року під час первинного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 визнано особою з інвалідністю III групи внаслідок поранення, пов`язаного з виконанням обов`язків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, згідно з довідкою МСЕК серія 10 ААБ № 191648 від 10 квітня 2013 року.
01 травня 2017 року під час повторного огляду органами МСЕК ОСОБА_1 підтвердив групу та причину інвалідності (довідка МСЕК серія 12 ААА №479076 від 03 квітня 2017 року).
Рішенням Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов`язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги та компенсаційних сум, від 13 липня 2018 позивачу відмовлено у призначенні одноразової грошової допомоги, оскільки згідно з пунктом 6 статті 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", у редакції, яка діяла на час встановлення інвалідності в 2013 році, а також підпунктом 4 пунктом 2 Порядку та умов призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), поранення (контузії, травми або каліцтва) чи інвалідності військовослужбовців, військовозобов`язаних і резервістів, призваних на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та інвалідності звільнених з військової служби (зборів) осіб, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 28 травня 2008 року № 499 (далі також - Порядок № 499), було передбачено, що одноразова грошова допомога призначається особам, звільненим із строкової військової служби, у разі, якщо інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мало місце в період проходження служби, настала не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби. Натомість позивачу інвалідність встановлено понад 3-місячний термін після звільнення зі служби.
Вважаючи незаконними дії Міністерство оборони України щодо відмови у нарахуванні одноразової грошової допомоги, позивач звернувся до суду з позовом.
ДОВОДИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
Касаційну скаргу позивач обґрунтовує тим, що судами першої та апеляційної інстанцій незаконно, з порушенням норм матеріального та процесуального права відмовлено у задоволенні позовних вимог. Скаржник наголошує, що право на отримання одноразової грошової допомоги після звільнення з військової служби (в тому числі і строкової) мають особи, які отримали інвалідність внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, незалежно від часу настання інвалідності.
Від відповідачів відзиву на касаційну скаргу ОСОБА_1 не надходило, що відповідно до статті 338 КАС України не перешкоджає касаційному перегляду рішень судів першої та апеляційної інстанцій.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та доводам касаційної скарги, а також виходячи з меж касаційного перегляду справи, визначених статтею 341 КАС України, колегія суддів зазначає наступне.
Згідно з положенням частини четвертої статті 328 КАС України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої, другої та третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Крім того стаття 2 та частина четверта статті 242 КАС України встановлюють, що судове рішення має відповідати завданню адміністративного судочинства, а саме бути справедливим та неупередженим, своєчасно вирішувати спір у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних
Зазначеним вимогам процесуального закону рішення судів першої та апеляційної інстанцій відповідають, а викладені у касаційній скарзі мотиви скаржника є неприйнятними з огляду на наступне.
Стаття 46 Конституції України визначає, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом.
Частиною п`ятою статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.
Предметом спору у цій справі є вимога нарахувати та виплатити одноразову грошову допомогу як особі з інвалідністю ІІІ групи.
Третю групу інвалідності позивачу первинно встановлено 10 квітня 2013 року.
Згідно з частиною другою статті 16 Закону України "Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (у редакції, чинній на час встановлення позивачу ІІІ групи інвалідності), у разі поранення (контузії, травми або каліцтва), заподіяного військовослужбовцю під час виконання ним обов`язків військової служби, а також інвалідності, що настала в період проходження військової служби або не пізніше ніж через три місяці після звільнення зі служби чи після закінчення цього строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження військової служби, залежно від ступеня втрати працездатності йому виплачується одноразова грошова допомога в розмірі до п`ятирічного грошового забезпечення за останньою посадою в порядку та на умовах, визначених Кабінетом Міністрів України.
Пунктом другим Порядку № 499 передбачено, що одноразова грошова допомога виплачується військовослужбовцям строкової служби у разі поранення (контузії, травми або каліцтва) без встановлення групи інвалідності, заподіяного їм під час проходження військової служби, чи в разі настання інвалідності під час проходження військової служби та особам, звільненим із строкової військової служби, у разі настання інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення з такої служби внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період її проходження, залежно від ступеня втрати працездатності - у розмірі, що визначається у відсотках десятирічного грошового забезпечення.