РІШЕННЯ
Іменем України
08 липня 2019 року
Київ
справа №П/9901/249/19
адміністративне провадження №П/9901/249/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
Головуючого - Бучик А.Ю. (суддя-доповідач),
суддів: Бевзенка В.М., Білоус О.В., Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
секретар судового засідання - Глущенко Д.В.
учасники справи:
представник відповідача - Карлаш Д.О.
розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку спрощеного позовного провадження позовну заяву ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України про визнання протиправними дій,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (надалі по тексту - позивач) звернувся до Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом, в якому просить визнати протиправною відмову Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (надалі по тексту - відповідач, Комісія) надати на його запит про надання публічної інформації від 07 квітня 2019 року інформацію щодо члена Комісії, на розгляді якого знаходиться повідомлення про недостовірність тверджень у декларації доброчесності судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_2 .
Обґрунтовуючи позовні вимоги, ОСОБА_1 вказав, що запитувана ним інформація, не є інформацією з обмеженим доступом у розумінні статей 6 та 9 Закону № 2939-VI.
Ухвалою Верховного Суду від 13 травня 2019 року відкрито провадження у справі за позовом ОСОБА_1 та призначено справу до розгляду в судовому засіданні.
У відзиві на позовну заяву відповідач просить у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовити повністю. Вказує, що інформація, яка стосується питань автоматизованого розподілу матеріалів між членами Вищої кваліфікаційної комісії суддів України, визначеними за результатами розподілу автоматизованою системою визначення членів Комісії для підготовки до розгляду і доповіді справ, до моменту ухвалення Комісією відповідного рішення віднесена до службової інформації у повній відповідності до критеріїв, зазначених у пункті 1 частини першої статті 9 Закону України "Про доступ до публічної інформації".
Відповіді на відзив позивачем до суду не подано.
Позов ОСОБА_1 підлягає задоволенню з огляду на таке.
У ході розгляду справи судом встановлено, що 07 квітня 2019 року засобами електронного зв`язку позивач звернувся до комісії із запитом на доступ до публічної інформації в якому просив повідомити:
- вхідний номер та дату реєстрації його повідомлення про недостовірність твердження у декларації доброчесності судді Апеляційного суду Черкаської області ОСОБА_2 ;
- члена Комісії, який є відповідальним за розгляд даного повідомлення.
Листом Вищої кваліфікаційної комісії суддів України від 12.04.2019 за № М-2251/19 позивача повідомлено про дату і вхідний номер реєстрації його повідомлення. Водночас, Комісія відмовилась вказати відповідального за його розгляд.
Так, у листі від 12.04.2019 вказано, що згідно п. 19 Переліку відомостей, що становлять службову інформацію у Вищій кваліфікаційній комісії суддів України, що затверджений Наказом Голови Комісії від 05.04.2017 № 24, інформацію про члена Комісії (екзаменаційної комісії), що забезпечує розгляд цієї справи або перевірку завдань іспиту, до моменту проведення засідання Комісії щодо розгляду такого питання та/або затвердження результатів іспиту віднесено до службової.
Також вказано:
розголошення такої інформації може завдати істотної шкоди не лише особистим інтересам осіб, яким вона стосується, а й репутації системи правосуддя в цілому;
негативні наслідки оприлюднення вказаної інформації значно перевищують суспільний інтерес в отриманні;
обмеження доступу, зокрема, до інформації про членів Комісії, визначених для підготовки до розгляду і доповіді справ, має на меті уникнення можливого впливу і тиску на членів Комісії під час виконання ними своїх повноважень.
Не погоджуючи з діями відповідача в частині ненадання інформації про члена комісії, відповідального за розгляд повідомлення, позивач звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, колегія суддів зазначає наступне.
Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини другої статті 34 Конституції України кожен має право вільно збирати, зберігати, використовувати і поширювати інформацію усно, письмово або в інший спосіб на свій вибір.
Згідно зі статтею 5 Закону України "Про інформацію" від 2 жовтня 1992 року № 2657-XII (далі - Закон № 2657-XII) кожен має право на інформацію, що передбачає можливість вільного одержання, використання, поширення, зберігання та захисту інформації, необхідної для реалізації своїх прав, свобод і законних інтересів. Реалізація права на інформацію не повинна порушувати громадські, політичні, економічні, соціальні, духовні, екологічні та інші права, свободи і законні інтереси інших громадян, права та інтереси юридичних осіб.
Статтею 20 зазначеного Закону визначено, що за порядком доступу інформація поділяється на відкриту інформацію та інформацію з обмеженим доступом.
Будь-яка інформація є відкритою, крім тієї, що віднесена законом до інформації з обмеженим доступом.
Інформацією з обмеженим доступом є конфіденційна, таємна та службова інформація (стаття 21 Закону № 2657-XII).
Доступ до інформації забезпечується, зокрема, шляхом надання інформації за запитами на інформацію (стаття 5 Закону 2939-VI).
Відповідно до статті 1 Закону № 2939-VI публічна інформація - це відображена та задокументована будь-якими засобами та на будь-яких носіях інформація, що була отримана або створена в процесі виконання суб`єктами владних повноважень своїх обов`язків, передбачених чинним законодавством, або яка знаходиться у володінні суб`єктів владних повноважень, інших розпорядників публічної інформації, визначених цим Законом. Публічна інформація є відкритою, крім випадків, встановлених законом.
Частиною першою статті 22 Закону 2939-VI передбачено, що розпорядник інформації має право відмовити в задоволенні запиту, зокрема в таких випадках: розпорядник інформації не володіє і не зобов`язаний відповідно до його компетенції, передбаченої законодавством, володіти інформацією, щодо якої зроблено запит (пункт 1); інформація, що запитується, належить до категорії інформації з обмеженим доступом відповідно до частини другої статті 6 цього Закону (пункт 2).
За правилами частини першої статті 6 цього Закону інформацією з обмеженим доступом є: 1) конфіденційна інформація; 2) таємна інформація; 3) службова інформація.
Обмеження доступу до інформації здійснюється відповідно до закону при дотриманні сукупності таких вимог: 1) виключно в інтересах національної безпеки, територіальної цілісності або громадського порядку з метою запобігання заворушенням чи злочинам, для охорони здоров`я населення, для захисту репутації або прав інших людей, для запобігання розголошенню інформації, одержаної конфіденційно, або для підтримання авторитету і неупередженості правосуддя; 2) розголошення інформації може завдати істотної шкоди цим інтересам; 3) шкода від оприлюднення такої інформації переважає суспільний інтерес в її отриманні (частина друга статті 6 Закону 2939-VI).
Стаття 9 зазначеного Закону до службової відносить інформацію:
1) що міститься в документах суб`єктів владних повноважень, які становлять внутрівідомчу службову кореспонденцію, доповідні записки, рекомендації, якщо вони пов`язані з розробкою напряму діяльності установи або з