П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
12 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 2а-3556/12/2670
Провадження № 11-27апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Яновської О. Г.
розглянула в порядку письмового провадження заяву ОСОБА_1 про перегляд з підстав, передбачених пунктами 1, 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду, ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року (судді Гончар Л. Я., Конюшко К. В., Чалий С. Я.) у справі № 2а-3556/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Печерської районної в місті Києві державної адміністрації (далі - РДА), Київської міської державної адміністрації (далі - КМДА), Головного управління житлового забезпечення КМДА (далі - Управління КМДА), Кабінету Міністрів України (далі - КМУ) про визнання дій і бездіяльності протиправними, зобов`язання вчинити певні дії та
ВСТАНОВИЛА:
У лютому 2011 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до РДА, КМДА, Управління КМДА, КМУ, у якому просила:
- визнати дії КМДА, Управління КМДА по обліку і розподілу житлової площі у м. Києві протиправними і такими, що вчинені з порушенням черговості, встановленої статтею 43 Житлового кодексу УРСР (далі - ЖК УРСР);
- визнати протиправною бездіяльність РДА, КМДА, Управління КМДА щодо незабезпечення позивача благоустроєним житлом у м. Києві як особи, прирівняної до інваліда війни І групи та інваліда війни ІІ групи;
- визнати протиправним звуження РДА, КМДА, Управлінням КМДА обсягу прав позивача як особи, прирівняної до інваліда війни І групи, невиконанням розпорядження КМУ від 05 травня 2010 року № 1010-р "Деякі питання забезпечення житлом інвалідів Великої Вітчизняної війни І групи" (далі - Розпорядження № 1010-р);
- визнати протиправними дії РДА, КМДА, Управління КМДА щодо не включення позивача як особи, прирівняної до інваліда війни І групи, до переліку осіб, що підлягають забезпеченню благоустроєним житлом у 2010 році відповідно до Розпорядження № 1010-р;
- зобов`язати РДА, КМДА, Управління КМДА надати позивачу окрему благоустроєну квартиру з урахуванням вимог, встановлених статтею 43 ЖК УРСР та статтею 13 Закону України від 22 жовтня 1993 року № 3551-ХІІ "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (далі - Закон № 3551-ХІІ);
- встановити порядок виконання рішення, за яким зобов`язати КМУ передбачити бюджетні кошти для забезпечення позивача окремою благоустроєною квартирою як особи, прирівняної до інваліда війни І групи та інваліда війни ІІ групи.
На обґрунтування заявлених вимог ОСОБА_1 зазначила, що вона є інвалідом Великої Вітчизняної війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням від 10 лютого 2005 року серії НОМЕР_1, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення РДА, довідкою МСЕК від 24 лютого 1999 року серії МСЕ № 073589. На квартирному обліку у Печерському районі м. Києва перебуває з 06 лютого 2003 року (до 2008 року - разом з її чоловіком, інвалідом війни І групи, ОСОБА_2, 1913 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Відповідно до пункту 18 частини першої статті 13 Закону № 3551-ХІІ позивач має право на позачергове забезпечення житлом. Проте при зверненні до КМДА дізналась, що РДА не включила її до списку для забезпечення житлом за кошти, які передбачені Державним бюджетом України, відповідно до Розпорядження № 1010-р. На думку ОСОБА_1, КМДА, Управління КМДА протиправно не забезпечують її житлом, а РДА протиправно не включила її до списку для забезпечення житлом у 2010 році за кошти, які передбачені Державним бюджетом України, відповідно до Розпорядження № 1010-р.
Окружний адміністративний суд міста Києва постановою від 01 червня 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, у задоволенні позову відмовив.
Вищий адміністративний суд України ухвалою від 24 вересня 2015 року касаційну скаргу ОСОБА_1 відхилив, а постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2012 року та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року залишив без змін.
Не погодившись із ухвалою суду касаційної інстанції, ОСОБА_1 18 грудня 2015 року звернулася до Верховного Суду України із заявою про її перегляд з підстав, передбачених пунктами 1 та 5 частини першої статті 237 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України) в редакції, чинній на час звернення із заявою до суду.
На обґрунтування заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України Верховним Судом України заявниця послалася на неоднакове застосування судами касаційної інстанції різної юрисдикції положень статей 43, 46 ЖК УРСР, статті 13 Закону № 3551-ХІ, Правил обліку громадян, які потребують поліпшення житлових умов, затверджених постановою Ради міністрів УРСР від 11 грудня 1984 року № 470 (далі - Правила № 470), що, на її думку, підтверджується ухвалами Вищого адміністративного суду України від 13 вересня 2012 року (справа № К/25358/10), 24 червня 2014 року (справа № К/9991/59489/12), Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 травня 2012 року (справа № 6-4560св12), 25 грудня 2013 року (справа № 6-39337св13), 04 листопада 2015 року (справа № 6-20579св15), колегії суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України від 29 листопада 2006 року (справа № 6-17123кс05).
Крім того, ОСОБА_1 послалася на невідповідність рішення суду касаційної інстанції в цій справі викладеним у постановах Верховного Суду України від 02 жовтня 2013 року (справа № 6-87цс13) та 03 червня 2015 року (справа № 6-390цс15) висновкам про застосування у подібних правовідносинах одних і тих самих норм матеріального права.
На підставі викладеного заявниця просить скасувати ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року, ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 03 квітня 2014 року, постанову Окружного адміністративного суду міста Києва від 01 червня 2012 року та ухвалити нове рішення, яким її позов задовольнити повністю.
Верховний Суд України ухвалою від 14 січня 2016 року відкрив провадження у справі для перегляду ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року.
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким КАС України викладено в новій редакції.
Підпунктом 1 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) установлено, що заяви про перегляд судових рішень Верховним Судом України в адміністративних справах, які подані та розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку колегією у складі трьох або більшої непарної кількості суддів за правилами, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу. Такі заяви розглядаються без повідомлення та виклику учасників справи, за винятком випадку, коли суд з огляду на обставини справи ухвалить рішення про інше.
У підпункті 7 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у вказаній редакції) закріплено, що заяви і скарги, зазначені в підпунктах 1, 3-6 цього пункту, передаються відповідно до Касаційного адміністративного суду, Великої Палати Верховного Суду за розпорядженням керівника апарату суду, до якого подані такі заяви і скарги, протягом тридцяти днів з дня набрання чинності цією редакцією Кодексу.
15 січня 2018 року заяву ОСОБА_1 було передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
За приписами підпункту 2 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) якщо адміністративна справа за заявою про перегляд судових рішень Верховним Судом України відповідно до правил, що діяли до набрання чинності цією редакцією Кодексу, повинна розглядатися на спільному засіданні відповідних судових палат Верховного Суду України, - така справа після її отримання Касаційним адміністративним судом передається на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 17 січня 2019 року заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року передав на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
Велика Палата Верховного Суду ухвалою від 04 лютого 2019 року прийняла до розгляду заяву ОСОБА_1 про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року та призначила справу до розгляду в порядку письмового провадження.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи, наведені в заяві про перегляд судового рішення доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення заяви про перегляд ухвали Вищого адміністративного суду України від 24 вересня 2015 року з огляду на таке.
Згідно з підпунктами 1 та 2 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України (у редакції Закону № 2147-VIII) заява ОСОБА_1, яка подана до набрання чинності цією редакцією Кодексу, підлягає розгляду Великою Палатою Верховного Суду за правилами, що діяли до набрання чинності згаданою редакцією Кодексу.
Пунктом 1 частини першої статті 237 КАС України (в редакції, чинній до 15 грудня 2017 року) було визначено, що перегляд Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах може здійснюватися з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
Таким чином, вказаною нормою процесуального закону передбачено можливість перегляду Верховним Судом України судових рішень в адміністративних справах з підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах.
При цьому ухвалення різних за змістом судових рішень матиме місце в разі, коли суд (суди) касаційної інстанції при розгляді двох чи більше справ з тотожними предметами спору, підставами позову та за аналогічних обставин і однакового матеріально-правового регулювання спірних правовідносин дійшов (дійшли) протилежних висновків щодо заявлених позовних вимог.
У справі, яка переглядається, суди встановили, що ОСОБА_1 є інвалідом Великої Вітчизняної війни ІІ групи, що підтверджується посвідченням від 10 лютого 2005 року серії НОМЕР_1, виданим Управлінням праці та соціального захисту населення РДА, довідкою МСЕК від 24 лютого 1999 року серії МСЕ № 073589.
На квартирному обліку у Печерському районі м. Києва ОСОБА_1 перебуває з 06 лютого 2003 року (до 2008 року - разом з її чоловіком, інвалідом війни І групи, ОСОБА_2, 1913 року народження, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 ). Це підтверджується довідкою від 20 січня 2009 року № 19, виданою відділом обліку та розподілу житлової площі РДА на підставі заяви позивача від 24 листопада 2008 року (облікова справа № 16397).