ПОСТАНОВА
Іменем України
02 липня 2019 року
Київ
справа №814/3238/13-а
адміністративне провадження №К/9901/3109/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Хохуляка В.В., суддів: Бившевої Л.І., Шипуліної Т.М.,
розглянувши у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 (головуючий Бойко А.В., судді: Танасогло Т.М., Яковлєв О.В.) у справі за позовом фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до Первомайської об`єднаної державної податкової інспекції Головного управління Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення та визнання протиправною бездіяльності,
ВСТАНОВИВ:
ФОП ОСОБА_1 звернулась до суду з адміністративним позовом до Первомайської ОДПІ ГУ Міндоходів у Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення-рішення від 25.03.2013 №0000791702; визнання протиправною бездіяльності податкового органу в частині неналежного виконання покладених на контролюючі органи функцій, які передбачені податковим законодавством.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково.
Постановою Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 рішення суду першої інстанції скасовано та прийнято нове, яким у задоволенні позову відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду апеляційної інстанції позивач оскаржив його у касаційному порядку. У касаційній скарзі ФОП ОСОБА_1 просить скасувати постанову Одеського апеляційного адміністративного суду від 01.07.2014 та залишити в силі постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2013.
В обґрунтування вимог касаційної скарги позивач посилається на порушення судом апеляційної інстанції норм матеріального права. Позивач вказує, що в ході проведеної перевірки ФОП ОСОБА_1 встановлено порушення вимог Податкового кодексу України, що виразилось у неподанні позивачем у визначені строки заяви про реєстрацію платником податку на додану вартість, та відповідно, не сплати протягом періоду - з жовтня 2011 року по жовтень 2012 року податкових зобов`язань з податку на додану вартість. Як зазначає позивач, сума реалізації без урахування податку на додану вартість за період, що підлягав перевірці, склала менше 300000грн., гранична дата для подання заяви у зв`язку з обов`язковою реєстрацією платника податку на додану вартість та база оподаткування визначені відповідачем неправильно, період для нарахування податку на додану вартість вибрано невірний. Позивач вважає, оскільки вона не була платником зазначеного податку до дати фактичного отримання свідоцтва про реєстрацію платника податку на додану вартість, і згідно статті 187 податкового кодексу України до 09.10.2012 на неї не поширювався обов`язок зі сплати податку на додану вартість. Також, позивач стверджує, що до моменту реєстрації платником податку на додану вартість на неї не поширювався обов`язок подавати декларації по податку на додану вартість, а тому у відповідача були відсутні підстави для визначення грошових зобов`язань передбачених. На переконання позивача, всі розрахунки, вказані податковому повідомленні-рішенні є неправомірними.
Відповідач правом подання заперечень на касаційну скаргу не скористався, що не перешкоджає касаційному розгляду справи.
Ухвалою Верховного Суду від 01.07.2019 попередній розгляд справи призначено на 02.07.2019.
Касаційний розгляд справи здійснюється в попередньому судовому засіданні відповідно до статті 343 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Згідно з частиною третьою статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши ухвалу суду апеляційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судом норм матеріального та процесуального права, не вбачає підстав для задоволення касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 КАС України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Судами попередніх інстанцій встановлено, що посадовими особами податкового органу у період з 18.02.2013 по 01.03.2013 проведено документальну планову перевірку ФОП ОСОБА_1 з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період діяльності з 01.01.2010 по 31.12.2012.
За результатами проведеної перевірки складено акт від 11.03.2013 №37/17-01/2443816942, згідно якого, податковим органом встановлено, що протягом останніх дванадцяти календарних місяців з 01.01.2011 по 30.09.2011 сума від здійснення операцій з поставки товарів позивачем склала 341980,79грн. (без урахування податку на додану вартість), у зв`язку з чим ФОП ОСОБА_1 повинна була зареєструватися платником податку на додану вартість з 10.10.2011. Однак, заяву про реєстрацію платника податку на додану вартість позивачем подано до Первомайської ОДПІ 02.10.2012, чим порушено вимоги пункту 183.2 статті 183 Податкового кодексу України.
Відповідач вважає, що в порушення пункту 181.1, статті 181, пунктів 183.2, 183.10 статті 183, пункт 187.1 статті 187 Податкового кодексу України станом на 10.10.2011 позивач не подала реєстраційну заяву як платник податку на додану вартість до органу державної податкової служби, не нараховувала і не сплачувала податок на додану вартість на рівні зареєстрованого платника податку на додану вартість без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування за жовтень, листопад, грудень 2011 року та січень, лютий, березень, квітень, травень, червень, липень, серпень, вересень, жовтень 2012 року
На підставі акта перевірки, контролюючим органом прийнято податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 №0000791702, яким позивачу збільшено суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 240642,75грн., у тому числі: за основним платежем - 201340грн. та штрафні (фінансові) санкції у розмірі 39302,75грн.
Позивач, вважаючи прийняте податкове повідомлення-рішення протиправним, звернувся до суду з вимогою про його скасування.
Постановою Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2013 адміністративний позов ФОП ОСОБА_1 задоволено частково. Визнано протиправним та скасовано податкове повідомлення-рішення від 25.03.2013 №0000791702, в частині позовних вимог про визнання протиправною бездіяльності відповідача щодо неналежного виконання покладених на контролюючі органи функцій, які передбачені податковим законодавством - у задоволенні відмовлено.
Суд апеляційної інстанції скасував постанову Миколаївського окружного адміністративного суду від 28.08.2013, прийняв нове рішення, яким у задоволенні позову відмовив повністю. Апеляційний суд посилався на те, що відповідно до пункту 183.10 статті 183 Податкового кодексу України особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до органу державної податкової служби реєстраційну заяву, позбавлена права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування. Суд дійшов висновку, що позивачу правомірно визначено у податковому повідомленні-рішенні суму грошового зобов`язання з податку на додану вартість у розмірі 201340грн., без врахування податкового кредиту.
Податковий кодекс України (далі - ПК України) регулює відносини, що виникають у сфері справляння податків і зборів, зокрема, вичерпний перелік податків та зборів, що справляються в Україні, та порядок їх адміністрування, платників податків та зборів, їх права та обов`язки, компетенцію контролюючих органів, повноваження і обов`язки їх посадових осіб під час здійснення податкового контролю, а також відповідальність за порушення податкового законодавства.
Підпунктом 20.1.4. пункту 20.1 статті 20 ПК України органам державної податкової служби надане право проводити перевірки платників податків (крім Національного банку України) в порядку, встановленому цим Кодексом. Порядок проведення перевірок визначений статтями 75-86 ПК України.
Пунктом 36.1. статті 36 ПК України встановлений обов`язок платника податку обчислити, задекларувати та/або сплатити суму податку та збору в порядку і строки, визначені цим Кодексом, законами з питань митної справи.
Пунктами 44.1., 44.3. статті 44 ПК України встановлено, що для цілей оподаткування платники податків зобов`язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов`язаних з визначенням об`єктів оподаткування та/або податкових зобов`язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов`язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.
Платником податку на додану вартість відповідно до підпункту 2 пункту 180.1. статті 181 ПК України є будь-яка особа, що зареєстрована або підлягає реєстрації як платник податку.
Згідно з пунктом 181.1. статті 181 ПК України у разі якщо загальна сума від здійснення операцій з постачання товарів/послуг, що підлягають оподаткуванню згідно з цим розділом, у тому числі з використанням локальної або глобальної комп`ютерної мережі, нарахована (сплачена) такій особі протягом останніх 12 календарних місяців, сукупно перевищує 300000 гривень (без урахування податку на додану вартість), така особа зобов`язана зареєструватися як платник податку у контролюючому органі за своїм місцезнаходженням (місцем проживання) з дотриманням вимог, передбачених статтею 183 цього Кодексу, крім особи, яка є платником єдиного податку.
На підставі пункту 183.2. статті 183 ПК України у разі обов`язкової реєстрації особи як платника податку реєстраційна заява подається до контролюючого органу не пізніше 10 числа календарного місяця, що настає за місяцем, в якому вперше досягнуто обсягу оподатковуваних операцій, визначеного у статті 181 цього Кодексу.
Пунктом 183.10. статті 183 ПК України передбачено, що будь-яка особа, яка підлягає обов`язковій реєстрації як платник податку, і у випадках та в порядку, передбачених цією статтею, не подала до контролюючого органу реєстраційну заяву, несе відповідальність за ненарахування або несплату цього податку на рівні зареєстрованого платника без права нарахування податкового кредиту та отримання бюджетного відшкодування.
Відповідно до пункту 187.1. статті