Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 760/1227/18
провадження № 61-4078св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ОРГАНОСІН ЛТД»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадженнякасаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року у складі судді Оксюти Т. Г. та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року у складі колегії суддів: Олійника В. І., Ігнатченко Н. В., Кулішенка Ю. М.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів
У січні 2018 року ОСОБА_1 звернулася до суду із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ОРГАНОСІН ЛТД» (далі - ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД») про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу, відшкодування моральної шкоди.
Свої позовні вимоги позивач обґрунтовувала тим, що 07 серпня 2017 року між нею та відповідачем укладений письмовий трудовий договір, за яким вона прийнята на посаду «фахівець із зв`язків з медичною громадськістю» зі строком випробування у три місяці на підставі пункту 7.2. Трудові обов`язки вона виконувала в м. Харкові та Харківській області, а офіс або інше стаціонарне робоче місце у неї були відсутні. Робота носила роз`їзний характер у м. Харкові із метою спілкування з медичною громадськістю щодо застосування лікарських препаратів та роз`яснення їх дії. Для виконання службових обов`язків відповідач надав позивачу службовий автомобіль, планшет та телефон. 08 грудня 2017 року вона отримала від ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД» листи від 07 листопада 2017 року № 3221/11 та від 27 листопада 2017 року № 3390/11, у яких повідомлялось про те, що трудовий договір з нею буде розірвано на підставі частини другої статті 28, пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України із 01 грудня 2017 року. Цих листів на адресу своєї електронної пошти вона не отримувала. 12 грудня 2017 року вона отримала наказ від 01 грудня 2017 року № 164-к «Про звільнення ОСОБА_1 з посади фахівця зв`язків із медичною громадськістю» у зв`язку з встановленням невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України, разом із листом від 04 грудня 2017 року № 3512/12, у якому зазначено, що повний розрахунок здійснено 27 листопада 2017 року та 01 грудня 2017 року. Підставами видачі наказу зазначено: письмове повідомлення про звільнення, надіслано їй 07 листопада 2017 року (вихідний № 3221/11); письмове повідомлення про звільнення, надіслане 27 листопада 2017 року (вихідний № 3390/11); доповідна записка менеджера регіонального по Східному регіону 2 відділу безрецептурних препаратів ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД» ОСОБА_2 від 07 листопада 2017 року; доповідна записка керівника групи зовнішньої служби відділу безрецептурних препаратів ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД» ОСОБА_4 від 07 листопада 2017 року. Вважає, що наказ про звільнення є незаконним, оскільки наказ про прийняття на роботу з умовою про випробування вона не підписувала. Крім того, до строку випробування не зараховуються дні, коли працівник фактично не працював, незалежно від причин. Прийняття рішення про розірвання трудового договору відбулося у період її перебування на лікарняному з 06 листопада до 15 листопада 2017 року, про що було відомо генеральному директору ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД», та є порушенням частини четвертої статті 40 КЗпП України.Про наявність доповідних записок їй стало відомо тільки 08 грудня 2017 року, їхній зміст є невідомим, з ними її не ознайомили, а тому вона була позбавлена можливості спростувати інформацію, викладену у них. Будь-яких зауважень щодо її роботи від керівництва ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД» не надходило. За весь період роботи жодних суттєвих недоліків при виконанні посадових обов`язків не встановлено і також відсутні будь-які дисциплінарні стягнення та зауваження керівництва. Зазначила, що в неї були робочі відносини з усіма співробітниками, у тому числі з ОСОБА_2 та ОСОБА_4 Відносини з ними зіпсувалися після незаконної вимоги ОСОБА_2 повернути їй службовий автомобіль 07 листопада 2017 року, коли вона перебувала на лікарняному, і такі дії вона розцінила як самоуправство. Крім того, пунктом 6.4 трудового договору сторони узгодили, що при його достроковому розірванні, він розривається з попередженням відповідної сторони за два тижні.
Посилаючись на викладене, позивач просила визнати незаконним та скасувати наказ від 01 грудня 2017 року № 164-к «Про звільнення ОСОБА_1 із посади фахівця зв`язків із медичною громадськістю» та поновити на роботі, зобов`язати відповідача скасувати записи в її трудовій книжці «Про звільнення ОСОБА_1 із посади фахівця зв`язків із медичною громадськістю» у зв`язку з встановленням невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України», стягнути з відповідача середній заробіток за час вимушеного прогулу та моральну шкоду в зв`язку з порушенням трудових прав у розмірі 11 000,00 грн.
Рішенням Солом`янського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивач необґрунтовано посилається, як на підставу порушення її трудових прав, проведення звільнення у період тимчасової непрацездатності, тобто без дотримання вимог частини четвертої статті 40 КЗпП України, оскільки у межах цього спору відповідачем проведено звільнення позивача із займаної посади на підставі статті 28 КЗпП України, з урахуванням положень пункту 11 статті 40 КЗпП України, що виключає можливість застосування положень норм трудового права, яке регулює порядок та підстави звільнення працівника за ініціативою власника або уповноваженого ним органу.
Постановою Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Залишаючи рішення суду першої інстанції без змін, суд апеляційної інстанції погодився із висновком суду першої інстанції про те, що судом не встановлено обставин, які давали б підстави для поновлення позивача на займаній посаді, тому відсутні підстави для задоволення позовних вимог про зобов`язання скасувати запис у трудовій книжці про звільнення та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу і відшкодування моральної шкоди, оскільки ці вимоги є похідними та безпосередньо пов`язані з вирішенням судом питання про поновлення позивача на роботі.
Короткий зміст та узагальнюючі доводи касаційної скарги та позиції інших учасників справи
У лютому 2019 року ОСОБА_1 подала до Верховного Суду касаційну скаргу на рішення Солом`янського районного суду м. Києва від 20 липня 2018 року та постанову Київського апеляційного суду від 30 січня 2019 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права. Вказує на те, що судові рішення є свавільними та явно необґрунтованими з очевидними викривленням права, відсутності стандарту доказування, замовчування вирішальних та вагомих аргументів та очевидна відсутність легітимних підстав для прийнятого рішення. Доказів про те, що власники або уповноважений ним орган уповноважували будь-яку особу у встановленому законом порядку вручити їй особисто під розпис письмове повідомлення про звільнення в м. Харкові в строк за три дні до звільнення відповідачем не надані за їх відсутності. Суд першої інстанції вдався до перелічування тверджень представників відповідача щодо оцінки її роботи та її особистості у негативному висвітленні. Порушення статті 28 КЗпП України є очевидним, звільнення відбулось 01 грудня 2018 року, тобто раніше, ніж вона отримала попередження щодо звільнення, а саме в останній день випробувального строку 08 грудня 2018 року. Також заявниця просила розглянути справу за участі п`яти суддів Верховного Суду та постановити окрему ухвалу щодо порушення відповідачем процедури звільнення, порушення суддею Оксютою Т. Г. таємниці нарадчої кімнати під час ухвалення судового рішення, обґрунтованості судового рішення, порушення прав щодо порушення вимог закону суддею Олійником В. І., зокрема незабезпечення направлення повного тексту судового рішення апеляційної інстанції, його приховування та створення додаткових перепон до правосуддя та своєчасного оскарження в касаційній інстанції.
У травні 2019 року ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД» подало до суду відзив на касаційну скаргу, у якому зазначило, що судами на підставі матеріалів справи неодноразово встановлено, що у зв`язку з неуспішним проходженням строку випробування, за дорученням генерального директора, позивачу запропоновано припинити трудові відносини ще 04 листопада 2017 року, що підтверджується відповідними доказами. При цьому позивача звільнено 01 грудня 2017 року, тобто у період, коли вона не перебувала на лікарняному.
У травні 2019 року на адресу суду від ОСОБА_1 надійшла відповідь на відзив ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД», у якій зазначено, що нісенітниця відповідача щодо уникнення отримання нею кореспонденції не підтверджує факт навмисного неотримання кореспонденції та спростовується обставинами стаціонарного лікування, перебування на роботі, у тому числі зустрічами з колегами при передачі автомобіля уповноваженій особі відповідача.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 10 квітня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі та надано строк для подання відзиву на касаційну скаргу.
Згідно із частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 410 ЦПК України суд касаційної інстанції залишає касаційну скаргу без задоволення, а судові рішення - без змін, якщо визнає, що рішення ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін, оскільки їх ухвалено з додержанням норм матеріального і процесуального права. Судові рішення судів першої й апеляційної інстанцій відповідають вимогам статей ЦПК України щодо законності та обґрунтованості.
Судом встановлено, що 07 серпня 2017 року ОСОБА_1 прийнято на роботу на посаду фахівця із зв`язків з медичною громадськістю відділу безрецептурних препаратів ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД» із строком випробування тривалістю три місяці (до 07 листопада 2017 року включно).Застереження про прийняття ОСОБА_1 на роботу зі строком випробування тривалістю три місяці міститься також у заяві позивача про прийняття на роботу від 04 серпня 2017 року та в пункті 7.2 укладеного між сторонами трудового договору від 07 серпня 2017 року.
08 грудня 2017 року позивач отримала від ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД» листи від 07 листопада 2017 року № 3221/11 та від 27 листопада 2017 року № 3390/11 у яких повідомлялось про те, що трудовий договір буде з нею розірвано на підставі частини другої статті 28, пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України з 01 грудня 2017 року.
У період із 26 вересня по 05 жовтня 2017 року ОСОБА_1 перебувала на лікарняному, а тому робочі дні з 26 до 29 вересня 2017 року та з 02 до 05 жовтня 2017 року не зараховувалися до строку випробування і у зв`язку з чим строк випробування закінчувався 17 листопада 2017 року.
Проте з 06 до 15 листопада 2017 року позивач перебувала на лікарняному, а отже, строк випробування закінчувався 29 листопада 2017 року. Із 16 до 25 листопада 2017 року позивач перебувала на лікарняному, і у зв`язку з чим строк випробування закінчувався 08 грудня 2017 року.
12 грудня 2017 року позивач отримала наказ від 01 грудня 2017 року № 164-к «Про звільнення ОСОБА_1 із посади фахівця зв`язків із медичною громадськістю» у зв`язку зі встановленням невідповідності працівника займаній посаді, на яку його прийнято, на підставі пункту 11 частини першої статті 40 КЗпП України, разом із листом від 04 грудня 2017 року № 3512/12, у якому зазначено, що повний розрахунок здійснено 27 листопада 2017 року та 01 грудня 2017 року.
Підставами наказу про звільнення позивача зазначено: письмове повідомлення про звільнення, надіслане позивачу 07 листопада 2017 року (вих. № 3221/11); письмове повідомлення про звільнення від 27 листопада 2017 року (вих. № 3390/11); доповідна записка менеджера регіонального по Східному регіону 2 відділу безрецептурних препаратів ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД» ОСОБА_2 від 07 листопада 2017 року; доповідна записка керівника групи зовнішньої служби відділу безрецептурних препаратів ТОВ «ОРГАНОСІН ЛТД» ОСОБА_4 від 07 листопада 2017 року.
Нормативно-правове обґрунтування
Трудовий договір - це угода між працівником і власником підприємства, установи, організації або уповноваженим ним органом чи фізичною особою, за якою працівник зобов`язується виконувати роботу, визначену цією угодою, з підляганням внутрішньому трудовому розпорядкові, а власник підприємства, установи, організації або уповноважений н