ПОСТАНОВА
Іменем України
09 липня 2019 року
Київ
справа №810/6839/13-а
адміністративне провадження №К/9901/5533/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Гончарової І.А.,
суддів - Олендера І.Я., Ханової Р.Ф.,
здійснивши попередній розгляд касаційної скарги Васильківської об`єднаної Державної податкової інспекції ГУ Міндоходів у Київській області
на постанову Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року (головуючий суддя- Лиска І.Г.)
та на ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року (колегія суддів: головуючий суддя - Аліменко В.О., судді - Кобаль М.І., Кучма А.Ю.)
у справі №810/6839/13-а
за позовом ОСОБА_1
до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області
про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення,
ВСТАНОВИВ:
У червні 2010 року позивач звернувся в Київський окружний адміністративний суд з позовом до Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області про визнання протиправним та скасування податкових повідомлень - рішень від 04.12.2009 №0000811710/0 та №0000821710/0.
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив про протиправність оскаржуваних податкових повідомлень - рішень контролюючого органу.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року в задоволені адміністративного позову відмовлено.
Відмовляючи у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції дійшов висновку про те, що позивач з огляду на перевищення граничного обсягу річної виручки від реалізації продукції - 500 тис. грн зобов`язаний був здійснювати підприємницьку діяльність на загальній системі оподаткування, а також зазначив про невірне утримання податку з доходів фізичних осіб, а саме працівнику надавалася податкова пільга, без оформлення встановленої податковим органом заяви.
Ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про визнання акту перевірки таким, що суперечить чинному законодавству скасовано, провадження у справі в цій частині закрито. В решті постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року залишено без змін.
Суд апеляційної інстанції зазначив, що акт перевірки та викладені у ньому висновки не є рішенням суб`єкта владних повноважень, що породжує для суб`єкта господарювання певні правові наслідки, а є виключно носієм доказової інформації про виявлені податковим органом під час проведення перевірки порушення вимог податкового, валютного та іншого законодавства суб`єктами господарювання, обов`язковим документом, на підставі якого приймається відповідне рішення контролюючого органу.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 19 листопада 2013 року касаційну скаргу задоволено частково, постанову Київського окружного адміністративного суду від 26 серпня 2010 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року змінено в частині відмови в задоволенні позовної вимоги про скасування податкового повідомлення - рішення №0000821710/0 від 04 грудня 2009 року з направлення справи в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції. В решті ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 23 листопада 2010 року залишено без змін.
Частково скасовуючи рішення судів попередніх інстанцій та направляючи справу в частині скасування податкового повідомлення - рішення №0000821710/0 від 04 грудня 2009 року на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий адміністративний суд України зазначив, що у разі коли фізична особа - суб`єкт малого підприємництва здійснює кілька видів підприємницької діяльності, для яких установлено різні ставки єдиного податку, нею придбавається одне свідоцтво і сплачується єдиний податок, що не перевищує встановленої максимальної ставки. Також суд касаційної інстанції зазначив про неможливість відокремлення правомірних донарахувань від неправомірних, через нерозмежування судами попередніх інстанції сум податкового зобов`язання, визначених податковим повідомленням - рішенням №0000821710/0 від 04 грудня 2009 року, за кожним окремим епізодом.
Постановою Київського окружного адміністративного суду від 18 лютого 2014 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2015 року адміністративний позов задоволено: визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення Васильківської об`єднаної державної податкової інспекції Київської області від 4 грудня 2009 року №0000821710/0.
Задовольняючи позовні вимоги суди попередніх інстанцій зазначили про протиправність висновку відповідача щодо завищення позивачем податку з доходів від здійснення підприємницької діяльності, який ґрунтується на не пов`язаності отриманих позивачем в 2006 році доходів від торгівельної діяльності з видами підприємницької діяльності СПД-ФО ОСОБА_1 , вказаними у свідоцтві про сплату єдиного податку, а також вказали про необґрунтованість включення органом податкової служби до складу оподаткованої виручки транзитних коштів, що отримані платником податку на підставі договорів комісії, а також помилково зарахованих коштів, що були уподальшому повернуті відправнику.
Не погодившись з зазначеними рішеннями судів першої та апеляційної інстанції, відповідач подав до Вищого адміністративного суду України касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просив скасувати зазначені рішення та прийняти нову постанову, якою у задоволенні позовних вимог відмовити в повному обсязі. В обґрунтування вимог касаційної скарги зазначає, що обсяг виручки, отриманої позивачем перевищив доступні граничні норми, встановлено п. 1 Указу Президента України «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва», а також вказує на те, що позивачем не було отримано ліцензій на монтаж системи опалення.
Від позивача відзиву на касаційну скаргу не надійшло, що не перешкоджає розгляду справи.
17 січня 2018 року касаційну скаргу передано до Верховного Суду в порядку передбаченому Розділом VII Перехідних положень Кодексу адміністративного судочинства України (в редакції від 03.10.2017).
Пунктом 4 частини першої Розділу VІІ "Перехідні положення" КАС України (в редакції, що діє з 15 грудня 2017 року) передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Заслухавши суддю-доповідача, розглянувши та обговоривши доводи касаційної скарги, перевіривши правильність застосування судами попередніх інстанцій норм матеріального і процесуального права, колегія суддів вважає, що касаційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
Як вірно встановлено судами попередніх інстанцій та підтверджується матеріалами справи відповідачем проведено документальну планову виїзну перевірку СПД-ФО ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01 липня 2006 року по 30 червня 2009 року.
За результатами перевірки складено Акт №4287/17-10/ 2467409319 від 26 листопада 2009 року «Про результати документальної планової виїзної перевірки дотримання вимог податкового законодавства суб`єкта підприємницької діяльності - фізичної особи ОСОБА_1 за період з 01.07.2006 року по 30.06.2009 року» (далі - Акт перевірки).
Як вбачається з акту, контролюючий орган дійшов висновку про порушення позивачем вимог податкового законодавства, а саме:
- пункту 7.1 статті 7, підпункту 6.3.2 пункту 6.3 статті 6, статті 9, пункту 19.2 статті 19 Закону України від 22 травня 2003 року № 889-IV «Про податок з доходів фізичних осіб» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), статей 13, 14 Декрету Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року № 13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (в редакції, чинній на час виникнення спірних правовідносин), у зв`язку з неправомірним наданням податкової соціальної пільги працівнику без оформлення відповідної заяви, неутриманням податку з доходів фізичних осіб з виплаченого фізичним особам доходу за придбаний товар, а також заниженням податку з доходів фізичних осіб від здійснення підприємницької діяльності в розмірі 25 986,34 грн.
На підставі зазначеного Акту перевірки, відповідачем прийнято податкове повідомлення-рішення № 0000821710/0 від 04 грудня 2009 року, яким позивачу визначено суму податкового зобов`язання з податку з доходів фізичних осіб в розмірі 25 986,34 грн.
Надаючи правову оцінку вищевикладеним обставинам справи, колегія суддів виходить з наступного.
Спірні правовідносини врегульовані Законом України «Про податок з доходів фізичних осіб» (далі - Закон №889-IV), Декретом Кабінету Міністрів України від 26 грудня 1992 року №13-92 «Про прибутковий податок з громадян» (далі - Декрет №13-92), Указом Президента України від 03.07.1998 №727/98 «Про спрощену систему оподаткування, обліку та звітності суб`єктів малого підприємництва» (далі - Указ №727/98) в редакціях, чинних на момент виникнення спірних првовідносин.
Відповідно до підпункту 9.12.1 пункту 9.12 статті 9 Закону України «Про податок з доходів фізичних осіб», оподаткування доходів, отриманих фізичною особою від продажу нею товарів (надання послуг, виконання робіт) у межах її підприємницької діяльності без створення юридичної особи, а також фізичною особою, яка сплачує ринковий збір, здійснює