ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 920/999/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Чумака Ю. Я. - головуючого, Дроботової Т. Б., Пількова К. М.,
секретар судового засідання - Лелюх Є. П.,
за участю представників:
позивача - Васильцова В. М. (адвокат),
відповідача - не з`явилися,
третьої особи - не з`явилися,
прокуратури - Гришиної Т. А. (за посвідченням №044815 від 16.11.2016),
розглянув касаційну скаргу заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Сумської області від 10.11.2016 (суддя Джепа Ю. А.) і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 (головуючий - Пушай В. І., судді: Барбашова С. В., Медуниця О. Є.) у справі
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Вант" ЛТД
до Приватного підприємства "Тера",
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору на стороні відповідача - Державного підприємства "Шосткінське лісове господарство",
про визнання права власності.
Короткий зміст і підстави позовних вимог
1. У жовтні 2016 року Товариство з обмеженою відповідальністю "Вант" ЛТД (далі - ТОВ "Вант" ЛТД, Товариство) звернулося до Господарського суду Сумської області з позовом до Приватного підприємства "Тера" (далі - ПП "Тера", Підприємство) про визнання права власності за набувальною давністю на нерухоме майно - двоповерховий цегляний будинок відпочинку площею 165,6кв.м., який знаходиться на земельній ділянці Собицького лісництва Шосткинського району Сумської області, квартал №1 (далі - спірне нерухоме майно).
2. Позовна вимога обґрунтовується тим, що 08.09.2003 ТОВ "Вант" ЛТД придбало у ПП "Тера" нерухоме майно, що підтверджується актом прийому-передачі майна, і цим майном Товариство добросовісно, відкрито, безперервно володіє на протязі більше 13 років, у зв`язку з чим позивач заявляє про давність володіння майном і вважає, що в нього є передбачені частиною 1 статті 344 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) підстави для визнання власником спірного майна за набувальною давністю.
Короткий зміст рішень судів попередніх інстанцій
3. Рішенням Господарського суду Сумської області від 10.11.2016, залишеним без змін постановою Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2018, позов задоволено.
4. Рішення та постанова мотивовані положеннями статей 47, 59 Цивільного кодексу УРСР 1963р. (далі - ЦК УРСР 1963р.), статей 16, 181, 182, 328, 331, 344 ЦК України та статей 13, 53, 73, 74, 76-29, 86 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України), з урахуванням яких суди дійшли висновку про обґрунтованість позовних вимог з огляду на те, що позивач упродовж більше як 13 років добросовісно, відкрито, безперервно володіє вказаним нерухомим майном та, зважаючи на нікчемність укладеного між сторонами договору купівлі-продажу від 08.09.2003 як такого, що не був нотаріально посвідчений, є підстави для визнання за Товариством права власності на спірне майно за набувальною давністю. При цьому апеляційний суд зазначив про те, що у матеріалах справи відсутні докази щодо встановлення при проведенні інвентаризації спірного майна та видачі позивачу технічного паспорту ознак самочинного будівництва, зокрема повідомлення суб`єкта господарювання, який проводив інвентаризацію органів державного архітектурно-будівельного контролю про виявлення об`єктів самочинного будівництва в порядку, передбаченому пунктом 3.2 Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об`єктів нерухомого майна, затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики №127 від 24.05.2001 (далі - Інструкція №127), а також відсутні будь-які звернення органів державного будівельного контролю щодо самочинного будівництва спірного майна як ТОВ "Вант" ЛТД, так і його попередніми власниками.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
5. Не погодившись з рішенням місцевого суду та постановою апеляційної інстанції, заступник прокурора Харківської області (далі - прокуратура) звернувся з касаційною скаргою, у якій просить їх скасувати та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову.
Узагальнені доводи особи, яка подала касаційну скаргу
6. В обґрунтування своєї правової позиції скаржник посилається на неправильне застосування і порушення судами попередніх інстанцій статей 331, 344, 376 ЦК України, статей 84, 92, 116, 120, 134 Земельного кодексу України (далі - ЗК України) та статей 53, 76-79, 236, 269 ГПК України, наголошуючи на тому, що: 1) судами не встановлено обставин наявності у відповідача або інших суб`єктів господарювання спірного нерухомого майна як об`єкта цивільних прав, оскільки не встановлено час, коли та ким вказаний об`єкт був побудований, відсутні докази введення його в експлуатацію, тобто немає підтвердження факту набуття ним статусу нерухомого; 2) спірний об`єкт нерухомості був збудований на земельній ділянці, яка не була належним чином вилучена у постійного землекористувача та не була відведена для цієї мети Відкритому акціонерному товариству "Шосткинське спеціалізоване автотранспортне підприємство-1803" (далі - ВАТ "Шосткинське спеціалізоване АТП-1803"), без дозвільних документів на виконання будівельних робіт, без затвердженого проекту і без введення в експлуатацію нерухомого майна, тому спірне майно є об`єктом самочинного будівництва, на який право власності у ВАТ "Шосткинське спеціалізоване АТП-1803", ПП "Тера" та інших осіб не виникало; 3) у даному випадку загрозою порушення інтересів держави є спроба позивача у незаконний спосіб набути право власності на нерухоме майно, що знаходиться на землях лісового фонду державної власності, а саме на території земель, що знаходяться у постійному користуванні Державного підприємства "Шосткінське лісове господарство" (далі - ДП "Шосткінське лісове господарство"), враховуючи, що відповідна земельна ділянка будь-кому для забудови не виділялася, а будівництво відповідного об`єкта нерухомості проведено за нез`ясованих судом обставин; 4) саме прийняття місцевим судом оскаржуваного рішення безпосередньо вплинуло на прийняття органами державної влади рішення про надання Товариству додатково у користування земельної ділянки лісового фонду за місцем розташування спірного майна у позаконкурентний спосіб (без проведення земельних торгів).
Узагальнений виклад позиції інших учасників справи
7. Позивач у відзиві на касаційну скаргу просить її залишити без задоволення з мотивів, викладених у оскаржуваних судових рішеннях, зокрема, з огляду на відсутність обґрунтування прокуратурою виключних підстав для представництва інтересів держави у цій справі та безпідставне незазначення органу, уповноваженого здійснювати функції держави у спірних правовідносинах.
Розгляд справи Верховним Судом
8. Ухвалою Верховного Суду від 07.12.2018 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Сумської області від 10.11.2016 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі № 920/999/16 та призначено розгляд справи у судовому засіданні на 22.01.2019.
9. Ухвалою Верховного Суду від 14.01.2019 провадження за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Сумської області від 10.11.2016 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 у справі №920/999/16 зупинено до вирішення Великою Палатою Верховного Суду питання про усунення неоднозначного застосування норм права у подібних правовідносинах у іншій справі №910/17274/17.
10. Ухвалою Верховного Суду від 10.06.2019 поновлено касаційне провадження у справі №920/999/16 за касаційною скаргою заступника прокурора Харківської області на рішення Господарського суду Сумської області від 10.11.2016 і постанову Харківського апеляційного господарського суду від 27.08.2018.
11. З огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності, комплексності правової кваліфікації відносин, з яких виник спір, без чого неможливо правильно вирішити справу по суті та застосувати норми процесуального права, визначається розумність строку розгляду цієї справи.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
12. 08.09.2003 між ПП "Тера" (продавець) та ТОВ "Вант" ЛТД (покупець) укладено договір купівлі-продажу двоповерхового цегляного будинку відпочинку площею 165,6кв.м., який знаходиться на земельній ділянці Собицького лісництва Шосткинського району Сумської області, квартал № 1 (далі - Договір).
На виконання умов Договору даний об`єкт передано відповідачем позивачу за актом приймання-передачі, що є додатком №1 до Договору, і зазначені обставини сторонами не заперечуються.
13. Пунктом 2.1 Договору передбачено, що продаж двоповерхового цегляного будинку відпочинку, який є предметом договору, за домовленістю сторін вчиняється за 10000 грн.
14. На виконання умов Договору позивач повністю сплатив вартість придбаного об`єкта нерухомості, що підтверджується квитанцією до прибуткового касового ордера №4 від 08.09.2003.
15. Згідно з пунктами 4.1.3, 4.1.4 Договору протягом 60-ти календарних днів з дати укладення цього Договору відповідач зобов`язався виготовити та передати позивачеві повний пакет правовстановлюючих документів на продане майно, а в термін до 08.11.2003 спільно з позивачем здійснити його нотаріальне посвідчення.
16. Сторони не здійснили нотаріальне посвідчення Договору внаслідок ухилення продавця, а також останнім не надано покупцю пакет правовстановлюючих документів, хоча щодо всіх істотних умов сторони дійшли згоди.
При цьому позивач не звертався до суду з вимогою про визнання цього договору дійсним у зв`язку з ухиленням відповідача від нотаріального посвідчення договору купівлі-продажу від 08.09.2003.
17. В матеріалах справи наявний лист ДП "Шосткінське лісове господарство" №971, в якому зазначається про володіння та користування Товариства спірним нерухомим майном з 2003 року.
18. Відповідно до даних технічного паспорту, виготовленого 05.10.2016 ПП "Укрторгпром", площа будинку відпочинку, якій знаходиться на земельній ділянці Собицького лісництва Шосткинського району Сумської області, квартал №1, складає 165,6кв.м.
19. Розпорядженням голови Сумської обласної державної адміністрації від 14.08.2017 №455-ОД позивачу виділено лісову ділянку за адресою місцезнаходження спірного майна в довгострокове тимчасове платне користування без вилучення її у постійного землекористувача, на підставі якого між постійним землекористувачем (ДП "Шосткінське лісове господарство") та Товариством укладено договір довгострокового тимчасового користування зазначеною земельною ділянкою для рекреаційних потреб, під які підпадає розміщення спірного будинку відпочинку.
Позиція Верховного Суду
20. Заслухавши доповідь судді-доповідача, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи, подані заперечення, перевіривши на підставі встановлених фактичних обставин справи правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, Верховний Суд вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з таких підстав.
21. Відповідно до частини 1 статті 15 та частини 1 статті 16 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу.
22. Вирішуючи спір, суд повинен надати об`єктивну оцінку наявності порушеного права чи інтересу на момент звернення до господарського суду, а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права способам, що встановлено чинним законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права.
23. Згідно зі статтею 328 ЦК України право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.
24. Позивачем обрано такий спосіб судового захисту як визнання права власності за набувальною давністю на двоповерховий цегляний будинок відпочинку площею 165,6кв.м., який знаходиться на земельній ділянці Собицького лісництва Шосткинського району Сумської області, квартал №1.
25. Частиною 1 статті 181 ЦК України до нерухомих речей (нерухоме майно, нерухомість) належать земельні ділянки, а також об`єкти, розташовані на земельній ділянці, переміщення яких є неможливим без їх знецінення та зміни їх призначення. Режим нерухомої речі може бути поширений законом на повітряні та морські судна, судна внутрішнього плавання, космічні об`єкти, а також інші речі, права на які підлягають державній реєстрації.
26. Відповідно до частин 1, 4 статті 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п`яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом. Право власності за набувальною давністю на нерухоме майно, транспортні засоби, цінні папери набувається за рішенням суду.
27. Правовий інститут набувальної давності опосередковує один із первинних способів виникнення права власності, тобто це такий спосіб, відповідно до якого право власності на річ виникає вперше або незалежно від права попереднього власника на цю річ, воно ґрунтується не на попередній власності та відносинах правонаступництва, а на сукупності обставин, зазначених у частині 1 статті 344 ЦК України, а саме: наявність суб`єкта, здатного набути у власність певний об`єкт; законність об`єкта володіння; добросовісність заволодіння чужим майном; відкритість володіння; безперервність володіння; сплив установлених строків володіння; відсутність норми закону про обмеження або заборону набуття права власності за набувальною давністю. Для окремих видів майна право власності за набувальною давністю виникає виключно на підставі рішення суду (юридична легітимація).
28. Так, набути право власності на майно за набувальною давністю може будь-який учасник цивільних правовідносин, якими за змістом статті 2 ЦК України є фізичні особи та юридичні особи, держава Україна, Автономна Республіка Крим, територіальні громади, іноземні держави та інші суб`єкти публічного права.
29. Проте не будь-який об`єкт може бути предметом такого набуття права власності. Право власності за набувальною давністю можна набути виключно на майно, не вилучене із цивільного обороту, тобто об`єкт володіння має бути законним.
30. Аналізуючи поняття добросовісності заволодіння майном як підстави для набуття права власності за набувальною давністю відповідно до статті 344 ЦК України, слід виходити з того, що добросовісність як одна із загальних засад цивільного судочинства означає фактичну чесність суб`єктів у їх поведінці, прагнення сумлінно захистити свої цивільні права та забезпечити виконання цивільних обов`язків. При вирішенні спорів має значення факт добросовісності заявника саме на момент отримання ним майна (заволодіння майном), тобто на той початковий момент, який включається в повний давнісний строк володіння майном, визначений законом. Володілець майна в момент його заволодіння не знає (і не повинен знати) про неправомірність заволодіння майном. Крім того, позивач як володілець майна повинен бути впевнений у тому, що на це майно не претендують інші особи і він отримав це майно за таких обставин і з таких підстав, які є достатніми для отримання права власності на нього.
31. Відтак йдеться про добросовісне, але неправомірне, в тому числі безтитульне, заволодіння майном особою, яка в подальшому претендуватиме на набуття цього майна у власність за набувальною давністю. Підставою добросовісного заволодіння майном не може бути, зокрема, будь-який договір, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність. Володіння майном за договором, що опосередковує передання майна особі у володіння (володіння та користування), проте не у власність, виключає можливість набуття майна у власність за набувальною давністю, адже у цьому разі володілець володіє майном не як власник.
32. Якщо володілець знає або повинен знати про неправомірність заволодіння чужим майном (у тому числі і про підстави для визнання договору про його відчуження недійсним), то, незважаючи на будь-який строк безперервного володіння чужим майном, він не може його задавнити, оскільки відсутня безумовна умова набуття права власності - добросовісність заволодіння майном.
33. Відповідна особа має добросовісно заволодіти саме чужим майном, тобто об`єкт давнісного володіння повинен мати власника або бути річчю безхазяйною (яка не має власника або власник якої невідомий). Нерухоме майно може стати предметом набуття за набувальною давністю якщо воно має такий правовий режим, тобто є об`єктом нерухомості, який прийнято в експлуатацію.
34. Відкритість володіння майном означає, що володілець володіє річчю відкрито, без таємниць, не вчиняє дій, спрямованих на приховування від третіх осіб самого факту давнісного володіння. При цьому володілець не зобов`язаний спеціально повідомляти інших осіб про своє володіння. Володілець має поводитися з відповідним майном так само, як поводився б з ним власник.
35. Давнісне володіння є безперервним, якщо воно не втрачалося володільцем протягом усього строку, визначеного законом для набуття права власності на майно за набувальною давністю. При цьому втрата не зі своєї волі майна його володільцем не перериває набувальної давності в разі повернення майна протягом одного року або пред`явлення протягом цього строку позову про його витребування (абзац 2 частини 3 статті 344 ЦК України); не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є правонаступником іншого володільця, адже в такому випадку ця особа може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина 2 статті 344 ЦК України). Також не перериває набувальної давності здійснення володільцем фактичного розпорядження майном у вигляді передання його в тимчасове користування іншій особі.