ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
09 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 910/23989/16
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Дроботової Т. Б. - головуючого, Пількова К. М., Чумака Ю. Я.,
секретар судового засідання - Грузицька І. В.,
за участю представників:
позивача - Русскіна О. В.,
відповідача - Мельник О. Д .,
третіх осіб - не з`явилися,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К"
на постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 (судді: Агрикова О. В., Зубець Л. П., Мальченко А. О.) у справі
за позовом Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк"
до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенсифт" (правонаступник Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтор Легасі"),
за участю третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні позивача - Фонду гарантування вкладів фізичних осіб,
за участю третіх осіб, які не заявляють самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача - ОСОБА_2 і Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К",
про визнання договору про відступлення права вимоги недійсним і застосування наслідків його недійсності,
ВСТАНОВИВ:
1. Короткий зміст і підстави позовних вимог
1.1. У грудні 2016 року Публічне акціонерне товариство "Дельта Банк" (далі - ПАТ "Дельта Банк") звернулось до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Тенсифт" (далі - ТОВ "Тенсифт", який є правонаступником Товариства з обмеженою відповідальністю "Ріелтор Легасі"; далі - ТОВ "Ріелтор Легасі") про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.10.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" та ТОВ "Тенсифт", і зобов`язання відповідача повернути позивачеві оригінали документів, переданих за спірним договором.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що договір про відступлення права вимоги від 30.10.2014, укладений між ПАТ "Дельта Банк" і ТОВ "Тенсифт" (правонаступника ТОВ "Ріелтор Легасі"), є нікчемним правочином у розумінні положень пунктів 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки банк, уклавши оспорюваний договір, відмовився від власних майнових вимог, узяв на себе зобов`язання передати майнові права на отримання грошових коштів, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим. Крім того, позивач зазначив, що окремому кредитору передано майно (майнові права) банку, отже такий кредитор отримав переваги, не встановлені для нього законодавством і внутрішніми документами банку.
1.3. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, - Фонд гарантування вкладів фізичних осіб у поясненнях на позовну заяву підтримав позовні вимоги і наголосив, що на підставі постанови Правління Національного банку України від 02.03.2015 № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) 02.03.2015 прийняла рішення № 51 "Про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк" , згідно з яким з 03.03.2015 у банку запроваджено тимчасову адміністрацію і призначено уповноважену особу Фонду. Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 02.10.2015 № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 02.10.2015 № 181 "Про початок процедури ліквідації ПАТ "Дельта Банк" та делегування повноважень ліквідатора банку".
На виконання обов`язків, установлених частиною 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" уповноважена особа Фонду на тимчасову адміністрацію в ПАТ "Дельта Банк" забезпечила проведення перевірки правочинів, укладених банком протягом одного року до дня запровадження тимчасової адміністрації банку з метою виявлення правочинів, що є нікчемними, та з`ясувала, зокрема, що укладений між ПАТ "Дельта Банк" і ТОВ "Тенсифт" договір про відступлення права вимоги від 30.10.2014 за договором кредитної лінії від 03.04.2009 № НКЛ-920784 є нікчемним.
1.4. Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю "Ріелтер 7К" (далі - ТОВ "Ріелтер 7К") у поясненнях на позовну заяву просило відмовити у її задоволенні, акцентуючи, що зобов`язання, яке зумовило укладення спірного договору відступлення права вимоги припинилося, що свідчить про безпідставність вимог, заявлених ПАТ "Дельта Банк".
Так, ТОВ "Ріелтер 7К" наголошує на неправомірності посилань ПАТ "Дельта Банк" на положення пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" як на підставу для визнання недійсним договору про відступлення права вимоги, який не передбачав безоплатного відступлення права вимоги новому кредиторові, а ТОВ "Ріелтер Легасі" на виконання цього договору сплатило банку 6 826 348,02 грн, що підтверджується платіжним дорученням від 30.10.2014 № 16.
ТОВ "Ріелтер 7К" також наголошує на безпідставності посилань ПАТ "Дельта Банк" на те, що уклавши спірний договір про відступлення права вимоги, банк узяв на себе зобов`язання передати майнові права на отримання грошових коштів, внаслідок чого виконання його грошових зобов`язань перед іншими кредиторами частково стало неможливим, що на переконання ПАТ "Дельта Банк", відповідно до пункту 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є ознакою нікчемності укладеного правочину. Проте ПАТ "Дельта Банк" не надало жодного доказу на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між укладенням договору про відступлення права вимоги та визнанням банку неплатоспроможним.
На думку ТОВ "Ріелтер 7К", договір про відступлення права вимоги не містить умов, які передбачали би надання переваг (пільг) ТОВ "Ріелтер Легасі" перед іншими кредиторами банку.
2. Короткий зміст судових рішень у справі
2.1. Рішенням Господарського суду міста Києва від 26.04.2017, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 09.08.2017, у задоволенні позову відмовлено.
Постановою Вищого господарського суду України від 04.12.2017 судові рішення скасовано, а справу передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
2.2. Під час нового розгляду справи № 910/23989/16 рішенням Господарського суду м. Києва від 14.05.2018 (суддя Чебикіна С. О.) відмовлено у задоволенні позову ПАТ "Дельта Банк" з огляду на недоведеність позовних вимог.
2.3. Постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2018 скасовано, прийнято нове рішення, яким позов задоволено повністю. Визнано недійсним договір про відступлення права вимоги від 30.10.2014, укладений між ПАТ "Дельта Банк" і ТОВ "Ріелтор Легасі" (правонаступником якого є ТОВ "Тенсифт") і зобов`язано відповідача повернути оригінали договорів, переданих на виконання спірного договору.
3. Короткий зміст вимог касаційної скарги
3.1. Не погоджуючись із постановою Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018, ТОВ "Ріелтор 7К" у касаційній скарзі просить її скасувати, а рішення Господарського суду м. Києва від 14.05.2018 залишити без змін, наголошуючи на помилковості висновків суду апеляційної інстанції щодо наявності правових підстав для задоволення позовних вимог, оскільки такі висновки зроблено без урахування всіх обставин і з неправильним застосуванням положень чинного законодавства.
Так, скаржник зазначає, що суд апеляційної інстанції неправильно застосував положення пункту 1 частини 2 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" і помилково послався на те, що перерахування ТОВ "Ріелтер Легасі" 6 826 348,02 грн здійснено із порушенням вимог пункту 4 постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 560/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю ПАТ "Дельта Банк" шляхом призначення куратора" у зв`язку з чим відбулося не перерахування грошових коштів банку, а коригування банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань. Постанова суду апеляційної інстанції не містить посилань на норми права, на підставі яких суд дійшов висновку, що здійснена відповідачем фінансова операція зі сплати коштів є операцією "коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань".
На думку скаржника, у матеріалах справи немає доказів на підтвердження наявності причинно-наслідкового зв`язку між укладенням спірного договору відступлення права вимоги та визнанням ПАТ "Дельта Банку" неплатоспроможним, отже висновок суду апеляційної інстанції про порушення положень пункту 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" є неправильним.
Неправильним і недоведеним заявник касаційної скарги також вважає висновок суду апеляційної інстанції про отримання відповідачем переваг (пільг) перед іншими кредиторами внаслідок укладення спірного правочину.
3.2. У відзивах на касаційну скаргу ПАТ "Дельта Банк" і Фонд, заперечуючи проти її задоволення, просять залишити постанову Київського апеляційного господарського суду від 27.08.2018 без змін, наголошуючи на правомірності висновків судів та необґрунтованості доводів, викладених у касаційній скарзі.
4. Розгляд касаційної скарги і позиція Верховного Суду
4.1. Заслухавши суддю-доповідача, присутніх представників учасників справи, дослідивши доводи, наведені у касаційній скарзі та запереченнях на неї, перевіривши матеріали справи щодо правильності застосування судом апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
4.2. Суди попередніх інстанцій установили, що 03.04.2009 між Товариством з обмеженою відповідальністю "Комерційний банк "Дельта" (правонаступником якого є ПАТ "Дельта Банк") (кредитор) і ОСОБА_2 (позичальник) укладено договір кредитної лінії № HKЛ-920784 (зі змінами згідно з договором від 31.07.2012 № 1) за умовами якого кредитор надав позичальникові у тимчасове користування на умовах повернення, строковості, платності, забезпеченості та цільового характеру використання грошові кошти у сумі 4 764 000,00 грн, кінцевий термін повернення яких - до 01.06.2014 включно, зі сплатою за користування кредитними коштами 17,0 % річних.
У забезпечення виконання позичальником зобов`язань за кредитним договором 03.04.2009 між ТОВ "Комерційний банк "Дельта" (іпотекодержатель) і ТОВ "Ріелтер 7К" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір б/н, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_1 .
Крім того, у забезпечення виконання позичальником ( ОСОБА_2 ) зобов`язань за кредитним договором 31.07.2012 між ПАТ "Дельта Банк" (іпотекодержатель) і ТОВ "Ріелтер 7К" (іпотекодавець) укладено іпотечний договір б/н, згідно з яким предметом іпотеки є нерухоме майно, розташоване за адресою: АДРЕСА_2 .
4.3. Згідно з постановою Правління Національного банку України від 26.02.2014 № 102/БТ "Про надання кредиту для збереження ліквідності" (зі змінами, внесеними відповідно до постанови від 12.06.2014 № 348/БТ) ПАТ "Дельта Банк" надано кредит рефінансування, а також застосовано обмеження у діяльності банку, визначені у пункті 12 Положення про надання Національним банком України кредитів банкам України для збереження їх ліквідності, затвердженого постановою Правління Національного банку України від 24.02.2014 № 91.
11.09.2014 Правлінням Національного банку України прийнято постанову № 560/БТ "Про встановлення особливого режиму контролю за діяльністю Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" шляхом визначення куратора", зі змісту якої убачається, що Правління Національного банку України за результатами безвиїзного банківського нагляду дійшло висновку про виникнення реальної загрози невиконання ПАТ "Дельта Банк" своїх зобов`язань перед клієнтами і кредиторами та про потребу в посиленому контролі за діяльністю ПАТ "Дельта Банк". Призначено куратора банку, якому надано право керуватися у своїй діяльності повноваженнями, визначеними у пункті 4.9 глави 4 розділу І Положення № 346; заборонено банку використовувати прямі кореспондентські рахунки (пункт 3 постанови); зобов`язано банк здійснювати розрахунки в національній валюті виключно через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України (крім операцій за розрахунками з міжнародними платіжними системами згідно з укладеними договорами та за правочинами щодо цінних паперів за кореспондентським рахунком у ПАТ "Розрахунковий центр"). У зв`язку з цим постановлено перерахувати кошти в національній валюті з кореспондентських рахунків ПАТ "Дельта Банк", відкритих у банках-кореспондентах, на кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України.
Згідно з постановою Національного банку України від 30.10.2014 № 692/БТ "Про віднесення Публічного акціонерного товариства "Дельта Банк" до категорії проблемних" Правління Національного банку України дійшло висновку про факт здійснення ПАТ "Дельта Банк" ризикової діяльності, що загрожує інтересам вкладників і кредиторів ПАТ "Дельта Банк" і запровадило, зокрема, такі обмеження: погашення заборгованості, що виникла за будь-якими активними операціями банку, приймати тільки в грошовій формі; не здійснювати будь-якого відчуження будівель і споруд банку без погодження з Національним банком України (пункт 2 постанови).
4.4. Водночас, як установили суди, 30.10.2014 між ПАТ "Дельта Банк" (первісний кредитор, банк) і ТОВ "Ріелтор Легасі" (новий кредитор) (правонаступником якого є ТОВ "Тенсифт") укладено договір про відступлення права вимоги, посвідчений приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Літвіновим A. B. і зареєстрований у реєстрі за № 1245.
За змістом пункту 1.1 договору про відступлення права вимоги первісний кредитор передає, а новий кредитор приймає на себе право вимоги належного виконання зобов`язань ОСОБА_2 (боржник) за договором кредитної лінії від 03.04.2009 № НКЛ-920784 (зі змінами і доповненнями), а саме право вимоги щодо повернення заборгованості за кредитом у сумі 4 734 000,00 грн, повернення заборгованості за процентами у сумі 2 092 348,02 грн. Усього загальна сума вимог, які виникли і нараховані за основним договором на день укладання договору відступлення права вимоги, становить 6 826 348,02 грн.
Згідно з пунктом 1.2 договору про відступлення права вимоги разом із правом вимоги виконання зобов`язань, що передається за договором, до нового кредитора переходять права за договорами, які забезпечують виконання зобов`язання, а саме права іпотекодержателя, що виникають з іпотечних договорів від 03.04.2009 і від 31.07.2012.
За змістом пункту 1.4 договору про відступлення права вимоги новий кредитор був зобов`язаний сплатити на користь первісного кредитора ціну відступлення права вимоги за кредитним договором, зазначену в пункті 1.3 цього договору, не пізніше 30.10.2014.
4.5. Під час перевірки комісією договору про відступлення права вимоги від 30.10.2014, укладеного між ПАТ"Дельта Банк" і ТОВ "Ріелтор Легасі", прийнято рішення, оформлене протоколом від 24.09.2015 № 64 (том 1, а. с. 26-31) про віднесення цього договору до нікчемних на підставі пунктів 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
4.6. Предметом позову у справі, що розглядається, є вимога ПАТ "Дельта Банк" про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.10.2014, укладеного між ПАТ "Дельта Банк" і ТОВ "Тенсифт", і зобов`язання відповідача повернути позивачеві оригінали договорів, переданих на виконання договору про відступлення права вимоги від 30.10.2014, із застереженням про нікчемність спірного договору про відступлення права вимоги у розумінні положень пунктів 1, 2, 7 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", оскільки на час укладання оспорюваного правочину банк безоплатно здійснив відчуження майна, прийняв на себе зобов`язання без встановлення обов`язку контрагента щодо вчинення відповідних майнових дій, відмовився від власних майнових вимог, отримання відповідачем переваг (пільг) перед іншими кредиторами, а також з огляду на те, що укладення спірного договору призвело до визнання ПАТ "Дельта Банк" неплатоспроможним.
4.7. Суд першої інстанції, відмовляючи у задоволенні позову, установив недоведеність позивачем обставин, з якими закон пов`язує визнання оспорюваного договору недійсним.
4.8. Натомість суд апеляційної інстанції, задовольняючи позовні вимоги про визнання недійсним договору про відступлення права вимоги від 30.10.2014, зазначив про відсутність доказів фактичного виконання банком платіжного доручення від 30.10.2014 № 16 щодо перерахування грошових коштів на виконання спірного договору та установив, що перерахування ТОВ "Ріелтор Легасі" коштів у сумі 6 826 348,02 грн на користь ПАТ "Дельта Банк" не було здійснено через кореспондентський рахунок, відкритий у Національному банку України, як це передбачено законодавством, чинним на час укладення спірного договору і пунктом 4 постанови Правління Національного банку України від 11.09.2014 № 560/БТ, оскільки ці кошти перераховано відповідачем банку із власного поточного рахунка, який відкрито у ПАТ "Дельта Банк".
Суд апеляційної інстанції установив, що реального надходження грошових коштів у сумі 6 826 348,02 грн на користь ПАТ "Дельта Банк"не відбулося (зокрема, через касу банку, з іншого банку тощо), а здійснено лише коригування структури банківського балансу шляхом зміни обліку грошових зобов`язань, у зв`язку з чим дійшов висновку, що оспорюваний договір про відступлення права вимоги від 30.10.2014 є нікчемним на підставі пункту 1 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".
Суд апеляційної інстанції також установив, що факт неотримання ПАТ "Дельта Банк" реальних грошових коштів від ТОВ "Ріелтор Легасі" на виконання спірного правочину у сумі 6 826 348,02 грн (з урахуванням прибутку у виді отримання плати за користування кредитом) може бути причиною неплатоспроможності ПАТ "Дельта Банк" або неможливості виконання ним грошових зобов`язань перед кредиторами, а отже з огляду на положення пункту 2 частини 3 статті 38 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" оспорюваний правочин є нікчемним.