Постанова
Іменем України
12 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 320/9224/17
Провадження № 14-225 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів: Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом ОСОБА_3 (далі також - позивач) (представник - адвокат Костянтин Володимирович Котелевський) до Товариства з обмеженою відповідальністю "Біол" (далі також - відповідач) (представник - адвокат Катерина Сергіївна Застрожнікова) про стягнення коштів
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року, постановлену суддею Іваненко О. В., та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2018 року, прийняту колегією суддів у складі Кочеткової І. В., Маловічко С. В., Подліянової Г. С.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 13 грудня 2017 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив стягнути з відповідача 100 000 000 грн.
2. Мотивував позов такими обставинами:
2.1. Позивач є засновником і учасником відповідача, зареєстрованого 29 листопада 1999 року.
2.2. Згідно з пунктом 6.1 Статуту відповідача розмір його статутного капіталу становить 3 307 400 грн, з яких 50 % належить позивачу.
2.3. У 1999-2016 роках відповідач одержав прибуток у розмірі 200 000 000 грн.
2.4. Позивач як учасник і засновник відповідача має право на 50 % прибутку у розмірі 100 000 000 грн, які на час звернення з позовом не отримав.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
3. 27 квітня 2018 року Мелітопольський районний суд Запорізької області постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі на підставі пункту 3 частини першої статті 255 Цивільного процесуального кодексу (далі - ЦПК) України та скасував заходи забезпечення позову, вжиті на підставі ухвали цього ж суду від 14 грудня 2017 року.
4. Мотивував ухвалу тим, що вже є ухвала суду про відмову у відкритті провадження у справі між тими самими сторонами, про той самий предмет, яка не була оскаржена та набрала законної сили.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. 7 червня 2018 року Апеляційний суд Запорізької області прийняв постанову, якою задовольнив частково апеляційні скарги позивача (на відсутність підстав для закриття провадження у справі) та відповідача (на помилкове застосування для закриття провадження у справі пункту 3 частини першої статті 255 ЦПК України замість пункту 1 цієї статті, а також на неналежне скасування заходів забезпечення позову).
6. Суд апеляційної інстанції змінив ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року: у частині юридичного обґрунтування підстав закриття провадження у справі змінив підставу такого закриття на пункт 1 частини першої статті 255 ЦПК України та роз`яснив позивачеві право звернутися до суду за правилами господарського судочинства; у частині скасування заходів забезпечення позову доповнив ухвалу суду першої інстанції скасуванням заходів забезпечення позову, вжитих судом апеляційної інстанції згідно з постановою від 14 лютого 2018 року.
7. Мотивував постанову так :
7.1. Суд першої інстанції обґрунтовано вважав, що існують обставини, які унеможливлюють розгляд цієї справи, але неправильно застосував норми процесуального права, не звернувши увагу на те, що в іншій справі суд не закрив провадження, а відмовив у його відкритті через непідвідомчість спору суду загальної юрисдикції.
7.2. Вимоги позивача ґрунтуються на його корпоративному праві як учасника відповідача з часткою у статутному капіталі у розмірі 50 % на отримання нерозподіленого прибутку відповідача. З приводу реалізації учасником відповідача цього його права складаються корпоративні відносини.
7.3. Слід застосувати висновок Верховного Суду України, викладений у постанові від 31 травня 2017 року у справі № 6-703цс17.
7.4. Оскільки спір стосується захисту прав позивача, пов`язаних з процедурою реалізації ним корпоративного права на отримання чистого нерозподіленого прибутку відповідача, цей спір має розглядати господарський суд. А тому провадження у справі необхідно закрити на підставі пункту 1 частини першої статті 255 ЦПК України, оскільки справу не можна розглядати за правилами цивільного судочинства.
7.5. Скасовуючи заходи забезпечення позову, вжиті згідно з ухвалою Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року, суд першої інстанції залишив поза увагою те, що вказане судове рішення змінив Апеляційний суд Запорізької області постановою від 14 лютого 2018 року, згідно з якою накладений арешт на поточні рахунки відповідача у межах заявлених позовних вимог за винятком тих, які необхідні для виплати заробітної плати і обов`язкових платежів, передбачених законодавством України.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
8. У липні 2018 року позивач подав касаційну скаргу. Просить скасувати ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2018 року і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції. Скаржиться на порушення судами норм процесуального права щодо закриття провадження у справі.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
9. 6 березня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
10. Обґрунтував ухвалу тим, що позивач оскаржує ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 27 квітня 2018 року та постанову Апеляційного суду Запорізької області від 7 червня 2018 року з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Позивач мотивує касаційну скаргу так:
11.1. Звертаючись до суду за правилами цивільного судочинства, позивач вважав, що обраний ним спосіб захисту є найбільш ефективним з огляду на зміст спірних правовідносин, а тому суд першої інстанції вірно кваліфікував цю справу як цивільну.
11.2 . Позивач звертався з аналогічним позовом до Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області, який 14 грудня 2017 року постановив ухвалу у справі № 320/9235/17, якою відмовив у відкритті провадження.
11.3. Суд першої інстанції невірно застосував пункт 3 частини першої статті 255 ЦПК України, адже попередній позов з тим самим предметом, хоч і був обґрунтований тими ж підставами, однак провадження у цивільній справі № 320/9235/17 закрите не було. Наявність ухвали Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року про відмову у відкритті провадження не могла бути підставою для закриття провадження за пунктом 3 частини першої статті 255 ЦПК України.
11.4. Мелітопольський міськрайонний суд Запорізької області постановив 14 грудня 2017 року ухвалу у справі № 320/9235/17 з порушенням пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод в частині незалежності та безсторонності суду.
11.5. Суд апеляційної інстанції помилково встановив наявність юрисдикції господарського суду, тоді як спір є цивільним.
(2) Позиція інших учасників справи
12. 2 жовтня 2018 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просить залишити її без задоволення, оскільки висновки апеляційного суду щодо господарської юрисдикції суду, який має розглядати цю справу, є правильними.
13. Вважає необґрунтованими доводи позивача щодо упередженості суду, який розглядав справу № 320/9235/17. Вказує, що позивач не оскаржив ухвалу Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 14 грудня 2017 року у справі № 320/9235/17, а тому вона набрала законної сили.
14. Звертає увагу на те, що позивач подав кілька ідентичних позовів. І 13 грудня 2017 року суд повернув позови у справах № 320/9098/17, № 320/9095/17, № 320/9114/17, оскільки позивач до відкриття провадження у цих справах подав заяви про повернення йому позовів; а 14 грудня 2017 року суд відмовив у відкритті провадження у справі № 320/9235/17, оскільки позов не можна розглядати в судах за правилами цивільного судочинства.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи та висновків судів першої й апеляційної інстанцій
(1.1) Щодо оскарження у справі № 320/9224/17 дій суду, вчинених у справі № 320/9235/17
15. Позивач скаржиться на порушення пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод через те, що 14 грудня 2017 року суддя Мелітопольського районного суду Запорізької області Фомін В. А. не міг постановити ухвалу про відмову у відкритті провадження у справі № 320/9235/17, оскільки особа, з якою він перебуває у подружніх відносинах, є адвокатом відповідача, тобто існували обставини, які викликають сумніви у незалежності та безсторонності цього судді.
16. Згідно з пунктом 57 Висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів зміст конкретних судових рішень контролюється, насамперед, за допомогою процедур апеляції або перегляду рішень у національних судах та за допомогою права на звернення до Європейського суду з прав людини.
17. Відповідно до пункту 55 Висновку № 3 (2002) Консультативної ради європейських суддів судові помилки щодо юрисдикції чи процедури судового розгляду, у визначенні чи застосуванні закону, здійсненні оцінки свідчень повинні вирішуватися за допомогою апеляції; інші суддівські порушення, які неможливо виправити в такий спосіб (наприклад надмірне затримання вирішення справи), повинні вирішуватися щонайбільше поданням позову незадоволеної сторони проти держави.
18. Згідно з пунктом 21 Великої хартії суддів (Основоположних принципів), затвердженої Консультативною радою європейських суддів 17 листопада 2010 року, засоби для виправлення суддівських помилок мають бути передбачені відповідною системою апеляційного оскарження. Виправлення будь-яких інших помилок в адмініструванні правосуддя є виключною відповідальністю держави.
19. Велика Палата Верховного Суду вже зазначала, що оскарження дій і бездіяльності суддів (судів) щодо розгляду та вирішення справ, а також оскарження судових рішень поза порядком, передбаченим процесуальним законом, не допускається. Вчинення (невчинення) суддею (судом) процесуальних дій під час розгляду конкретної справи, а також ухвалені у ній рішення можуть бути оскаржені до суду вищої інстанції у порядку, передбаченому процесуальним законом для тієї справи, під час розгляду якої вони відповідно були вчинені (мали бути вчинені) чи ухвалені. Усі процесуальні порушення, що їх допустили суди після отримання позовної заяви та визначення складу суду для її розгляду, можуть бути усунуті лише у межах відповідної судової справи, в якій такі порушення були допущені (пункт 78-80 постанови від 8 травня 2018 року у справі № 521/18287/15-ц; пункти 62-64 постанови від 21 листопада 2018 року у справі № 757/43355/16-ц).