ПОСТАНОВА
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
03 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 917/2094/17
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:
Ткач І.В. - головуючий, Кондратова І.Д., Стратієнко Л.В.,
за участю секретаря судового засідання Співака С.В.,
представників учасників справи
позивача – не з`явились,
відповідача – Остроушко О.Л., Бакланов Д.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу Комунального підприємства "Теплоенерго"
на постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019
(головуючий суддя– Пуль О.А., суддів Шевель О.В., Шутенко І.А.)
у справі № 917/2094/17 Господарського суду Полтавської
за позовом Комунального підприємства "Теплоенерго"
до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго"
про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою від 10.11.2017 № 2 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2006 №1738,
ВСТАНОВИВ:
ІСТОРІЯ СПРАВИ
1. Стислий виклад позовних вимог
1.1. У грудні 2017 року Комунальне підприємство "Теплоенерго" (далі – КП "Теплоенерго") звернулося до Господарського суду Полтавської області з позовом до Публічного акціонерного товариства "Полтаваобленерго" (далі – ПАТ "Полтаваобленерго") про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою №2 від 10.11.2017 про внесення змін до укладеного між сторонами договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, а саме викласти абзац 4 пункту 2.2 договору у редакції, запропонованій позивачем; абзац 5 пункту 2.2 договору залишити без змін.
1.2. Позовні вимоги обґрунтовано тим, що зміна тарифу на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго" на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1093 від 10.10.2017 є підставою для внесення змін до укладеного між сторонами договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016 в частині встановлення вартості послуг КП "Теплоенерго" з транспортування теплової енергії відповідача за новим тарифом.
1.3. Крім того, позивач не погоджується із запропонованою відповідачем у протоколі розбіжностей редакцією абзацу 5 пункту 2.2 договору, відповідно до якої новий тариф буде застосовуватись до договірних відносин не з моменту його затвердження регулятором, а з моменту внесення відповідних змін про це до договору.
2. Стислий виклад обставин справи, встановлених судами попередніх інстанцій
2.1. 18.08.2016 між КП "Теплоенерго" (компанія) та ПАТ "Полтаваобленерго" (постачальник) укладено договір на транспортування теплової енергії №1738 з протоколом розбіжностей (далі – договір).
2.2. Відповідно до пункту 2.2 договору вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається на основі визначених в акті виконаних робіт з транспортування теплової енергії (додаток №1 до цього договору) обсягів транспортування теплової енергії та ціни, погодженої сторонами.
Вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника за період з 01.06.2016 по 30.06.2016 визначається за ціною 26,54 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
З 01.07.2016 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 28, 71 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
У разі затвердження Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сферах енергетики та комунальних послуг (далі – НКРЕКП) нових тарифів на транспортування теплової енергії, до договору вносяться зміни щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди.
2.3. 25.01.2017 між сторонами укладена додаткова угода №1 про внесення змін (доповнень) до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738, відповідно до якої сторони доповнили пункт 2.2 договору абзацом 4, за змістом якого з 01.01.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал (без ПДВ).
2.4. Рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області "Про встановлення тарифів на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються Комунальним підприємством "Теплоенерго" м. Кременчука" №1093 від 10.10.2017 затверджено тариф на транспортування теплової енергії у розмірі 99,23 грн (з ПДВ) за 1 Гкал, що вводиться в дію з 01.11.2017.
2.5. 18 жовтня 2017 року позивач для погодження направив на адресу відповідача додаткову угоду №2 про внесення змін до договору, якою було запропоновано внести зміни до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, а саме абзац 4 пункту 2.2 викласти в редакції, відповідно до якої з 01.11.2017 вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ.
Вказана додаткова угода була підписана відповідачем з протоколом розбіжностей, направлена на адресу позивача та була ним отримана 21.11.2017.
Розглянувши підписаний відповідачем протокол розбіжностей до додаткової угоди №2 до довогору, позивач підтвердив досягнення згоди щодо окремих його умов в редакції відповідача, однак не погодився з протоколом розбіжностей відповідача в частині внесення змін в абзац 4 та абзац 5 пункту 2.2 договору.
Відповідач запропонував викласти абзац 4 пункту 2.2 договору в іншій редакції, відповідно до якої до затвердження постачальнику нових тарифів на транспортування теплової енергії вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 29,48 грн за 1 Гкал без ПДВ.
Абзац 5 пункту 2.2 договору відповідач запропонував викласти в редакції, згідно з якою новий тариф буде застосовуватись до договірних відносин сторін не з моменту його затвердження регулятором, а з моменту внесення відповідних змін про це до договору.
У зв`язку з недосягненням згоди у вказаній частині договору, позивач звернувся до суду з вимогами про врегулювання розбіжностей за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії № 1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго" та викласти:
- абзац 4 п. 2.2 договору у наступній редакції: "З 01.11.2017 року вартість послуг компанії з транспортування теплової енергії постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1Гкал з ПДВ";
- абз. 5 п. 2.2 договору залишити без змін.
3. Стислий виклад змісту судових рішень, ухвалених у справі
3.1. Рішенням Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 позовні вимоги задоволено. Врегульовано розбіжності за додатковою угодою № 2 від 10.11.2017 про внесення змін до договору на транспортування теплової енергії №1738 від 18.08.2016, укладеного між ПАТ "Полтаваобленерго" та КП "Теплоенерго", та викладено: - абзац 4 пункту 2.2 договору у наступній редакції: "З 01.11.2017 вартість послуг Компанії з транспортування теплової енергії Постачальника визначається за ціною 99,23 грн за 1 Гкал з ПДВ"; - абзац 5 пункту 2.2 договору залишено без змін.
3.2. Постановою Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 залишено без змін.
3.3. Судові рішення мотивовані тим, що затверджені рішенням виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 1093 від 10.10.2017 тарифи на транспортування теплової енергії розподільчими мережами КП "Теплоенерго" є підставою для внесення змін до абз.4 п. 2.2 договору в редакції, запропонованій позивачем.
3.4. Постановою Верховного Суду від 28.11.2018 постанову Харківського апеляційного господарського суду від 25.09.2018 скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.
Верховний Суд вказав, що суд апеляційної інстанції не звернув увагу на те, що наведені у частині 13 статті 20 Закону України "Про теплопостачання" положення стосуються саме споживачів, в той час як відповідач не є споживачем КП "Теплоенерго". Крім того, судом не враховано, що згідно зі статтею 28 Закону України "Про місцеве самоврядування" до відання виконавчих органів сільських, селищних, міських рад належать, зокрема, встановлення у порядку і межах, визначених законом, тарифів на побутові, комунальні (крім тарифів на теплову енергію, централізоване водопостачання та водовідведення, перероблення та захоронення побутових відходів, послуги з централізованого опалення, послуги з централізованого постачання холодної води, послуги з централізованого постачання гарячої води, послуги з водовідведення (з використанням внутрішньобудинкових систем), які встановлюються НКРЕКП), транспортні та інші послуги. Судом також не надано оцінки змісту пункту 2.2 договору, який передбачає можливість внесення до нього змін щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди саме у разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії. Під час вирішення спору у справі судом не досліджено, чи є вказане рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017 чинним на момент вирішення спору.
3.5. Постановою Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018 у справі №917/2094/17 скасовано та ухвалено нове рішення про відмову у задоволенні позову.
Відмовляючи у задоволенні позову, апеляційний господарський суд вказав таке.
3.5.1. ПАТ "Полтаваобленерго" не є споживачем теплової енергії у розумінні статті 1 Закону України "Про теплопостачання" під час виконання спірного договору на транспортування теплової енергії, а КП "Теплоенерго" не є теплопостачальником за спірним правочином щодо ПАТ "Полтаваобленерго".
3.5.2. Договір на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 №1738 був укладений КП "Теплоенерго" на засадах цивільного законодавства у сфері надання послуг та відповідно до вимог ст.901, 903 Цивільного кодексу України щодо сплати на користь виконавця оплати за надані послуги з транспортування на умовах, визначених договором, а тому у порядку ст.632 Цивільного кодексу України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Таким чином, колегія суддів дійшла висновку, що тарифи на послуги із транспортування теплової енергії можуть встановлюватись самостійно сторонами на їх власний розсуд.
3.5.3. Пунктом 2.2 договору сторони передбачили можливість внесення до нього змін щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди лише у разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії.
3.5.4. Рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області №1093 від 10.10.2017, яким для споживачів КП "Теплоенерго" встановлено тарифи на теплову енергію, її виробництво, транспортування та постачання, послуги з централізованого опалення та з централізованого постачання гарячої води, що надаються КП "Теплоенерго", втратило чинність на підставі рішення виконавчого комітету Кременчуцької міської ради Полтавської області № 153 від 12.02.2018.
4. Стислий виклад вимог касаційної скарги та аргументи учасників справи
4.1. Не погоджуючись з вищезазначеною постановою, позивач звернувся до суду з касаційною скаргою, в якій просить постанову Східного апеляційного господарського суду від 11.03.2019 скасувати та залишити в силі помилково скасоване рішення Господарського суду Полтавської області від 10.05.2018.
В обґрунтування зазначених вимог скаржник зазначає таке.
4.1.1. Законодавством чітко встановлено, що ціни на транспортування теплової енергії не можуть бути вільними, а є виключно регульованими державою у формі встановлення фіксованих цін у формі тарифів.
Суд апеляційної інстанції, на думку скаржника, не звернув уваги на те, що ч.13 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" не регламентує порядок ціноутворення щодо транспортування теплової енергії, а лише встановлює структуру тарифу, зокрема, що ціна на тепло для споживача складається з ціни за його виробництво, транспортування та постачання. Тоді як відповідно до ч.3 ст.20 Закону України "Про теплопостачання" тарифи на транспортування теплової енергії встановлюються НКРЕКП або органами місцевого самоврядування, тобто є регульованими, що кореспондується зі ст.8 Закону України "Про природні монополії".
Оскільки тариф на транспортування теплової енергії є регульованим, то встановлення нового тарифу на цю послугу є підставою для внесення змін до договору з метою встановлення правової визначеності у відносинах сторін, оскільки цей тариф має застосовуватись у відносинах сторін і без внесення відповідних змін до договору.
4.1.2. З огляду на це скаржник вважає, що апеляційний господарський суд скасував правильне та законне судове рішення, оскільки позовні вимоги були направлені на те, щоб виключити з договору неправомірно встановлену ціну на транспортування теплової енергії та залишити в ньому лише посилання на тариф, встановлений регулятором, яким у цій справі є орган місцевого самоврядування, а не НКРЕКП.
4.1.3. Скаржник стверджує, що судове рішення суперечить правовим позиціям суду касаційної інстанції. Зокрема, постанові Верховного Суду від 16.07.2018 у справі №910/17888/17 та постанові Вищого господарського суду України від 22.12.2015 у справі №920/1332/14.
4.1.4. За обставин, встановлених у постанові, що оскаржується, позивач може бути позбавлений можливості спростування обставин під час розгляду інших справ, які знаходяться у провадженнях господарських судів та мають аналогічні предмети спору.
4.2. У відзиві на касаційну скаргу відповідач, найменування якого змінено на Акціонерне товариство "Полтаваобленерго" (далі – АТ "Полтаваобленерго"), заперечує проти доводів та вимог скаржника та просить відмовити позивачу у задоволенні касаційної скарги, а постанову суду апеляційної інстанції – залишити без змін.
4.2.1. Відповідач вважає, що КП "Теплоенерго" не вказало у касаційній скарзі підстав для касаційного оскарження, визначених ч.2 ст.287 ГПК України, а саме в скарзі не зазначено та не конкретизовано, які саме норми матеріального та процесуального права порушено судом апеляційної інстанції.
4.2.2. АТ "Полтаваобленерго" не є споживачем теплової енергії у розумінні ст.1 Закону України "Про теплопостачання", а позивач не є теплопостачальником за цим правочином щодо АТ "Полтаваобленерго". За таких обставин, висновки суду першої інстанції про доведеність статусу відповідача як споживача теплової енергії і відповідно покладення обов`язків зі сплати відповідного тарифу у сумі 99,23 грн за 1 Гкал є незаконними та необґрунтованими.
4.2.3. Відповідач повідомляє, що на момент виникнення спору нові тарифи на транспортування теплової енергії для АТ "Полтаваобленерго" не встановлювались. Таким чином, внесення змін до договору на транспортування теплової енергії від 18.08.2016 в редакції позивача є неможливим.
4.2.4. Договір на транспортування теплової енергії укладений зі сторони КП "Теплоенерго" на засадах цивільного законодавства у сфері надання послуг та відповідно до вимог ст.ст.901, 903 ЦК України щодо сплати на користь виконавця оплати за надані послуги з транспортування на умовах, визначених договором, а тому в порядку ст.632 ЦК України ціна у договорі встановлюється за домовленістю сторін.
Отже, пунктом 2.2 договору сторони передбачили можливість внесення до нього змін щодо ціни на транспортування теплової енергії шляхом укладення додаткової угоди саме у разі затвердження НКРЕКП нових тарифів на транспортування теплової енергії.
4.2.5. Під час розгляду справи у суді касаційної інстанції сторони також подали письмові пояснення щодо обґрунтування своїх правових позицій, які враховуються судом касаційної інстанції під час розгляду цієї справи.
4.2.6. Склад суду касаційної інстанції змінювався відповідно до наявних у справі витягів з протоколів повторного автоматизованого розподілу судової справи (касаційної скарги, апеляційної скарги, заяви) між суддями.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
5. Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої та апеляційної інстанцій
5.1. Щодо меж розгляду справи судом касаційної інстанції
5.1.1. Відповідно до частини 1 ст. 300 Господарського процесуального кодексу України переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.
5.1.2. Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про