Постанова
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 212/3965/16-ц
провадження № 61-23856св18
Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду: Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач), Жданової В. С., Ігнатенка В. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - ОСОБА_2 ,
треті особи: ОСОБА_3 , Жовтневий районний відділ у м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби України в Дніпропетровській області,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2017 року у складі колегії суддів: Барильської А. П., Бондар Я. М., Зубакової В. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Жовтневий районний відділ у м. Кривий Ріг Головного управління Державної міграційної служби (далі - ГУ ДМС) України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Позовна заява мотивована тим, що ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_1 (назва вулиці змінено АДРЕСА_1 ).
30 квітня 1993 року між ОСОБА_6 , яка є її донькою, та відповідачем укладений шлюб. Позивач дозволила їм зареєструватися у вищевказаній квартирі, належній їй на праві власності, згодом в квартирі були зареєстровані і онуки.
У зв`язку із погіршенням стосунків між третьою особою та відповідачем, як то сімейні конфлікти, образи, приниження ОСОБА_3 , допущення відносно неї насильства, погрози довести її до самогубства, відбирання особистих речей, документів, вигнання з спірної квартири на вулицю тощо, шлюб між ОСОБА_7 та ОСОБА_3 розірвано згідно рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 26 травня 2016 року.
20 грудня 2015 року ОСОБА_2 забрав свої речі та виїхав з належної позивачеві на праві власності квартири до квартири, яка належить на праві власності онуці ОСОБА_8 , що знаходиться за адресою: АДРЕСА_2 , що підтверджується актом про непроживання від 20 червня 2016 року.
У зв`язку із вищенаведеним ОСОБА_1 просила задовольнити позовні вимоги.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року у складі судді Дехта Р. В., в якому виправлено описку ухвалою цього ж суду від 30 січня 2017 року, позов задоволено. Визнано ОСОБА_2 втратившим право користування жилим приміщенням квартири АДРЕСА_1 .
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивач та відповідач у справі не є членами однієї сім`ї, не ведуть спільне господарство та позивач є одноосібним власником житлової нерухомості, тому має право вимагати усунення порушень свого права власності у будь-який час, зокрема, шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Дніпропетровської області від 15 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено, рішення Жовтневого районного суду м. Кривого Рогу Дніпропетровської області від 22 грудня 2016 року скасовано, ухвалено нове рішення, яким у задоволенні позову відмовлено.
Суд апеляційної інстанції виходив з того, що припинення сімейних відносин з власником будинку (квартири) в даному випадку не позбавляє відповідача права користування займаним приміщенням, а його відсутність у спірному жилому приміщенні викликана поважними причинами.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У касаційній скарзі, поданій у червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить скасувати рішення суду апеляційної інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, та залишити в силі рішення суду першої інстанції.
Касаційна скарга мотивована тим, що суд апеляційної інстанції неповно, невсебічно з`ясував обставини, які мають значення для справи, у зв`язку з чим скасував законне рішення суду першої інстанції та в порушення вимог статті 55 Конституції України не захистив порушене право позивача користуватися і розпоряджатися на власний розсуд своїм майном, через що вона має жити в одній квартирі із сторонньою людиною, яка вчиняє конфлікти та погрожує завдати шкоди її життю і здоров`ю. ОСОБА_1 зазначає, що відповідач не є членом її сім`ї, крім того, він має інше житло для проживання. Вважає, що протягом всього судового розгляду цієї справи ОСОБА_2 постійно змінював свої показання, намагаючись ввести суд в оману.
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19 червня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
15 грудня 2017 року набув чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» (далі - Закон від 03 жовтня 2017 року), за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України)).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII«Перехідні положення» ЦПК України, у редакції Закону від 03 жовтня 2017 року, касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 травня 2018 року справу № 212/3965/16-ц за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 , треті особи: ОСОБА_3 , Жовтневий районний відділ у м. Кривий Ріг ГУ ДМС України в Дніпропетровській області, про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом визнання особи такою, що втратила право користування жилим приміщенням передано до Верховного Суду.
Станом на час розгляду справи Верховним Судом відзив на касаційну скаргу не надходив.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частиною третьою статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі постійної колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржуване рішення суду апеляційної інстанції - без змін, оскільки воно ухвалене з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Фактичні обставини справи встановлені судами<