Постанова
Іменем України
24 червня 2019 року
м. Київ
справа № 344/2056/15-ц
провадження № 61-20576 св 18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Гулька Б. І. (суддя-доповідач), Кривцової Г. В., Луспеника Д. Д.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - публічне акціонерне товариство комерційний банк «ПриватБанк»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Малєєва А. Ю., Проскурніцького П. І., Ковалюка Я. Ю.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до публічного акціонерного товариства комерційного банку «ПриватБанк» (далі - ПАТ КБ «ПриватБанк») про стягнення коштів за договором банківського вкладу (депозиту).
Позовна заява мотивована тим, що 12 грудня 2013 року між ним та ПАТ КБ «ПриватБанк» у відділенні банку, що знаходиться у м. Севастополі, укладено договір банківського вкладу, за умовами якого він здійснив вклад у розмірі 50 тис. грн на строк до 12 грудня 2014 року під 20 % річних. Проте після закінчення строку дії договору банк не повернув йому грошові кошти.
З урахуванням викладеного ОСОБА_1 просив суд стягнути з ПАТ КБ «ПриватБанк» на його користь вклад у розмірі 50 тис. грн та проценти у розмірі 10 тис. грн.
Короткий зміст судових рішення суду
Рішенням Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2015 року позов ОСОБА_1 задоволено. Стягнуто з ПАТ КБ «ПриватБанк» на користь ОСОБА_1 50 тис. грн банківського вкладу, 10 тис. грн процентів за період з 12 грудня 2013 року до 12 грудня 2014 року. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що відповідно до положень статей 1058, 1060, 1061 ЦК України ПАТ КБ «ПриватБанк» повинно було повернути позивачу вклад за договором банківського вкладу по закінченню строку дії цього договору, проте банк зазначених вимог закону та обов`язків, взятих на себе за укладеним договором, не виконав, тому наявні підстави для стягнення грошових коштів за договором банківського вкладу та відсотків за користування коштами.
Рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2015 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2015 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 09 березня 2016 року касаційна скарга ОСОБА_1 задоволена частково. Рішення апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 липня 2015 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» відхилено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2015 року залишено без змін.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 02 листопада 2016 року касаційна скарга ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволена частково. Ухвалу апеляційного суду Івано-Франківської області від 04 травня 2016 року скасовано, справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Останнім рішенням апеляційного суду Івано-Франківської області від 06 грудня 2016 року апеляційну скаргу ПАТ КБ «ПриватБанк» задоволено, рішення Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області від 10 березня 2015 року скасовано. У задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що ОСОБА_1 належними та допустимими доказами не підтверджено факт додержання письмової форми договору банківського вкладу, оскільки не надано відповідних документів, у тому числі оригінал квитанції про внесення коштів на депозитний рахунок. Таким чином, вимоги позивача про стягнення з відповідача коштів за договором банківського вкладу (депозиту) є безпідставними, так як доказами не підтверджені.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1 просить оскаржуване рішення апеляційного суду скасувати й залишити у силі рішення суду першої інстанції, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що банком не спростовано факт укладення між сторонами спірного договору банківського вкладу, внесення позивачем коштів на депозит. Квитанцію про внесення коштів на депозитний рахунок ним було втрачено.
Відзив на касаційну скаргу не надійшов
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 11 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу № 344/2056/15-ц з Івано-Франківського міського суду Івано-Франківської області.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України № 2147-VIII від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У травні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
У червні 2019 року згідно з протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями справа передана судді-доповідачеві.
2. Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Відповідно до вимог частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлени