ПОСТАНОВА
Іменем України
Київ
09 липня 2019 року
справа №0440/6571/18
адміністративне провадження №К/9901/14787/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
головуючого - Ханової Р.Ф.(суддя-доповідач),
суддів: Гончарової І.А., Олендера І.Я.,
розглянувши у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1
на постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 28 березня 2019 року у складі суддів Прокопчук Т.С., Кругового О.О., Шлай А.В.
у справі №0440/6571/18
за позовом ОСОБА_1
до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області
про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити певні дії,
У С Т А Н О В И В :
У серпні 2018 року ОСОБА_1 (далі - платник податків, позивач у справі) звернувся до суду з позовом до Головного управління ДФС у Дніпропетровській області (далі - податковий орган, відповідач у справі), у якому просив визнати протиправними дії податкового керуючого Головного управління ДФС у Дніпропетровській області щодо складання акту опису майна від 31 липня 2018 року №54 та скасувати цей акт, зобов`язати відповідача звільнити з-під застави рухоме майно, яке зазначене у акті опису майна від 31 липня 2018 року №54.
29 листопада 2018 року рішенням Дніпропетровського окружного адміністративного суду ОСОБА_1 повністю відмовлено в задоволенні позову, з мотивів правомірності дій податкового керуючого щодо складання акта опису майна від 31 липня 2018 року №54 та відсутності підстав для його скасування через наявність податкового боргу.
28 березня 2019 року постановою Третього апеляційного адміністративного суду скасовано рішення суду першої інстанції та прийнято нову постанову, якою позов задоволено частково, визнано протиправними дії податкового керуючого Головного управління ДФС у Дніпропетровській області Редька Інни Михайлівни щодо складання акта опису майна від 31 липня 2018 року №54 та скасовано акт опису майна від 31 липня 2018 року №54. В іншій частині позову відмовлено.
Рішення суду апеляційної інстанції в частині задоволення позовних вимог мотивоване тим, що оскаржуваний акт опису майна від 31 липня 2018 року №54 складений податковим керуючим в порушення приписів статті 89 Податкового кодексу України та Порядку застосування податкової застави контролюючими органами, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 16 червня 2017 року №586, виключно за даними Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 25 червня 2018 року та інформаційних довідок 128948770, 128948434, 128948187, без присутності позивача, понятих, та без визначення балансової вартості майна, що відповідає сумі податкового боргу або його вартості відповідно до приписів Закону України «Про оцінку майна, майнових прав та професійну оціночну діяльність в Україні».
Вирішуючи спір у цій частині суд апеляційної інстанції застосував тлумачення Конституційним Судом України, наведені у рішенні від 24 березня 2005 року № 2-рп/2005, у якому визначено, що розмір податкової застави повинен відповідати сумі податкового зобов`язання, що забезпечувало б конституційну вимогу справедливості та розмірності. Розмірність як елемент принципу справедливості передбачає встановлення публічно-правового обмеження розпорядження активами платника податків за несплату чи несвоєчасну сплату податкового зобов`язання та диференціювання такого обмеження залежно від розміру несплати платником податкового боргу.
Також суд апеляційної інстанції послався на статтю 1 Протоколу № 1 від 20 вересня 1952 року до Конвенції про захист прав людини та основних свобод від 04 листопада1950 року (зі змінами, внесеними Протоколом № 11 від 11 квітня 1994 року), якою визначено, що кожна фізична або юридична особа має право мирно володіти своїм майном. Ніхто не може бути позбавлений своєї власності інакше, як в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом і загальними принципами міжнародного права.
Відмовляючи в частині позовних вимог щодо зобов`язання відповідача звільнити з-під застави нерухоме майно, яке зазначене у акті опису майна від 31 липня 2018 року №54, суд апеляційної інстанції виходив з наявності у платника податків несплаченого податкового боргу, як обставини, яка унеможливлює припинення податкової застави, зазначивши на тому, що оскільки за даними інтегрованої картки платника податків станом на 25 вересня 2018 року позивачем погашено лише суму податкового боргу в розмірі 48 257,10 грн, податковий борг ОСОБА_1 складає суму 166 286,67 грн, тому внаслідок наявності у платника податків несплаченого узгодженого грошового зобов`язання (податкового боргу), відсутні підстави для припинення податкової застави, та задоволення позову в цій частині.
У травні 2019 року позивачем подано касаційну скаргу до Верховного Суду, в якій посилаючись на порушення судом апеляційної інстанцій норм матеріального та процесуального права, він просить скасувати постанову суду апеляційної інстанції в частині відмови в задоволенні позовних вимог та прийняти в цій частині нову постанову, якою позов задовольнити. В обґрунтування касаційної скарги позивач зазначає, що позбавлений права самостійно розпоряджатися своїм нерухомим майном, яке має бути звільнено з-під застави, оскільки спірний акт опису майна визнаний протиправним та скасований.
При зверненні з позовом до суду позивач просить про звільнення з-під застави рухоме майно, яке зазначене у акті опису майна від 31 липня 2018 року №54, предметом касаційного перегляду визначає звільнення з-під застави нерухомого майна, саме в цій частині має місце відмова у задоволені позову судом апеляційної інстанції.
18 червня 2019 року ухвалою Верховного Суду відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою позивача після усунення недоліків касаційної скарги, зазначених в ухвалі цього ж суду від 24 травня 2019 року, та витребувано справу № 0440/6571/18 з Дніпропетровського окружного адміністративного суду.
26 червня 2019 року справа № 0440/6571/18 надійшла на адресу Верховного Суду.
Відзив від податкового органу до Суду на касаційну скаргу позивача не надходив, що не перешкоджає її розгляду по суті.
Касаційний розгляд справи здійснюється у порядку письмового провадження, відповідно до статті 345 Кодексу адміністративного судочинства України.
Згідно з частиною третьою статті 3 Кодексу адміністративного судочинства України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Верховний Суд, переглянувши судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи, перевіривши правильність застосування судами норм матеріального та процесуального права, вбачає підстави для часткового задоволення касаційної скарги.
Відповідно до частин першої, другої, третьої статті 242 Кодексу адміністративного судочинства України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з`ясованих обставин в адміністративній справі, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Зазначеним вимогам закону судові рішення не відповідають.
Суди першої та апеляційної ін