Постанова
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 408/5050/17-ц
провадження № 61-36829 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Біловодського районного суду Луганської області від 31 січня 2018 року, ухвалене у складі судді Цимбал Ю. Ю. та постанову Апеляційного суду Луганської області від 02 травня 2018 року, ухвалену у складі колегії суддів: Яреська А. В., Дронської І. О., Карташова О. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2017 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «ДТЕК Свердловантрацит» (далі - ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит») про стягнення заробітної плати.
На обгрунтування позовних вимог зазначав, що він перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит». 20 березня 2017 року його було звільнено з роботи на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням. Однак у порушення вимог статті 116 КЗпП України ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» не провело з ним повного розрахунку у день звільнення.
Посилаючись на наведене, позивач просив стягнути з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» на його користь заборгованість зі сплати заробітної плати у березні 2017 року у розмірі 3 029,76 грн, компенсацію за невикористані дні щорічних відпусток у розмірі 3 035,37 грн, вихідну допомогу у зв`язку з порушенням законодавства про працю у розмірі 13 633,91 грн та компенсацію за затримку розрахунку у розмірі його середнього заробітку по день фактичного розрахунку.
Короткий зміст ухвалених судових рішень судів попередніх інстанцій
Рішенням Біловодського районного суду Луганської області від 31 січня
2018 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що трудові права позивача не можна вважати порушеними, оскільки матеріали справи не містять належних та допустимих доказів на підтвердження наявності у ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» заборгованості перед позивачем із заробітної плати за березень 2017 року та наявності вини ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» у невиплаті заробітної плати. Встановити характер, складові та розмір інших виплат, належних ОСОБА_1 на час його звільнення, неможливо через відсутність доступу відповідача до первісних бухгалтерських документів, які знаходяться на захопленому підприємстві у м. Довжанськ Луганської області.
Постановою Апеляційного суду Луганської області від 02 травня 2018 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення, рішення Біловодського районного суду Луганської області від 31 січня 2018 року залишено без змін. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постанова апеляційного суду мотивована тим, що суд першої інстанції дійшов правильного висновку про відсутність підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_1 , оскільки у трудових правовідносинах між відповідачем ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» та його працівниками, зокрема, позивачем ОСОБА_1 , з
13 березня 2017 року виникли та існують обставини непереборної сили, які відповідач не міг передбачити чи відвернути, що завдали збитків як підприємству в цілому, так і його працівникам, які на ньому працювали, у період існування яких відповідач ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит» об`єктивно, з причин від нього не залежних, був позбавлений можливості виконати зобов`язання, передбачені умовами договору (контракту, угоди тощо) та діючим законодавством щодо своїх працівників, у тому числі щодо позивача.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У червні 2018 року до Верховного Суду надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , в якій він просив скасувати рішення Біловодського районного суду Луганської області від 31 січня 2018 року та постанову Апеляційного суду Луганської області від 02 травня 2018 року, і ухвалити нове судове рішення, яким його позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга обгрунтована посиланням на те, що право на оплату праці є конституційним, право на його захист гарантується Конвенцією Міжнародної організації праці про захист заробітної плати, Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, статтями 8, 43, 55 Конституції України, статтею 16 ЦК України та статтями 4, 5 ЦПК України. Судами неправильно встановлено обставини, які мають значення для справи, внаслідок необгрунтованої відмови у прийнятті доказів та неправильної їх оцінки. Відкриття кримінального провадження у м. Києві за статтею 206 КК України за заявою відповідача щодо неправомірного втручання у діяльність та привласнення його майна третіми особами у м. Довжанськ не є підтвердженням неможливості здійснення розрахунку з позивачем при звільненні, оскільки, здійснюючи управління та облік фінансово-господарської діяльності у
м. Сєвєродонецьк, відповідач не був позбавлений можливості здійснити нарахування та виплату грошових коштів позивачу. Судами застосовано закон, який не поширюється на спірні правовідносини та ухвалені рішення, що не відповідають вимогам статей 89, 263 ЦПК України.
Узагальнені доводи відзиву на касаційну скаргу
У серпні 2018 року до Верховного Суду надійшов відзив ТОВ «ДТЕК Сверловантрацит» на касаційну скаргу, мотивований тим, що оскаржувані судові рішення є законними і обгрунтованими, ухвалені відповідно до вимог чинного законодавства України, з урахуванням усіх фактичних обставин справи.
13 березня 2017 року ТОВ «ДТЕК Сверловантрацит», що розташоване на тимчасово непідконтрольній Україні території Луганської області було захоплено терористичним угрупуванням, а тому втратило можливість здійснювати виробничу, торговельну, фінансову та інші види діяльності (в тому числі кадрову) у передбаченому законодавством України порядку. З цього часу товариство не має доступу до носіїв інформації, первинних документів та інформаційних ресурсів про заробітну плату позивача за березень 2017 року, оскільки вони знаходяться на захопленому терористичною організацією виробничому підрозділі. Таким чином, відсутня вина товариства у порушенні трудових прав позивача.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Верховного Суду від 02 липня 2018 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Справа надійшла на адресу суду касаційної інстанції та передана 07 вересня 2018 року для розгляду колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду.
Згідно частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
За змістом частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Вивчивши матеріали цивільної справи, доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлені судами фактичні обставини справи
ОСОБА_1 перебував у трудових відносинах з ТОВ «ДТЕК Свердловантрацит».
Наказом від 20 березня 2017 року №04-к ОСОБА_1 звільнений з ТОВ «ДТЕК Свердловантроцит» на підставі статті 38 КЗпП України, за власним бажанням.
Головним управлінням Національної поліції у місті Києві 18 березня 2017 року відкрито кримінальне провадження № 12017100000000155 за фактом захоплення невстановленими особами майнового комплексу за адресою: АДРЕСА_1 , за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною третьою статті 206 Кримінального кодексу України (протидія законній господарський діяльності за обтяжуючих обставин).
Відповідно до постанов Верховної Ради України від 17 березня 2015 року
№ 254-VIII «Про визнання окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей тимчасово окупованими територіями» та № 252-VIII «Про визначення окремих районів, міст, селищ і сіл Донецької та Луганської областей, в яких запроваджується особливи