П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
04 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/931/18
Провадження № 11-311заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
головуючого Князєва В. С.,
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
за участю секретаря судового засідання Орєшко Ю. О.,
учасники справи:
позивач ОСОБА_1
представник позивача - ОСОБА_2,
представник відповідача - Погребняк С. П.,
розглянула у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Верховного Суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 19 лютого 2019 року (судді Білоус О. В., Бевзенко В. М., Данилевич Н. А., Желтобрюх І. Л., Шарапа В. М.) у справі № 9901/931/18 за позовом ОСОБА_1 до Кваліфікаційно-дисциплінарної комісії прокурорів (далі - КДКП, Комісія) про визнання протиправним і скасування рішення та
ВСТАНОВИЛА:
У листопаді 2018 року ОСОБА_1 звернувся до Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду як суду першої інстанції з позовом до КДКП, у якому просив визнати протиправним і скасувати рішення відповідача від 24 жовтня 2018 року № 473дп-18 "Про накладення дисциплінарного стягнення на прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_1 та закриття дисциплінарного провадження щодо начальника Валківського відділу Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_5 " в частині притягнення прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього стягнення у вигляді звільнення з посади в органах прокуратури.
На обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що КДКПприйняла оскаржуване рішення за відсутності належних доказів, без урахування наданих ним пояснень, висновків члена Комісіївід 05 жовтня 2018 року № 11/2/4-1350дс-231дп-18 і Прокуратури Харківської області від 19 вересня 2018 року про результати службового розслідування щодо відсутності в діях позивача ознак дисциплінарного проступку та виключно на підставі:
- пояснень скаржника ОСОБА_6, який, перебуваючи в статусі обвинуваченого у кримінальному провадженні № 12017220280000551 за ознаками складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 296 Кримінального кодексу України (далі - КК України), має упереджене та неприязне ставлення як до позивача, який був процесуальним керівником у цьому кримінальному провадженні, так і до інших працівників правоохоронних органів;
- незрозумілого змісту та достовірності вибіркової роздруківки листування, яке нібито відбувалося між ОСОБА_6 та ОСОБА_1 у програмі "Viber", у якій немає вимог про отримання позивачем будь-якої вигоди або вчинення ним погроз;
- звукозапису розмов між ОСОБА_6 та нібито позивачем, який Комісією під час прийняття оскаржуваного рішення взагалі не досліджувався.
Позивач вказав, що спілкування з ОСОБА_6 відбувалося в рамках чинного законодавства як в частині процесуального керівництва у кримінальному провадженні, так і в частині звичайних розмов щодо купівлі дров. Спілкування з питання купівлі дров відбулося з ОСОБА_6 лише через те, що останній займав посаду юриста у Державному підприємстві "Харківська лісова науково-дослідна станція" (далі - ДП "Харківська ЛНДС") та цю розмову розпочав сам ОСОБА_6 Жодного зв`язку чи впливу на кримінальне провадження № 12017220280000551 розмова щодо дров не мала, під час цієї розмови він жодним чином не зловживав посадовими обов`язками чи повноваженнями прокурора і виступав лише як громадянин України.
На думку позивача, враховані при прийнятті рішення про його звільнення обставини як такі, що свідчать про порушення присяги та дискредитують представника прокуратури, не дають підстав вважати, що позивач порушив професійну етику та правила поведінки працівника прокуратури.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду рішенням від 19 лютого 2019 року в задоволенні позову відмовив.
Не погодившись із цим судовим рішенням, ОСОБА_1 подав до Великої Палати Верховного Суду апеляційну скаргу, на обґрунтування якої зазначив, що оскаржуване рішення суду першої інстанції прийнято з порушенням норм матеріального та процесуального права, статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 04 листопада 1950 року (далі - Конвенція). Зокрема, у рішенні не встановлено, в чому саме полягала протиправна поведінка позивача, як така поведінка суперечить професійній етиці та поведінці працівника прокуратури, а також яким чином подібна поведінка порочить звання прокурора, може викликати сумніви в його об`єктивності, неупередженості та незалежності. Також суд першої інстанції на порушення принципу офіційного з`ясування обставин справи не вжив заходів щодо перевірки матеріалів переписки позивача з ОСОБА_6 та звукозапису розмов між ОСОБА_6 та нібито позивачем.
На думку скаржника, суд першої інстанції не взяв до уваги доводи позивача щодо пропуску Комісією строків притягнення його до дисциплінарної відповідальності та не встановив конкретної дати вчинення проступку, що фактично унеможливлює обчислення строку притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності. До того ж суд першої інстанції не взяв до уваги відомості про особу позивача як працівника прокуратури, не врахував його послужний список, заходи заохочення, характеристику з місця роботи та не проаналізував інформацію про вжиття заходів дисциплінарної відповідальності у попередні періоди, не встановив ступінь вини позивача та чітких наслідків вчиненого ним дисциплінарного проступку, не надав жодної оцінки тяжкості вчиненого проступку, не проаналізував матеріали дисциплінарного провадження, внаслідок чого порушив вимоги Закону України від 14 жовтня 2014 року № 1697-VII "Про прокуратуру" (далі - Закон № 1697-VII) щодо обставин і фактів, які мають обов`язково аналізуватися при притягненні прокурора до дисциплінарної відповідальності.
На підставі викладеного скаржник просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове, яким повністю задовольнити його позовні вимоги.
07 травня 2019 року до Великої Палати Верховного Суду від КДКП надійшов відзив на апеляційну скаргу, в якому відповідач зазначив, що рішення суду першої інстанції є законним і обґрунтованим. На думку відповідача, посилання ОСОБА_1 на відсутність у його діях факту дисциплінарного проступку та відсутність доказів вчинення ним дисциплінарного проступку є безпідставними, оскільки в оскаржуваному судовому рішенні чітко зазначено, що прокурор ОСОБА_1 вчинив дисциплінарний проступок - вступив у позаслужбові стосунки з ОСОБА_6 шляхом переписки, зустрічей та розмов з останнім, що є порушенням вимог Закону № 1697-VII та Кодексу професійної етики та поведінки працівників прокуратури, затвердженого Всеукраїнською конференцією прокурорів 27 квітня 2017 року (далі - Кодекс професійної етики). На думку Комісії, твердження скаржника щодо спливу строку притягнення його до дисциплінарної відповідальності є безпідставними, оскільки скоєне ним правопорушення має характер триваючого. Переписка позивача з ОСОБА_6 тривала з 29 вересня по 10 жовтня 2017 року, а з 01 серпня 2018 року ОСОБА_1 перебував у щорічній відпустці тривалістю 21 календарний день, тому строк притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності спливає 01 листопада 2018 року, а Комісія прийняла оскаржуване рішення 24 жовтня 2018 року, тобто в межах строку притягнення до дисциплінарної відповідальності.
КДКП також зазначила, що відповідно до чинного законодавства наділена дискреційними повноваженнями під час здійснення дисциплінарного провадження, що дозволяє їй на власний розсуд визначати вид дисциплінарного стягнення залежно від скоєного прокурором дисциплінарного проступку.
У судовому засіданні суду апеляційної інстанції позивач та його представник підтрималиапеляційну скаргу та просили її задовольнити з викладених у ній підстав.
Представник відповідача просив оскаржуване рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Дослідивши наведені в апеляційній скарзі доводи та надані на противагу їм аргументи, заслухавши суддю-доповідача, доводи учасників справи, перевіривши матеріали справи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення цієї скарги.
Суд першої інстанції встановив, що наказом прокурора Харківської області від 14 квітня 2016 року № 692к ОСОБА_1 призначений на посаду прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області. 20 березня 2013 року позивач прийняв Присягу працівника прокуратури, а з Кодексом професійної етики ознайомлений 06 червня 2017 року.
06 серпня 2018 року до КДКП надійшла дисциплінарна скарга ОСОБА_6 про вчинення, зокрема, прокурором Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_1 дисциплінарного проступку.
У заяві скаржник указав, що прокурор ОСОБА_1 вимагав у нього отримання неправомірної вигоди та здійснював розголошення відомостей досудового розслідування, погодив підозру, яка ухвалою Дергачівського районного суду від 10 листопада 2017 року визнана необґрунтованою, приймав участь у розбійному нападі на скаржника.
Розглянувши вказану дисциплінарну скаргу, Комісія дійшла висновку, що в діях прокурора ОСОБА_1 наявні ознаки дисциплінарних проступків, передбачених пунктами 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII з огляду на таке.
Згідно з дисциплінарною скаргою прокурор ОСОБА_1 вимагав отримання неправомірної вигоди та здійснював розголошення відомостей досудового розслідування з метою отримання неправомірної вигоди.
Так, відповідно до матеріалів листування у програмі "Viber" та згідно з записами розмов ОСОБА_6 та прокурора ОСОБА_1 останній вимагав отримання дров для свого тестя, вів переговори про проведення слідчих та розшукових дій, з метою отримання неправомірної вигоди інформував ОСОБА_6 про хід досудового розслідування, в якому ОСОБА_6 ще не був стороною кримінального провадження. Всі ці дії були направлені на те, щоб отримати неправомірну вигоду від ОСОБА_6 та у наданні доступу до лісових запасів державного лісозаготівельного підприємства, де працює останній. Згідно із звукозаписом розмови від 06 жовтня 2017 року вказаного прокурора цікавило питання отримання дров та вручення співробітниками поліції письмового повідомлення про підозру, наданні інформації про вказані слідчі дії з метою подальшого отримання неправомірної вигоди та неправомірних переваг.
Відповідно до висновку службового розслідування додатково опитаний ОСОБА_6 повідомив, що з прокурором ОСОБА_1 знайомий, особистих неприязних стосунків між ними немає. Вказав на те, що прокурор ОСОБА_1 неодноразово попереджав його про проведення з ним слідчих дій у кримінальному провадженні № 12017220280000551, інформував про його перебіг. Крім цього, ОСОБА_1 особисто передавав ОСОБА_6 копії процесуальних документів, відеоматеріалів - відеозапису з реєстратора потерпілого ОСОБА_11 та копії протоколів допиту двох свідків (понятих при огляді місця події), при цьому вказані факти мали місце ще до набуття ОСОБА_6 статусу підозрюваного. Також у своїх поясненнях ОСОБА_6 підтвердив факт звернення до нього прокурора ОСОБА_1 з приводу безоплатного отримання дров для свого знайомого в ДП "Харківська ЛНДС". Разом з тим ОСОБА_6 пояснив прокурору ОСОБА_1, що це неможливо і дрова можна придбати лише офіційно.
На підтвердження своєї позиції скаржник долучив до дисциплінарної скарги роздруківки листування з ОСОБА_1 у програмі "Viber", відповідно до яких останній інформує ОСОБА_6 про те, що здійснює процесуальне керівництво у кримінальному провадженні № 12017220280000551 саме для того, щоб контролювати його хід та мати доступ до матеріалів провадження, а також вказує на те, що вже передав ОСОБА_6 окремі докази (відеозаписи), наявні в матеріалах провадження.
Комісією встановлено, що телефон абонента, з яким здійснено листування у програмі "Viber", належить прокурору ОСОБА_1
Крім того, скаржник до дисциплінарної скарги додав флешносій із записами телефонних розмов між ним та нібито ОСОБА_1 Відповідно до вказаних записів ОСОБА_1 обіцяє передати ОСОБА_6 відеозаписи з місця події з реєстратора потерпілого ОСОБА_11, що міститься в матеріалах кримінального провадження № 12017220280000551. Також відповідно до вищевказаних записів телефонних розмов ОСОБА_1 попередив ОСОБА_6 про те, що останнього викликають до Дергачівського відділу поліції для вручення повідомлення про підозру у вказаному кримінальному провадженні.
У своїх поясненнях ОСОБА_1 не заперечив факт спілкування з ОСОБА_6, оскільки останній часто приїздив до Дергачівської місцевої прокуратури, де, між іншим, звертався і до ОСОБА_1, разом з тим вони тісно ніколи не спілкувалися. У серпні - вересні 2017 року ОСОБА_1 телефонував до Дергачівського лісництва з приводу придбання дров для опалення, де йому сказали звернутися до юриста ДП "Харківська ЛНДС" ОСОБА_6 До ОСОБА_1 звернувся знайомий з проханням дізнатися про вартість і строки доставки дров для його родича. ОСОБА_1 пояснив, що дійсно телефонував ОСОБА_6 з приводу офіційного придбання дров і останній повідомив про ціну та доставку дров. Наскільки відомо ОСОБА_1, люди, які просили його дізнатися про дрова, поїхали в офіс Дергачівського лісництва, де їм виписали офіційну квитанцію, яку вони оплатили та отримали дрова.
Також ОСОБА_1 пояснив, що до оголошення підозри ОСОБА_6 він не інформував його про хід досудового розслідування у кримінальному провадженні № 12017220280000551. Будь-яких доказів та відеозаписів у вказаному кримінальному провадженні ОСОБА_6 не передавав.
ОСОБА_1 підтвердив факт спілкування з ОСОБА_6, зокрема, за допомогою програми "Viber". Проте це листування в його телефоні відсутнє і він не може стверджувати, що повідомлення, наявні в роздруківці, доданій до скарги, дійсно мали місце.
Зазначене пояснення Комісія оцінила критично, зокрема як намагання прокурора уникнути відповідальності. При цьому врахувала, що факт позаслужбових стосунків прокурора - процесуального керівника у кримінальному провадженні - ОСОБА_1 із фігурантом цього провадження - підтверджено.
Згідно з висновком службового розслідування за матеріалами дисциплінарної скарги ОСОБА_6 та встановлених обставин 11 вересня 2018 року за вказаними вище фактами до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 42018220000001057 внесено відповідні відомості за частиною першою статті 365 КК України.
При цьому Комісія установила, що вина прокурора ОСОБА_1 у вчиненні вказаного злочину не доведена обвинувальним вироком суду, а тому при наданні оцінки обставинам дисциплінарного провадження діяла в рамках установленої Законом компетенції, а саме надавала оцінку тільки фактам, які можуть свідчити про наявність або відсутність у діях прокурора складу дисциплінарного проступку та ступінь його вини.
З урахуванням вказаних обставин Комісія 24 жовтня 2018 року прийняла оскаржуване рішення в частині притягнення прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності та накладення на нього стягнення у виді звільнення з посади в органах прокуратури.
На підставі вказаного рішення КДКП наказом Прокуратури Харківської області від 06 листопада 2018 року № 2087к звільнено прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області юриста 1 класу ОСОБА_1 з посади в органах прокуратури за вчинення дій, що порочать звання прокурора і можуть викликати сумнів у його об`єктивності, неупередженості та незалежності, у чесності і непідкупності органів прокуратури та одноразове грубе порушення правил прокурорської етики (пункти 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VII).
Не погодившись із правомірністю рішення Комісії від 24 жовтня 2018 року № 473дп-18, ОСОБА_1 звернувся до суду з цим позовом.
Відмовляючи ОСОБА_1 у задоволенні позовних вимог, Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду керувався тим, що Комісія правильно встановила наявність підстав для притягнення прокурора Дергачівської місцевої прокуратури Харківської області ОСОБА_1 до дисциплінарної відповідальності на підставі пунктів 5, 6 частини першої статті 43 Закону № 1697-VIІ, оскільки його позаслужбові стосунки з ОСОБА_6 суперечать нормам цього Закону і Кодексу професійної етики.
При цьому суд першої інстанції зазначив, що приймаючи рішення про притягнення позивача до дисциплінарної відповідальності, Комісія врахувала характер проступку, його наслідки, особу прокурора, ступінь вини, обставини, що впливають на обрання виду дисциплінарного стягнення.
Велика Палата Верховного Суду вважає обґрунтованими ці висновки суду першої інстанції з огляду на таке.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із частиною другою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.