Постанова
Іменем України
02 липня 2019 року
м. Київ
судова справа № 523/11081/17
провадження № 51-9614км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Слинька С. С.,
суддів Могильного О. П., Щепоткіної В. В.,
за участю:
секретаря судового засідання Гапон С. А.,
прокурора Кравченко Є. С.,
захисників Жиліча С. М., Ярмольського А. І.,
представника Сільницького І . В.,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційні скарги представника
Гриценка В. Є. в інтересах ТОВ «Лагуна - Рені» та ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», представника Сільницького І. В. в інтересах ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна» та компанії EMPSON LIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ) на ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року про повернення апеляційних скарг, поданих представником ТОВ «Лагуна - Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод», компанії ЕМПСОН ЛІМІТЕТ Сільницьким І. В. на вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 .
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами першої та апеляційної інстанцій обставини
За вказаним вироком затверджено угоду про визнання винуватості, яку укладено між Кривим С. О. та прокурором відділу прокуратури Одеської області у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 420176000000681.
Згідно з угодою ОСОБА_2 засуджено за ч. 1 ст. 255, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 3
ст. 212, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 366, ч. 5 ст. 27, ч. 4 ст. 28, ч. 1 ст. 364 КК України та на підставі ч. 1 ст. 70 КК України за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суровим остаточно призначено ОСОБА_2 покарання у виді позбавлення волі на строк 4 роки 10 місяців без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю із застосуванням штрафу у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.
На підставі ч. 4 ст. 70 КК України шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим, призначеним за вироком Дарницького районного суду м. Києва від 19 червня 2017 року, остаточно призначено ОСОБА_2 покарання за сукупністю злочинів у виді позбавлення волі на строк 5 років без позбавлення права обіймати певні посади чи займатися певною діяльністю із застосуванням штрафу у розмірі 750 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 12750 грн.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_2 звільнено від відбування призначеного покарання з випробуванням з іспитовим строком тривалістю 1 рік.
Не погоджуючись з вироком Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2017 року представник ТОВ «Лагуна - Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та компанії EMPSON LIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ) - Сільницький І. В. оскаржив його в апеляційному порядку.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня 2018 року представнику ОСОБА_3 було повернуто його апеляційні скарги на вказаний вирок, як особі, яка не має права подавати апеляційну скаргу, тобто на підставі п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.
Вимоги касаційної скарги і узагальнені доводи особи, яка її подала, а також позиції інших учасників кримінального провадження
У касаційних скаргах, які є аналогічними за своїм змістом, представники
ОСОБА_4 та ОСОБА_3 , посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, просять скасувати ухвалу апеляційного суду і призначити новий розгляд у суді апеляційної інстанції. Обґрунтовуючи свої вимоги, представники вказують на те, що апеляційний суд, повертаючи апеляційні скарги на вирок щодо ОСОБА_2 , безпідставно відмовив у прийнятті їх до розгляду, оскільки всупереч ст. 6 параграфа 1 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (далі - Конвенція) та ч. 2 ст. 55, п. 8 ч. 2 ст. 129 Конституції України, ч. 2
ст. 24, п. 10 ч. 1 ст. 393 КПК України, не врахувавши правових висновків Верховного Суду України щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, не звернув належної уваги на доводи в апеляційних скаргах про грубе порушення прав та законних інтересів ТОВ «Лагуна - Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та компанії EMPSON LIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ), допущені місцевим судом при ухваленні вироку на підставі угоди про визнання винуватості, тобто допустив порушення права вказаних товариств та компанії на доступ до правосуддя. Крім того, ОСОБА_3 у доповненнях до касаційних скарг вказує на те, що вироками Київського районного суду м. Одеси від 30 жовтня 2017 року (справа № 520/12933/17) та від 26 лютого 2018 року (справа № 520/1470/18) застосовано спеціальну конфіскацію до майна, що належить ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та ТОВ «Лагуна - Рені». При цьому із клопотання про застосування спеціальної конфіскації, серед документів, яким прокурор її обґрунтував наявний вирок Суворовського районного суду м. Одеси від 30 серпня 2017 року щодо ОСОБА_2 , а тому на його думку, вищевказане є доказом того, що факти встановлені вказаним вироком відносно цих товариств були використані проти них, а тому вони є особами які можуть оскаржити вирок щодо ОСОБА_2
На касаційні скарги представників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 захисник засудженого ОСОБА_2 - Ярмольський А. І. та прокурор у кримінальному провадженні Жуковський Ю. О. подали заперечення, в яких, наводячи відповідні аргументи, стверджували про безпідставність заявлених вимог і просили залишити їх без задоволення, а ухвалу Миколаївського апеляційного суду від 03 грудня
2018 року - без зміни.
До початку касаційного розгляду представник Сільницький І. В. звернувся із клопотанням, у якому просить передати зазначене кримінальне провадження на розгляд об`єднаної палати Верховного Суду на підставі ч. 2 ст. 434-1 КПК України, оскільки вважає за необхідне відступити від висновків, що містяться у постанові Першої судової палати Касаційного кримінального суду у складі Верховного Суду від 27 лютого 2018 року (справа № 761/42344/16-к), щодо можливості оскарження вироку місцевого суду ухваленого на підставі угоди між прокурором та обвинуваченим іншою особою.
Позиції учасників судового провадження
У судовому засіданні представник ОСОБА_3 підтримав заявлене клопотання. При цьому вважав, що доводи, наведені в касаційних скаргах з доповненнями, є обґрунтованими.
Захисники Жиліч С. М., Ярмольський А. І. та прокурор кожен окремо вважали, що касаційні скарги є необґрунтованими та просили залишити їх без задоволення, а судове рішення - без зміни.
Мотиви Суду
Відповідно до ч. 4 ст. 475 КПК України вирок на підставі угоди може бути оскаржено у порядку, передбаченому цим Кодексом, на підставах, передбачених
ст. 394 цього Кодексу.
Згідно з ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржено:
1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно на підставах: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, установлених частинами 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі не роз`яснення йому наслідків укладання угоди;
2) прокурором виключно на підставах: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469 цього Кодексу угоди не може бути укладено.
Тобто, положеннями вказаної норми процесуального закону встановлено вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити в апеляційному порядку вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості.
Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо її подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.
Доводи в касаційних скаргах представників ОСОБА_4 та ОСОБА_3 про те, що апеляційний суд, не звернувши належної уваги на доводи в апеляційних скаргах останнього про грубе порушення прав та законних інтересів ТОВ «Лагуна - Рені», ТОВ «ЕНЕРГІЯ І ГАЗ Україна», ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» та компанії EMPSONLIMITED (ЕМПСОН ЛІМІТЕТ) місцевим судом при ухваленні вироку на підставі угоди про визнання винуватості (