Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
м. Київ
справа № 206/6298/16-ц
провадження № 61-31398св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю.,Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Дніпровська міська рада,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційнускаргу Дніпровської міської ради на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017року у складі колегії суддів:Посунся Н. Є.,Баранніка О. П., Пономарь З. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом.
Свої вимоги позивач обґрунтовувалатим, що її матері на праві власності належало домоволодіння АДРЕСА_1 . 01 листопада 1990 року її мати 39/100 частини цього домоволодіння продала ОСОБА_3 . У 1991 році рішенням Виконавчого комітету надано дозвіл її матері знести старий будинок у зв`язку з йогонепридатністю та побудувати новий. У 1991 році ОСОБА_4 побудований новий житловий будинок. Рішенням Виконавчого комітету Самарської районної ради від 25 грудня 1998 року №721 вирішено анулювати правовстановлюючі документи та виключити з реєстру домоволодінь 39/100 частини домоволодіння по АДРЕСА_1 , зареєстрованому на ім`я ОСОБА_3 Цим рішенням фактично припинено спільну часткову власність на домоволодіння, внаслідок чого її мати стала єдиним власником домоволодіння. Проте не знаючи про це рішення, вона вчасно не перереєструвала свої правовстановлюючі документи. У 2014 році її мати розпочала оформлення правовстановлюючих документів на домоволодіння, що їй належить на праві власності. 14 вересня 2014 року не встигнувши закінчити процедуру перереєстрації права власності на домоволодіння її мати померла, внаслідок чого вона не може отримати свідоцтво про право на спадщину, що є порушенням її прав.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати за нею в порядку спадкування за законом право власності на домоволодіння, яке знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що складається із житлового будинку «Б-1» загальною площею 78,4 кв. м, житловою - 39,3 кв. м та господарських будівель та споруд: «В» - убиральня, «Г» - душ, № 1-9, І - споруди.
Ухвалою Самарського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2017 року до участі у розгляді справи залучено належного відповідача Дніпровську міську раду.
Рішенням Самарського районного суду м. Дніпропетровськавід 13 березня 2017 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо технічних характеристик спірного будинку та їх відповідності будівельним нормам, оскільки після закінчення будівництва будинок в експлуатацію не здавався та не встановлено дотримання проектної документації в процесі будівництва, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 за життя набула право власності на спірний житловий будинок (домоволодіння).
РішеннямАпеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017рокурішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення про задоволення позову ОСОБА_1 .
Апеляційний суд,скасовуючи рішення місцевого суду виходив із того, що Парафацькою T . I . у встановленому законом порядку отриманий дозвіл на будівництво спірного будинку; у відділі архітектури та містобудування отриманий проект, будинок збудований у 1991 році на належній їй земельній ділянці, на нього отриманий технічний паспорт. Фактично весь новостворений будинок перейшов у власність спадкодавця ОСОБА_4 згідно з рішенням Виконавчого комітету Самарської районної ради від 25 грудня 1998 року.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги, позиції інших учасників
У грудні 2017року Дніпровська міська радаподаладо Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справкасаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 09 листопада 2017 року, в якій просить скасувати зазначенесудове рішення та залишити в силі рішення суду першої інстанції, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судом норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права. Вказує на те, щопобудований житловий будинок підлягав здачі в експлуатацію. На момент будівництва підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку з додержанням вимог законодавства та прийняття будинку в експлуатацію, а виникнення права власності на житловий будинок не пов`язувалось із проведенням його реєстрації. Матеріали справи не містять належних та допустимих доказів щодо технічних характеристик спірного будинку та їх відповідності будівельним нормам, оскільки після закінчення будівництва будинок в експлуатацію не здавався та не встановлено дотримання проектної документації в процесі будівництва, а тому відсутні підстави вважати, що ОСОБА_4 за життя набула право власності на спірний житловий будинок (домоволодіння).
У лютому 2018 року від представника ОСОБА_1 - ОСОБА_7 надійшов відзив на касаційну скаргу, у якому зазначено, що на будівництво нового будинку наданий дозвіл органу місцевого самоврядування і будівництво здійснювалось на земельній ділянці, що вже перебувала у користуванні спадкодавця на законних підставах. На момент будівництва підставою виникнення у громадянина права власності на житловий будинок був сам факт збудування ним цього будинку, та аж ні як не прийняття його в експлуатацію.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 07 грудня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до статті 401 ЦПК України попередній розгляд справи має бути проведений протягом п`яти днів після складення доповіді суддею-доповідачем колегією у складі трьох суддів у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи. Суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а рішення без змін, якщо відсутні підстави для скасування судового рішення.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення апеляційного суду - без змін, оскільки його ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Рішення суду апеляційної інстанції відповідає нормам ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом установлено, що на підставі договору дарування від 15 січня 1973 року ОСОБА_4 належав жилий саманний будинок, зазначений у генплані літ. «А-1», загальною площею 24,1 кв. м із господарчими будівлями, що знаходився за адресою: АДРЕСА_3 (змінена АДРЕСА_2 ).
На підставі договору купівлі-продажу від 01 листопада 1990 року 39/100 частини цього домоволодіння перейшло у власність ОСОБА_3
На підставі рішення Виконавчого комітету Самарської районної ради народних депутатів від 24 січня 1991 року № 48/3 будинок знесений і на земельній ділянці збудований новий житловий будинок (при цьому право власності і правовстановлюючі документи на знесений будинок не погашено). Цим рішенням зобов`язано ОСОБА_4 протягом місяця після отримання дійсного рішення отримати у відділі архітектури та містобудування при виконкомі район