Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 146/294/16-ц
провадження № 61-35704св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Білоконь О. В. (суддя-доповідач), Осіяна О. М., Сакари Н. Ю.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1 ,
відповідач - товариство з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт - Липівка»,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт - Липівка» на рішення Томашпільського районного суду Вінницької області у складі судді Скаковської І. В. від 05 жовтня 2016 року та ухвалу Апеляційного суду Вінницької області у складі колегії суддів: Копаничук С. Г., Вавшка В. С., Панасюка О. С., від 05 грудня 2016 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернулась з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Зернопродукт - Липівка» (далі - ТОВ «Зернопродукт - Липівка») про визнання недійсним договору оренди земельної ділянки.
Позовна заява мотивована тим, що від його імені, іншою не уповноваженою на те особою, 20 березня 2006 року було укладено договір оренди належної йому на праві власності земельної ділянки площею 4,0403 га, розташованої на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області. Зазначений договір суперечить вимогам закону і підлягає визнанню недійсним з підстав, передбачених статтями 203, 215 ЦК України. Скасуванню підлягає й державна реєстрація цього договору.
Ухвалою суду від 05 жовтня 2016 року за клопотанням позивача позовну заяву в частині вимог про скасування державної реєстрації договору оренди земельної ділянки залишено без розгляду.
Короткий зміст оскаржуваних судових рішень
Рішенням Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено.
Визнано недійсним договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення площею 4,0403 га, що знаходиться на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області, належної ОСОБА_1 на підставі державного акту на право приватної власності на землю серії НОМЕР_1 , виданого 14 березня 2003 року Томашпільською районною державною адміністрацією Вінницької області, укладений 20 березня 2006 року між ОСОБА_1 та ТОВ «Зернопродукт-Липівка», зареєстрований у Вінницькій регіональній філії центру Державного земельного кадастру 10 травня 2006 року.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що ОСОБА_1 не підписував спірний договір оренди землі, а відтак цей правочин укладений за відсутності його волевиявлення, що відповідно до частини третьої статті 215 ЦК України є підставою для визнання його недійсним. Строк позовної давності слід рахувати з 2016 року - моменту, коли позивач довідався про порушення свого права, а не з моменту отримання ним орендної плати за спірним договором.
Ухвалою Апеляційного суду Вінницької області від 05 грудня 2016 року відхилено апеляційну скаргу ТОВ «Зернопродукт-Липівка», рішення Томашпільського районного суду Вінницької області від 05 жовтня 2016 року залишено без змін.
Ухвала апеляційного суду мотивована тим, що позивач не підписував оспорюваний договір оренди землі, тобто його волевиявлення на укладення цього договору за вказаних у ньому умов відсутнє. Позивач звернувся до суду в межах строку позовної давності.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та її доводи
У касаційній скарзі, поданій у січні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ТОВ «Зернопродукт-Липівка» просить скасувати судові рішення попередніх інстанцій та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позову, посилаючись на порушення судами норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивач отримував орендну плату за спірним договором, розуміючи, що цей правочин він уклав саме з відповідачем, та маючи змогу ознайомитись з умовами вказаного договору, у зв'язку із тим, що він проживає у тій же місцевості, де знаходиться належна йому земельна ділянка. Про існування цього договору позивач дізнався з моменту отримання орендної плати, яку йому сплачував відповідач.
Рух касаційної скарги у суді касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 20 лютого 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі.
Відповідно до пункту 4 розділу XIII Перехідних положень ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII «Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів» касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Відповідно до статті 388 ЦПК України судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У липні 2018 року справа передана до Верховного Суду.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 на підставі державного акту на право власності на земельну ділянку, виданого 14 березня 2003 року Томашпільською районною державною адміністрацією Вінницької області, належить земельна ділянка, площею 4,0403 га для ведення товарного сільськогосподарського виробництва, розташована на території Олександрівської сільської ради Томашпільського району Вінницької області (а.с.6).
Згідно із договором оренди землі від 20 березня 2006 року ОСОБА_1 передав вказану земельну ділянку в оренду ТОВ «Зернопродукт-Липівка» строком на 15 років. Вказаний договір зареєстрований у Томашпільському районному відділі Вінницької регіональної філії державного підприємства «Центр Державного земельного кадастру» 10 травня 2006 року за № 040680300241. Актом, який не містить дати, позивач передав, а відповідач прийняв в натурі земельну ділянку (а.с. 34).
Згідно із висновком судової технічно-почеркознавчої експертизи № 1368/1369/16-21, проведеної Вінницьким відділенням Київського науково-дослідного інституту судових експертиз 11 липня 2016 року, в оспорюваному договорі оренди землі підпис ОСОБА_2 , що виконаний рукописним способом, вчинено не ОСОБА_2 , а іншою особою.
Позиція Верховного Суду
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга задоволенню не підлягає.
Щодо визнання недійсним договору оренди земельної ділянки
Згідно із частиною першою статті 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Відповідно до статті 1 Закону України «Про оренду землі» оренда землі - це засноване на договорі строкове платне володіння і користування земельною ділянкою, необхідною орендареві для проведення підприємницької та інших видів діяльності.
Згідно зі статтею 13 Закону України «Про оренду землі» договір оренди землі - це договір, за яким орендодавець зобов`язаний за плату передати орендареві земельну ділянку у володіння і користування на певний строк, а орендар зобов`язаний використовувати земельну ділянку відповідно до умов договору та вимог земельного законодавства.
Відповідно до частини першої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, п`ятою та шостою статті 203 цього Кодексу.
Згідно з положеннями частини другої та третьої статті 203 ЦК України особа, яка вчиняє правочин, повинн