Постанова
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 712/13276/16-ц
провадження № 61-29262св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - ОСОБА_3 на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2017 року у складі колегії суддів: Карпенко О. В., Василенко Л. І., Нерушак Л. В.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог та рішень судів
У листопаді 2016 року ОСОБА_2 звернулася до суду із позовом до ОСОБА_2 про стягнення неустойки за прострочення сплати аліментів.
Свої вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 24 квітня 2010 року між нею та відповідачем зареєстрований шлюб, який 30 липня 2014 року рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси розірвано. Від шлюбу сторони мають доньку ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , яка після розірвання шлюбу залишилася проживати разом із матір`ю.
Заочним рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2014 року з урахуванням рішення Апеляційного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року із ОСОБА_2 на її користь стягнуто аліменти на утримання їхньої доньки ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , у твердій грошовій сумі 800,00 грн щомісячно, починаючи із 03 квітня 2014 року і до досягнення дитиною повноліття.
Постановою державного виконавця відкрито виконавче провадження. Відповідач обов`язку щодо утримання малолітньої доньки не виконував, у зв`язку з чим утворилася заборгованість зі сплати аліментів.
Відповідно до розрахунку сума заборгованості зі сплати аліментів складає 25 226,67 грн, а заборгованість по пені за прострочення сплати аліментів - 7 615,46 грн.
Із урахуванням наведених обставин, позивач просила суд стягнути із відповідача на свою користь неустойку (пеню) за несплату аліментів у період із 03 березня 2014 року по 18 листопада 2016 року у сумі 7 464,00 грн та стягнути витрати на правову допомогу.
Рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2017 року позов ОСОБА_2 задоволено частково. Стягнуто із ОСОБА_2 на користь ОСОБА_2 неустойку (пеню) за несплату аліментів у сумі 7 464,00 грн. У задоволенні позову в частині стягнення витрат на правову допомогу відмовлено. Вирішено питання розподілу судових витрат.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив із презумпції вини платника аліментів, який прострочив сплату аліментів, що стягнуті за рішенням Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2014 року, а тому позивач має право на стягнення неустойки (пені) за прострочення їх сплати відповідно до вимог статті 196 Сімейного Кодексу України (далі - СК України).
Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 27 лютого 2017 року скасовано. Ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову ОСОБА_2 відмовлено.
Скасовуючи рішення суду першої інстанції, суд апеляційної інстанції виходив із того, що право позивача на звернення до суду із позовом про стягнення пені внаслідок прострочення сплати аліментів, яке кореспондується із обов`язком платника аліментів на його сплату, виникло з моменту набрання законної сили рішення суду про стягнення аліментів, а саме із 20 жовтня 2016 року. Заборгованість у відповідача із сплати аліментів після вказаної дати відсутня, що унеможливлю покладення на нього обов`язку сплатити пеню за прострочення сплати аліментів.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У червні 2017 року ОСОБА_2 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Апеляційного суду Черкаської області від 23 травня 2017 року, в якій, посилаючись на неправильне застосування апеляційним судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати рішення суду апеляційної інстанції та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що відповідачу було відомо про існування заочного рішення про стягнення з нього аліментів, а також про наявність заборгованості у нього зі сплати аліментів, що підтверджується матеріалами справи. Рішенням Апеляційного суду Черкаської області від 20 жовтня 2016 року рішення Соснівського районного суду м. Черкаси від 30 липня 2014 року не скасовано, а змінено. Визначений місцевим судом розмір аліментів та обов`язок відповідача їх сплачувати залишено без змін.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 серпня 2017 року відкрито касаційне провадження, витребувано цивільну справу та надано строк на подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року вказану справу разом із матеріалами касаційного провадження передано до Верховного Суду.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим (частина перша статті 263 ЦПК України).
Частиною першою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недо