ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
09 липня 2019 року
справа №320/5870/18
адміністративне провадження №К/9901/12594/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року у складі судді Брагіної О.Є.
та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року у складі суддів Ганечко О.М., Коротких А.Ю., Федотова І.В.
у справі № 320/5870/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Київській області
про визнання протиправним та скасування рішення,
У С Т А Н О В И В :
05 листопада 2018 року ОСОБА_1 (далі - позивач у справі) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління ДФС у Київській області (далі - відповідач у справі), в якому просив визнати протиправним та скасувати рішення про опис майна у податкову заставу.
06 листопада 2018 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду позов залишено без руху на підставі статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, встановлено десятиденний строк та визначено спосіб для усунення недоліків адміністративного позову шляхом подання належним чином оформленої позовної заяви, відповідно до кількості учасників справи, із розрахунку, що один екземпляр лишається суду, із зазначенням відомостей, передбачених, зокрема, але не виключно змісту позовних вимог і викладу обставин, якими ці вимоги обґрунтовані; докази, якими підтверджується заявлені обставини, зокрема, доказ того, що при оскарженні податкових повідомлень-рішень відповідач обмежений у праві описувати майно та передавати його у податкову заставу; обґрунтування порушення оскаржуваним рішенням прав, свобод та інтересів заявника, з наданням доказу права власності на транспортний засіб, який описано - БМВ Х5; надання власного письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Ухвала суду першої інстанції від 06 листопада 2018 року направлена на адресу позивача та отримана останнім 05 грудня 2018 року.
14 грудня 2018 року від позивача надійшла заява, в якій він вказує, що неможливо виконати ухвалу суду від 06 листопада 2019 року через її юридичну неспроможність, оскільки предметом мого позову є не оскарження податкових повідомлень-рішень. На думку позивача не може вважатись обґрунтованою вимога суду доводити саме мені доказовим матеріалом обмеження права відповідача описувати майно та передавати його у податкову заставу. Позивач вказує на те, що ним в позові зазначено про те, що не подано іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
19 грудня 2018 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 продовжено визначений строк для усунення недоліків позовної заяви, який складає п`ять днів з моменту одержання даної ухвали.
21 січня 2019 року ухвалою Київського окружного адміністративного суду позовну заяву повернуто позивачу, у зв`язку з не усуненням недоліків адміністративного позову у наданий судом строк, враховуючи те, що за даними зворотнього повідомлення № 01133 2969996 4 про вручення поштового відправлення (ухвали про продовження визначеного судом процесуального строку), позивач одержав її 05 січня 2019 року, що підтверджується підписом у графі "вручено".
20 березня 2019 року постановою Шостого апеляційного адміністративного суду за наслідками розгляду апеляційної скарги позивача, останню залишено без задоволення, а ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року залишено без змін.
У травні 2019 року позивачем подана касаційна скарга до Верховного Суду на ухвалу Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2019 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 20 березня 2019 року, в якій заявник посилаючись на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права, просить скасувати ці рішення судів, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
В касаційній скарзі позивач наголошує на тому, що заявлений ним позов оформлено згідно вимог статей 160, 161 Кодексу адміністративного судочинства України, зокрема в позові вказано зміст позовних вимог і виклад обставин, якими позивач обґрунтовує свої вимоги, зазначено докази, що підтверджують вказані обставини, в позові на дотримання вимог пункту 11 частини п`ятої статті 160 Кодексу наведено власне підтвердження, що ним (позивачем) не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, а також згідно з заявою від 10 грудня 2018 року за підписом позивача до суду, на підтвердження права власності на транспортний засіб, який фігурує в позові, надана копія свідоцтва №179194 СХМ від 23 березня 2017 року про реєстрацію транспортного засобу. Зазначене, на думку позивача, виключало можливість повернення позову на підставі пункту 1 частини четвертої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України.
Податковим органом відзив на касаційну скаргу позивача не поданий, що не перешкоджає перегляду судових рішень.
17 травня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача, справа витребувана з суду першої інстанції.
05 липня 2019 року справа № 320/5870/18 надійшла на адресу Верховного Суду.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої та другої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України, суддя, встановивши, що позовну заяву подано без додержання вимог, встановлених статтями 160, 161 цього Кодексу, протягом п`яти днів з дня подання позовної заяви постановляє ухвалу про залишення позовної заяви без руху.
В ухвалі про залишення позовної заяви без руху зазначаються недоліки позовної заяви, спосіб і строк їх усунення, який не може перевищувати десяти днів з дня вручення ухвали про залишення позовної заяви без руху. Якщо ухвала про залишення позовної заяви без руху постановляється з підстави несплати судового збору у встановленому законом розмірі, суд в такій ухвалі повинен зазначити точну суму судового збору, яку необхідно сплатити (доплатити).
<