Постанова
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 222/1898/15-ц
провадження № 61-27429св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 ,
треті особи: Нікольська районна рада Донецької області, Нікольська селищна рада Нікольського району Донецької області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Володарського районного суду Донецької області від 21 квітня 2017 року у складі судді Вайновської О. Є. та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року у складі колегії суддів: Мироненко І. П., Лопатіної М. Ю., Мальцевої Є. Є.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , треті особи: Нікольська районна рада Донецької області, Нікольська селищна рада Нікольського району Донецької області, про визнання права власності на Ѕ частини у складеному капіталі фермерського господарства та визнання права постійного користування Ѕ частини земельної ділянки в порядку спадкування за законом.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовував тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 помер його батько ОСОБА_5 , після смерті якого відкрилася спадщина, до складу якої входить селянське (фермерське) господарство « Кумуржи Христофор Дмитрович », засновником якого був спадкодавець. Йому на праві постійного користування належала земельна ділянка площею 19,96 га, розташована на території Володарської селищної ради за цільовим призначенням - для ведення селянського (фермерського) господарства. У встановлений законом строк він звернувся до Володарської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини, проте постановою нотаріуса йому відмовлено у видачі свідоцтва у зв`язку з відсутністю документів підтверджуючих право власності на вказане майно на ім`я померлого.
Посилаючись на викладене, позивач просив визнати за ним у порядку спадкування право постійного користування 1/2 частини земельної ділянки та право власності на 1/2 частини у складеному капіталі фермерського господарства « Кумуржи Христофор Дмитрович ».
Рішенням Володарського районного суду Донецької області від 21 квітня 2017 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що право користування земельною ділянкою, що виникло у ОСОБА_5 на підставі державного акта на право постійного користування земельною ділянкою від 08 квітня 1999 року не входить до складу спадщини і припинилося внаслідок його смерті ІНФОРМАЦІЯ_1 , крім того, позивачем не доведено наявності будь-якого майна, яке входило до складу фермерського господарства «Кумуржи Христофор Дмитрович» або його вартість, не визначено частину майна, яка безпосередньо належала спадкодавцю ОСОБА_5 на час його смерті, оскільки він був не єдиним учасником фермерського господарства, а тому підстави для задоволення позову відсутні.
Ухвалою Апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що право користування земельною ділянкою, що виникло в особи лише на підставі державного акта на право користування земельною ділянкою без укладення договору про право користування земельною ділянкою із власником землі, припиняється зі смертю особи, якій належало таке право і не входить до складу спадщини. Оскільки між власником спірної земельної ділянки (органом місцевого самоврядування) та головою ФГ «Кумуржи Христофор Дмитрович» не укладався договір, положеннями якого передбачалась можливість передачі в порядку спадкування права користування чужою земельною ділянкою для сільськогосподарських потреб (емфітевзис), тому згідно із вимогами частин першої та другої статті 407 ЦК України, відсутні правові підстави для визнання за спадкоємцем права користування чужою земельною ділянкою. Разом з тим ФГ «Кумуржи Христофор Дмитрович» не позбавлено можливості звернутися до власника земельної ділянки (органу місцевого самоврядування) для оформлення своїх прав на користування нею. Такий висновок ґрунтується на правовій позиції Верховного Суду України, викладеній у постановах від 05 жовтня 2016 року у справі № 6-2329цс16 та 23 листопада 2016 року у справі № 6-3113цс15, які відповідно до статті 360-7 ЦПК України 2004 року є обов`язковими для застосування судами.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги
У вересні 2017 року ОСОБА_1 подав до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Володарського районного суду Донецької області від 21 квітня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Донецької області від 29 серпня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що його представники неодноразово заявляли клопотання про витребування доказів з фіскальної служби. Суди не звернули уваги на те, що органом місцевого самоврядування його батьку передано земельну ділянку у пожиттєве володіння з правом спадкування.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження у справі, витребувано цивільну справу та надано строк для подання заперечень на касаційну скаргу.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано указану справу до Верховного Суду.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що рішенням Володарської районної ради народних депутатів від 23 квітня 1992 року ОСОБА_5 надано у довічне спадкове володіння земельну ділянку на землях запасу Володарської селищної ради для ведення селянського фермерського господарства площею 19,96 га покращеного випасу.
27 березня 1995 року відповідно до свідоцтва про державну реєстрацію суб`єкта підприємницької діяльності № НОМЕР_1 зареєстровано фермерське господарство « Кумуржи Христофор Дмитрович » із організаційно-правовою формою - селянське (фермерське) господарство за адресою: вул. Набережна, 61, смт Володарське.
Відповідно до державного акта на право постійного користування землею ІУ-ДН від 08 квітня 1999 року № 032298 земельна ділянка площею 19,96 га, розташована на території Володарської селищної ради, надана ОСОБА_5 для організації і ведення селянського (фермерського) господарства.
Згідно з внесеними змінами до реєстраційної картки та Статуту селянського (фермерського) господарства « Кумуржи Христофор Дмитрович », зареєстрованого у Володарській райдержадміністрації 15 вересня 2003 року, фермерське господарство розташовано за адресою: вул. Горького, 20 , смт Володарське, його засновником був ОСОБА_5 , членами: ОСОБА_6 (дружина), ОСОБА_7 (син), ОСОБА_2 (невістка).
ОСОБА_5 помер ІНФОРМАЦІЯ_1 , що підтверджується актовим записом про смерть від 13 січня 2010 року № 7.
Після його смерті до Володарської державної нотаріальної контори із заявою про прийняття спадщини звернулися його сини: ОСОБА_7 28 травня 2009 року, а 09 липня 2010 року - ОСОБА_1
Постановою Володарської державної нотаріальної контори Донецької області від 01 грудня 2015 року № 1353/01-24 ОСОБА_1 відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на 1/2 частини спадкового майна (фермерського господарства) у зв`язку з відсутністю правовстановлюючих документів, які б підтверджували право власності або інше право на вказане майно на ім`я померлого.
Згідно з останніми змінами, внесеними до реєстраційної картки, протоколу загальних зборів членів фермерського господарства від 26 березня 2013 року та Статуту фермерського господарства « Кумуржи Христофор Дмитрович » (нова редакція), зареєстрованого у Володарській районній державній адміністрації 26 березня 2013 року, фермерське господарство розташоване за адресою: вул. Леніна 168 у смт Володарське, його головою є ОСОБА_7 (син спадкодавця), членами фермерського господарства є його дружина ОСОБА_2 , дочка ОСОБА_3 та невістка ОСОБА_4 .
Нормативно-правове обґрунтування
Згідно з частиною 1 статті 92 ЗК України (у редакції чинній на час виникнення спірн