П О С Т А Н О В А
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 824/1115/18-а
Провадження № 11-399апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовом фізичної особи - підприємця ОСОБА_1 (далі -ФОП ОСОБА_1 ) до Чернівецького обласного територіального відділення Антимонопольного комітету України (далі - Чернівецьке відділення АМК, АМК відповідно) про визнання недійсним рішення адміністративної колегії Чернівецького відділення АМК (далі - Колегія) від 16 травня 2018 року, оформленого протоколом № 5, в частині покладення обов`язків голови Колегії на члена Колегії - завідувача юридичного сектору Фуркала С. О.
за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1 на ухвалу Чернівецького окружного адміністративного суду від 19 листопада 2018 року (суддя Кушнір В. О.) та постанову Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року (судді Сапальова Т. В., Курко О. П., Совгира Д. І.),
УСТАНОВИЛА:
У листопаді 2018 року ФОП ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив визнати недійсним рішення Колегії від 16 травня 2018 року, оформленого протоколом № 5, в частині покладення обов`язків голови Колегії на члена Колегії - завідувача юридичного сектору Фуркала С. О.
Чернівецький окружний адміністративний суд ухвалою від 19 листопада 2018 року, залишеною без змін постановою Сьомого апеляційного адміністративного суду від 15 січня 2019 року, відмовив у відкритті провадження в адміністративній справі на підставі пункту 1 частини першої статті 170 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС), оскільки цю справу не належить розглядати в порядку адміністративного судочинства.
Не погодившись із рішеннями судів попередніх інстанцій, ФОП ОСОБА_1 подав касаційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, просить судові рішення скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
На обґрунтування касаційної скарги ФОП ОСОБА_1 зазначив про те, що він оскаржує не рішення про накладення штрафу чи про порушення законодавства у сфері захисту економічної конкуренції, а рішення про покладення обов`язків голови Колегії на члена Колегії - завідувача юридичного сектору Фуркала С. О., яке, на його думку, є рішенням суб`єкта владних повноважень, право на оскарження якого передбачено КАС.
У відзиві на касаційну скаргу Чернівецьке відділення АМК зазначає про те, що оскільки рішення про покладення обов`язків голови Колегії на члена Колегії - завідувача юридичного сектору Фуркала С. О. безпосередньо пов`язане з рішенням від 16 травня 2018 року № 02-27/15 про припинення порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, то оскарження такого рішення повинно здійснюватися в порядку, визначеному частиною першою статті 60 Закону України від 1 січня 2001 року № 2210-III "Про захист економічної конкуренції" (далі - Закон № 2210-III). Просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а рішення судів попередніх інстанцій - без змін.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 25 лютого 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою ФОП ОСОБА_1, а ухвалою від 16 квітня 2019 року - передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 КАС, оскільки позивач оскаржує рішення судів першої та апеляційної інстанцій з підстав порушенням правил предметної юрисдикції.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши в межах, установлених статтею 341 КАС, наведені в касаційній скарзі та відзиві на неї доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що касаційна скарга підлягає частковому задоволенню з огляду на таке.
Як установлено судами та вбачається з матеріалів справи, оскаржуваним рішенням Колегії від 16 травня 2018 року, оформленим протоколом № 5, покладено обов`язки голови Колегії на члена Колегії - завідувача юридичного сектору Фуркала С. О. ; вирішено припинити порушення законодавства про захист від недобросовісної конкуренції ФОП ОСОБА_1 , передбаченого частиною першою статті 4 Закону № 2210-III.
Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції, з рішенням якого погодився і суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що цей спір належить до юрисдикції господарського суду, оскільки рішення про покладення обов`язків голови Колегії на члена Колегії - завідувача юридичного сектору Фуркала С. О. безпосередньо пов`язане з рішенням від 16 травня 2018 року № 02-27/15 про припинення порушення ФОП ОСОБА_1 законодавства про захист від недобросовісної конкуренції, а отже, оскарження такого рішення повинно здійснюватися в порядку, визначеному частиною першою статті 60 Закону № 2210-III.
Вирішуючи питання щодо визначення юрисдикції, в межах якої має розглядатися ця справа, Велика Палата Верховного Суду виходить із таких міркувань.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад спірних правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Згідно із частиною першою статті 2 КАС завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб`єктів владних повноважень.
Спором адміністративної юрисдикції у розумінні пунктів 1, 2 частини першої статті 4 КАС є переданий на вирішення адміністративного суду публічно-правовий спір, у якому хоча б одна сторона здійснює публічно-владні управлінські функції, в тому числі на виконання делегованих повноважень, і спір виник у зв`язку із виконанням або невиконанням такою стороною зазначених функцій.
На підставі пункту 7 частини першої статті 4 КАС суб`єктом владних повноважень є орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадова чи службова особа, інший суб`єкт при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або наданні адміністративних послуг.
За змістом частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Отже, обов`язковою умовою надання правового захисту судом є наявність відповідного порушення суб`єктом владних повноважень прав, свобод або інтересів особи на момент її звернення до суду. Тобто у порядку адміністративного судочинства може бути оскаржене лише таке рішення, яке порушує безпосередньо права чи обов`язки позивача.
Пунктом 1 частини першої статті 19 КАС визначено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів чи індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом установлено інший порядок судового провадження.
Отже, до компетенції адміністративних судів належать спори фізичних чи юридичних осіб з органом державної влади, органом місцевого самоврядування, їхньою посадовою або службовою особою, предметом яких є перевірка законності рішень, дій чи бездіяльності цих органів (осіб), прийнятих або вчинених ними при здійсненні владних управлінських функцій, крім спорів, для яких законом установлений інший порядок судового вирішення.