ПОСТАНОВА
Іменем України
08 липня 2019 року
Київ
справа №825/1916/15-а
касаційне провадження №К/9901/29089/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого судді - Шипуліної Т.М.,
суддів: Бившевої Л.І., Хохуляка В.В.
розглянув у порядку письмового провадження касаційну скаргу Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 (суддя Безіменна Н.В.) у справі № 825/1916/15-а за позовом Публічного акціонерного товариства «Млибор» до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення,
В С Т А Н О В И В:
Публічне акціонерне товариство «Млибор» звернулося до суду з адміністративним позовом до Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 08.04.2015 №0004991501.
Чернігівський окружний адміністративний суд постановою від 19.11.2015 позовні вимоги задовольнив у повному обсязі.
Вперше з апеляційною скаргою на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.11.2015 податковий орган звернувся 30.11.2015.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 10.12.2015 залишив вказану апеляційну скаргу без руху, у зв`язку з її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору, та встановив строк для усунення вказаних недоліків - протягом п`яти днів з моменту отримання копії ухвали.
У межах встановленого ухвалою від 10.12.2015 строку Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області звернулася до суду апеляційної інстанції з клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 21.12.2015 відмовив у задоволенні клопотання про звільнення від сплати судового збору та на підставі пункту 1 частини третьої статті 108, з урахуванням частини третьої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) повернув апеляційну скаргу скаржнику, у зв`язку з неусуненням недоліків, встановлених ухвалою про залишення апеляційної скарги без руху.
Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області 06.07.2016 повторно подала апеляційну скаргу на постанову Чернігівського окружного адміністративного суду від 19.11.2015. При цьому скаржником заявлено клопотання про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого зазначено про неможливість сплати судового збору через відсутність у кошторисі податкового органу відповідних коштів.
Київський апеляційний адміністративний суд ухвалою від 27.07.2016 залишив апеляційну скаргу без руху, у зв`язку з:
її невідповідністю вимогам частини шостої статті 187 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній на час постановлення ухвали) щодо надання документу про сплату судового збору;
визнанням наведених податковим органом підстав пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.
Цією ж ухвалою суд апеляційної інстанції залишив апеляційну скаргу без руху та запропонував у тридцятиденний строк з моменту отримання копії ухвали усунути недоліки апеляційної скарги шляхом надання документу про сплату судового збору та звернення до суду із заявою про поновлення строку на апеляційне оскарження із наведенням у ній обґрунтування інших підстав пропуску цього строку.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення 0101034266973 копію вказаної ухвали Київського апеляційного адміністративного суду від 27.07.2016 було отримано відповідачем 01.08.2016.
На виконання вимог ухвали від 27.07.2016 відповідач звернувся до суду із заявою про поновлення строку апеляційного оскарження, до якої долучив документ про сплату судового збору. При цьому, у вказаній заяві порушено питання про поновлення строку апеляційного оскарження, в обґрунтування якого податковий орган вказував на те, що виділених коштів на рахунку податкового органу було недостатньо для сплати судового збору у цій справі. Такі обставини, на думку Державної податкової інспекції у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області, свідчать про об`єктиві перешкоди для своєчасної реалізації права на апеляційне оскарження судового рішення суду першої інстанцій у цій справі.
Київський апеляційний адміністративний суд постановив ухвалу від 13.09.2016 про відмову у відкритті апеляційного провадження на підставі абзацу 2 частини четвертої статті 189 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017), у зв`язку з визнанням наведених причин пропуску строку апеляційного оскарження неповажними.
Державна податкова інспекція у м. Чернігові Головного управління ДФС у Чернігівській області звернулася до суду касаційної інстанції з касаційною скаргою, у якій просила скасувати ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 13.09.2016 та прийняти судове рішення про направлення справи до суду апеляційної інстанції для продовження розгляду.
В обґрунтування своїх вимог відповідач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм процесуального права, зокрема, статтей 7, 9, 10, 159 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017).
Зокрема, вказує на те, що неможливість здійснити сплату судового збору в межах строку апеляційного оскарження судового рішення не може бути перешкодою для реалізації гарантованого Конституцією України права на апеляційне оскарження судового рішення.
Переглядаючи оскаржуване судове рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судом апеляційної інстанції норм процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Статтею 129 Конституції України однією із засад судочинства визначено рівність усіх учасників судового процесу перед законом і судом.
Статтею 13 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) особам, які беруть участь у справі, а також особам, які не брали участі у справі, якщо суд вирішив питання про їхні права, свободи, інтереси чи обов`язки, забезпечується право на апеляційне та касаційне оскарження рішень адміністративного суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Частина перша статті 185 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) надавала сторонам та іншим, зазначеним у ній суб`єктам, право оскаржити в апеляційному порядку постанову суду першої інстанції повністю або частково.
Частина друга статті 49 Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017) покладає на осіб, які беруть участь у справі, обов`язок добросовісно користуват