ПОСТАНОВА
Іменем України
02 липня 2019 року
Київ
справа №817/4220/14
адміністративне провадження №К/9901/1114/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у судовому засіданні касаційну скаргу Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області на постанову Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2015 (суддя Борисків С.А.) та ухвалу Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015 (головуючий суддя Хаюк С.М., судді: Бондарчук І.Ф., Франовська К.С.) у справі за позовом Дочірнього підприємства "Стальконструкція" №39 Публічного акціонерного товариства "Центрстальконструкція" до Управління Пенсійного фонду України в місті Рівне Рівненської області про скасування вимоги про сплату боргу,
ВСТАНОВИВ:
ДП "Стальконструкція №39" ПАТ "Центрстальконструкція" звернулося з позовом до УПФ України у м.Рівне Рівненської області, відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції про визнання незаконної та скасування вимоги УПФ України у м.Рівне від 28.10.2014 №Ю326У про сплату боргу, визнання незаконною та скасування постанови відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 07.11.2014 №45356431 про відкриття виконавчого провадження, визнання незаконної відмови начальника Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції у скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження.
Постановою Рівненського окружного адміністративного суду від 23.01.2015, яка залишена без змін ухвалою Житомирського апеляційного адміністративного суду від 18.03.2015, позов задоволено.
Не погоджуючись з рішеннями судів попередніх інстанцій, відповідач оскаржив їх у касаційному порядку. У касаційній скарзі УПФ України у м.Рівне Рівненської області просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій, прийняти нове рішення, яким відмовити у задоволенні позовних вимог у повному обсязі.
В обґрунтування вимог касаційної скарги відповідач посилається на порушення судами норм матеріального права. Відповідач вказує, що суди помилково посилались на те, що оскільки провадження у справі про банкрутство є комплексною процедурою, яка має на меті задоволення всіх вимог кредиторів, при цьому, не допускається стягнення з боржника заборгованості за позовами окремих кредиторів. Як вважає відповідач, позиція суду є надуманою та такою, що суперечить нормам чинного законодавства. Крім зазначеного, інших підстав для скасування рішення судів попередніх інстанцій позивачем не наведено.
Відповідач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 попередній розгляд справи призначено на 02.07.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши постанову суду першої інстанції та ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовою особою УПФ України в м.Рівне прийнято рішення про застосування фінансових санкцій та нарахування пені ДП «Стальконструкція № 39», а саме:
від 16.12.2008 №2208 - штраф 8577,63грн. та пеня 791,03грн.
від 06.08.2009 №1162 - штраф 6382,70 грн. та пеня 1164,02грн.
Зазначена сума боргу була включена пенсійним органом у договір про розстрочення від 08.08.2009 №2. Проте, у зв`язку з порушенням вимог пункту 2.3 договору про розстрочення та незабезпеченням сплати належних платежів УПФ України в м.Рівне прийняло рішення про розірвання зазначеного договору у односторонньому порядку. Заборгованість із сплати фінансових санкцій та пені склала 11890,30грн.
28.10.2014 відповідач надіслав до Відділу державної виконавчої служби Рівненського міського управління юстиції вимогу №Ю326-У про сплату боргу на суму 11890,30грн.
Не погодившись з рішеннями державних органів ДП "Стальконструкція №39" звернулося з позовом до адміністративного суду.
У процесі розгляду справи судом першої інстанції позивачем було подано заяву про відкликання позовних вимог в частині визнання незаконною та скасування постанови відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції від 07.11.2014 №45356431 про відкриття виконавчого провадження, визнання незаконної відмови начальника Відділу ДВС Рівненського міського управління юстиції у скасуванні постанови про відкриття виконавчого провадження, у зв`язку з чим суд ухвалою від 23.01.2015 залишив позовні вимоги в цій частині без розгляду.
Задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції, з позицією якого погодився апеляційний суд, дійшов висновку, що провадження у справі про банкрутство є комплексною процедурою, яка має на меті задоволення вимог усіх кредиторів боржника, охоплює усе його майно і усіх кредиторів такого боржника. При цьому, не допускається стягнення з боржника заборгованості за заявами окремих кредиторів чи безпосередньо через державну виконавчу служби за вимогою про стягнення боргу.
Згідно преамбули Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування» №1058-IV (в редакції до 01.01.2011, яка діяла на момент виникнення спірних правовідносин, далі - Закон №1058-ІV) цей Закон визначає принципи, засади і механізми функціонування системи загальнообов`язкового державного пенсійного страхування, призначення, перерахунку і виплати пенсій, надання соціальних послуг з коштів Пенсійного фонду, що формується за рахунок страхових внесків роботодавців, бюджетних та інших джерел, передбачених цим Законом.
Відповідно до пункту 2 частини першої статті 1 Закону №1058-ІV єдиний внесок на загальнообов`язкове державне соціальне страхування (далі - єдиний внесок) - консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов`язкового державного соціального страхування в обов`язковому порядку та на регулярній основі з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов`язкового державного соціального страхування.
Пунктом 1 частиною 2 статті 6 Закону передбачено обов`язок платника єдиного внеску своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.
Відповідно до частини восьмої статті 9 Закону Закон №1058-ІV платники єдиного внеску зобов`язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за відповідний базовий звітний період, не пізніше 20 числа місяця, що настає за базовим звітним періодом. Так, згідно з п. 2 ч. 9 ст. 106 Закону №1058-ІУ виконавчі органи Пенсійного фонду застосовують до страхувальників за несплату (неперерахування) або несвоєчасну сплату (несвоєчасне перерахування) страхувальниками страхових внесків, у тому числі донарахованих страхувальниками або територіальними органами Пенсійного фонду, фінансові санкції у вигляді штрафу у розмірі 10 відсотків своєчасно не сплачених сум. Одночасно на суми своєчасно не сплачених (перерахованих) страхових внесків і фінансових санкцій нараховується пеня в розмірі 0,1 відсотка несплачених сум коштів, розрахована за кожний день прострочення платежу.
Нарахування санкцій та пені здійснено на підставі пункту 2 частини дев`ятої статті 106 Закону України «Про загальнообов`язкове державне пенсійне страхування».
У зв`язку з набранням чинності з 01.01.2011Закону України «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов`язкове державне соціальне страхування» втратила чинність стаття 17 Закону України «Про загальнообов`язкове д