Постанова
Іменем України
08 липня 2019 року
м. Київ
справа № 661/3828/16-ц
провадження № 61-27822 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Усика Г. І. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Ступак О. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
відповідач - ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Комунальне підприємство «Новокаховський гуртожиток»,
третя особа - Орган опіки та піклування виконавчого комітету Новокаховської міської ради,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 , яка дії в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 на ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 04 липня 2017 року, постановлену у складі колегії суддів: Полікарпової О. М.,
Воронцової Л. П., Ігнатенко П. Я.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У грудні 2016 року ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , звернулася до суду з позовом до ОСОБА_4 , ОСОБА_5 , ОСОБА_6 , ОСОБА_7 , Комунального підприємства «Новокаховський гуртожиток» (далі - КП «Новокаховський гуртожиток») про зміну договору найму жилого приміщення та розподіл особових рахунків.
На обгрунтування позовних вимог зазначала, що вона зареєстрована та проживає разом із своєю родиною у гуртожитку за адресою: АДРЕСА_1 . Зазначені кімнати були надані її матері ОСОБА_4 та її родині на підставі рішень виконавчого комітету Новокаховської міської ради Херсонської області від
26 квітня 2005 року, 25 квітня 2006 року, 21 грудня 2010 року та 26 квітня
2011 року.
Ураховуючи, що на теперішній час, вона створила свою сім`ю: має чоловіка та двох малолітніх дітей, разом з якими проживає у кімнаті НОМЕР_1 цього гуртожитку , веде окреме господарство, просила змінити договір найму жилого приміщення кімнат АДРЕСА_1 шляхом зобов`язання КП «Новокаховський гуртожиток» укласти з нею окремий договір найму на кімнату НОМЕР_1, жилою площею 11,9 кв.м.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій
Рішенням Новокаховського міського суду Херсонської області від 25 травня 2017 року в задоволенні позову відмовлено.
Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив із того, що зміна договору найму жилого приміщення призведе до суттєвого відступлення від ідеальних часток осіб у спірному майні та погіршення житлових прав інших користувачів - її повнолітніх брата та сестри, тобто, осіб старших за дев`ять років, які не є подружжям, що суперечить положенням частини другої статті 50 ЖК України.
Ухвалою Апеляційного суду Херсонської області від 04 липня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , відхилено, рішення Новокаховського міського суду Херсонської області від 25 травня 2017 року залишено без змін.
Ухвала суду апеляційної інстанції мотивована тим, що суд першої інстанцій дійшов правильного висновку про відмову в задоволенні позову, оскільки укладення з ОСОБА_1 окремого договору найму на кімнату НОМЕР_1 призведе до штучного погіршення житлових умов мешканців житлових приміщень.
Короткий зміст вимог та доводів касаційної скарги
У липні 2017 року до суду касаційної інстанції надійшла касаційна скарга ОСОБА_1 , яка діє в своїх інтересах та в інтересах ОСОБА_2 ,
ОСОБА_3 , у якій вона просила скасувати ухвалу Апеляційного суду Херсонської області від 04 липня 2017 року та ухвалити нове судове рішення, яким її позовні вимоги задовольнити у повному обсязі, посилаючись на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована посиланням на те, що судами попередніх інстанцій проігноровано, що між сторонами виникли протиріччя щодо порядку користування жилими приміщеннями та щодо сплати комунальних послуг, не урахували, що її мати (відповідач ОСОБА_4 ) обмежує їй доступ до спірної кімнати, чим фактично позбавляє її сім`ю права на гідні умови проживання. Під час розгляду справи судом першої інстанції було встановлено, що її брат та сестра (відповідачі - ОСОБА_6 та ОСОБА_7 ) у зазначених кімнатах тривалий час не проживають, однак судами зазначені обставини не були враховані. Посилаючись на те, що апеляційний суд неповно з`ясував обставини справи, внаслідок чого ухвалив необгрунтоване судове рішення, що призвело до порушення конституційних прав її та її малолітніх дітей, просила його скасувати та ухвалити нове рішення про задоволення її позовних вимог.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу подано не було.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 вересня 2017 року відкрито касаційне провадження та витребувано справу з місцевого суду.
Згідно статті 388 ЦПК України, який набрав чинності з 15 грудня
2017 року, судом касаційної інстанції є Верховний Суд.
21 травня 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення»
ЦПК України у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Згідно з частиною третьою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати до