Постанова
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 727/10734/16-ц
провадження № 61-25745св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - Публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро»,
представник позивача - Боков Іван Олександрович,
відповідачі: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
треті особи: Служба у справах дітей Чернівецької міської ради, Відділ ведення реєстру територіальної громади м. Чернівці Чернівецької міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» на рішення Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 19 липня 2017 року у складі судді Смотрицького В. Г. та ухвалу Апеляційного суду Чернівецької області від 17 жовтня 2017 року у складі колегії суддів: Мінцея В. Ф., Владичана А. І., Височанської Н. К.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року публічне акціонерне товариство «Банк Кредит Дніпро» (далі - ПАТ «Банк Кредит Дніпро») звернулося до суду з позовом
до ОСОБА_2 , ОСОБА_3 про виселення без надання іншого жилого приміщення та зняття з реєстрації.
Позовна заява мотивована тим, що 22 серпня 2007 року між Закритим акціонерним товариством комерційним банком «Кредит Дніпро» (далі -
ЗАТ КБ «Кредит Дніпро»), правонаступником якого є ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 39 718 євро з кінцевим терміном повернення - 21 серпня 2017 року.
18 березня 2010 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань
за кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира
АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 своїх зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку з чим утворилась заборгованість, в наслідок чого банк звернувся до суду з позовом про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Рішенням апеляційного суду Чернівецької області від 23 липня 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки, а саме на двокімнатну квартиру
АДРЕСА_1 .
26 березня 2015 року державним виконавцем Чернівецького міського відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Чернівецькій області винесено постанови про відкриття виконавчих проваджень щодо виконання рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки.
02 листопада 2015 року банк надіслав відповідачу ОСОБА_2 вимогу про звільнення квартири, яка є предметом іпотеки, станом на 10 листопада 2015 року, відповідачі не звільнили квартиру.
Ураховуючи викладене, ПАТ «Банк Кредит Дніпро» просив виселити
та зняти з реєстрації місця проживання та перебування осіб, які зареєстровані та проживають у квартирі АДРЕСА_1 , а саме: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , ОСОБА_4 , ОСОБА_5 без надання іншого жилого приміщення та зняти їх з реєстрації.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці від 19 липня
2017 року у задоволенні позову ПАТ «Банк Кредит Дніпро» відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки ОСОБА_2 було придбано спірну квартиру - предмет іпотеки також і за власні кошти, тому в силу вимог статті 109 ЖК УРСР та статті 40 Закону України «Про іпотеку» позовні вимоги «Банк Кредит Дніпро» про виселення відповідачів
із спірної квартири без надання іншого житла та зняття з реєстрації,
є необґрунтованими та не підлягають задоволенню.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду від Чернівецької області від 17 жовтня
2017 року апеляційну скаргу Публічного акціонерного товариства «Банк Кредит Дніпро» відхилено. Рішенням Шевченківського районного суду
м. Чернівці від 19 липня 2017 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що відмовляючи
у задоволенні позовних вимог ПАТ «Банк Кредит Дніпро», суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що до вказаних правовідносин застосовуються як положення статті 40 Закону України «Про іпотеку», так і норми статті 109 ЖК УРСР, оскільки особам, яких виселяють
із жилого будинку (жилого приміщення), що є предметом іпотеки
і придбаний не за рахунок кредиту, забезпеченого іпотекою цього житла, при зверненні стягнення на предмет іпотеки в судовому порядку одночасно надається інше постійне житло. При цьому за положенням частини другої статті 109 ЖК УРСР постійне житло вказується у рішенні суду.
Оскільки рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 15 серпня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено, що відповідно до договору від 16 липня 2007 року про фінансування будівництва 227-квартирного 10-поверхового 5-секційного житлового будинку з допоміжними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, 17 серпня 2007 року ОСОБА_2 було сплачено 113 888,00 грн, а 22 серпня 2008 року, тобто в день отримання кредиту - 265 738,18 грн, тому, вказана квартира придбана не тільки
за рахунок кредитних коштів, а, отже, вказаний висновок суду першої інстанції є обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у листопаді 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ПАТ «Банк Кредит Дніпро», посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права
та порушення норм процесуального права, просив скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги банку.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 06 листопада 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу
№ 727/10734/16-ц зШевченківського районного суду м. Чернівці.
Відповідно до пункту 6 розділу XII «Прикінцеві та перехідні положення» Закону України «Про судоустрій і статус суддів» Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів»,
за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ «Перехідні положення» ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку
за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Відповідно до протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 11 червня 2019 року справу призначено судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи фактичні обставини справи, не сприяли повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду. Зокрема, рішення суду про звернення стягнення на предмет іпотеки було ухвалено 23 липня 2014 року,
не оскаржувалося та набрало законної сили, однак продовжує залишатися не виконаним, оскільки особи, які там проживають, перешкоджають його виконанню.
Крім того, боржником було порушено вимоги іпотечного договору
від 18 березня 2010 року та зареєстровано місце постійного проживання неповнолітньої особи - ОСОБА_5 (дочка, ІНФОРМАЦІЯ_1 ) без дозволу банку.
Зазначало, що 02 листопада 2015 року ПАТ «Банк Кредит Дніпро» було направлено вимогу іпотекодавцеві вказаного майна з проханням звільнити предмет іпотеки. 10 листопада 2015 року вказану вище вимогу було отримано адресатом, що підтверджується копією повідомлення про вручення та знаходиться в матеріалах справи. Однак, станом на момент подачі позовної заяви, вимога про виселення продовжує залишатися не виконаною, у зв`язку із чим порушуються права іпотекодержателя
та чиняться перешкоди щодо належного та швидкого виконання рішення суду, яким було задоволено позов про звернення стягнення на предмет іпотеки.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасниками справи не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
22 серпня 2007 року між ЗАТ КБ «Кредит Дніпро», правонаступником якого
є ПАТ «Банк Кредит Дніпро», та ОСОБА_2 було укладено
кредитний договір, за умовами якого ОСОБА_2 отримав кредит
у розмірі 39 718 євро США з кінцевим терміном повернення - 21 серпня 2017 року.
18 березня 2010 року, з метою забезпечення виконання зобов`язань
за вказаним кредитним договором, між банком та ОСОБА_2 було укладено договір іпотеки, предметом якого є квартира АДРЕСА_1 .
ОСОБА_2 узятих на себе зобов`язань за кредитним договором належним чином не виконував, у зв`язку із чим виникла заборгованість,
у рахунок погашення якої рішенням Апеляційного суду Чернівецької області від 23 липня 2014 року звернуто стягнення на предмет іпотеки,
а саме: квартира
АДРЕСА_1 .
Рішенням Шевченківського районного суду м. Чернівці
від 15 серпня 2013 року, яке набрало законної сили, встановлено,
що відповідно до договору від 16 липня 2007 року про фінансування будівництва 227-квартирного 10-поверхового 5-секційного житлового будинку з допоміжними приміщеннями за адресою: АДРЕСА_1, 17 серпня 2007 року ОСОБА_2 було сплачено 113 888,00 грн, а 22 серпня 2008 року, тобто в день отримання кредиту - 265 738,18 грн (а.с. 129-130).
02 листопада 2015 року банк ПАТ «Банк Кредит Дніпро» направило ОСОБА_2 вимогу щодо погашення заборгованості за кредитним договором із застереженням про звільнення квартири, яка є предметом іпотеки, у зв`язку із зверненням стягнення на неї (а.с. 39-41).
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Встановлено й це вбачається із матеріалів справи, що оскаржувані судові рішення ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права, а доводи касаційної скарги цих висновків не спростовують.
Касаційна скарга ПАТ «Банк Кредит Дніпро» підлягає залишенню без задоволення.
Мотиви, з яких виходить Верховний Суд, та застосовані норми права
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до вимог частин першої і другої статті 400 ЦПК України під
час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.