Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 336/2341/16-ц
провадження № 61-15856св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Ступак О. В. (суддя-доповідач), Гулейкова І. Ю., Усика Г. І.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - Публічне акціонерне товариство «Укрсоцбанк»,
третя особа - ОСОБА_2 ,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2017 року у складі судді Щасливої О. В. та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року у складі колегії суддів: Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Гончар М. С.,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій
У квітні 2016 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Публічного акціонерного товариства «Укрсоцбанк» (далі - ПАТ «Укрсоцбанк») про захист прав споживачів, визнання недійсним договору про надання споживчого кредиту.
Позовна заява мотивована тим, що 22 вересня 2008 року сторони уклали кредитний договір, за умовами якого вона отримала кредит на суму 45 000,00 доларів США зі строком повернення не пізніше 22 вересня 2023 року зі сплатою 15 % річних. Кредитні зобов`язання забезпечені іпотекою - квартири АДРЕСА_1 . На порушення вимог статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів», статті 6 Закону України «Про фінансові послуги», статті 56 Закону України «Про банки і банківську діяльність» при підписанні договору відповідач не надав їй інформацію про особу кредитодавця, умови кредитування. Крім того, кредит наданий у іноземній валюті.
Посилаючись на те, що кредитний договір не відповідає вимогам закону, укладений на вкрай невигідних умовах, внаслідок збігу тяжких обставин, ОСОБА_1 просила на підставі статей 203, 215, 233 ЦК України визнати вказаний договір недійсним.
Рішенням Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2017 року позов ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення суду мотивоване тим, що позовні вимоги є недоведеними та безпідставними.
Ухвалою Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 відхилено. Рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2017 року залишено без змін.
Постановляючи ухвалу про відхилення апеляційної скарги, суд апеляційної інстанції погодився з висновками суду першої інстанції, який всебічно та повно з`ясував дійсні обставини справи, перевірив доводи та заперечення сторін, дослідив надані сторонами докази та ухвалив законне і обґрунтоване рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги, позиції інших учасників справи
У червні 2017 року ОСОБА_1 подала до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу на рішення Шевченківського районного суду м. Запоріжжя від 01 березня 2017 року та ухвалу Апеляційного суду Запорізької області від 11 травня 2017 року, в якій просить скасувати оскаржувані судові рішення та ухвалити нове рішення про задоволення позову, обґрунтовуючи свої вимоги порушенням судами першої і апеляційної інстанцій норм процесуального права та неправильним застосуванням норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що у відповідача на момент видачі валютного кредиту відсутня індивідуальна ліцензія на здійснення валютних операцій та укладення відповідних кредитних договорів. Крім того, відповідачем не надано позичальнику (споживачу) повної інформації за кредитом відповідно до вимог
статей 11, 15 Закону України «Про захист прав споживачів». Також відповідачем збільшено в односторонньому порядку відсоткову ставку, що призвело до порушень прав споживача, та як наслідок до недійсності договору. Крім того, є всі підстави для задоволення позову, оскільки відповідач скористався тяжкою обставиною родини позивача та змусив укласти кредитний договір на невигідних умовах, під впливом тяжкої обставини.
У серпні 2017 року від ПАТ «Укрсоцбанк» надійшли заперечення на касаційну
ОСОБА_1 , у яких заявник просить відхилити вказану касаційну скаргу та залишити без змін рішення суду першої та апеляційної інстанцій, посилаючись на те, що касаційна скарга є необґрунтованою і такою, що не підлягає задоволенню.
Рух справи у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 29 червня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів», за яким судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII «Перехідні положення» ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У квітні 2018 року Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказану справу передано до Верховного Суду.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційної скарги, Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду дійшов висновку, що касаційна скарга підлягає залишенню без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін з огляду на таке.
Судом встановлено, що 23 вересня 2008 року між Акціонерно-комерційним банком «Укрсоцбанк» (далі - АКБ «Укрсоцбанк», правонаступником якого є
ПАТ «Укрсоцбанк» та ОСОБА_1 укладений договір про надання відновлювальної кредитної лінії № П-997/2-к, за умовами якого останній надані кредитні кошти у розмірі 45 000,00 доларів США зі сплатою 15 % річних на суму залишку заборгованості за кредитом, терміном до 22 вересня 2023 року. Погашення кредиту відбувається зарахуванням на поточний рахунок щомісячних платежів відповідно до графіка, який є невід`ємною частиною договору.
Нормативно-правове обґрунтування
За положеннями статей 626-628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов`язків. Сторони є вільними в укладенні договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов`язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Відповідно до частин першої-п`ятої статті 203 ЦК України зміст правочину не може суперечити цьому Кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам. Особа, яка вчиняє правочин, повинна мати необхідний обсяг цивільної дієздатності. Волевиявлення учасника правочину має бути вільним і відповідати його внутрішній волі. Правочин має вчинятися у формі, встановленій законом. Правочин має бути спрямований на реальне настання правових наслідків, що обумовлені ним.
Згідно з частиною першою та другою статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з частиною другою статті 11 Закону України «Про захист прав споживачів»
(у редакції, чинній на час