У Х В А Л А
26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 815/1214/18
Провадження № 11-382апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О.Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши заяву про самовідвід судді Великої Палати Верховного Суду Пророка Віктора Васильовича від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Фідобанк" Коваленка Олександра Володимировича (далі - уповноважена особа Фонду, Фонд, ПАТ "Фідобанк" відповідно), третя особа - Товариство з обмеженою відповідальністю "Тчуді Шип Менеджмент Юкрейн ЛТД" (далі - ТОВ "Тчуді Шип Менеджмент Юкрейн ЛТД"), про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії,
ВСТАНОВИЛА:
У березні 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду з адміністративним позовом до уповноваженої особи Фонду, третя особа - ТОВ "Тчуді Шип Менеджмент Юкрейн ЛТД", в якому просив:
- визнати протиправною бездіяльність уповноваженої особи Фонду щодо невнесення до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, дані щодо наявності у ОСОБА_1 рахунку № НОМЕР_1 із визначенням суми 85 800 грн, що підлягає відшкодуванню;
- зобов`язати уповноважену особу Фонду внести до переліку рахунків, за якими вкладники мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок коштів Фонду, дані щодо наявності у ОСОБА_1 рахунку № НОМЕР_1 із визначенням суми 85 800 грн, що підлягає відшкодуванню, та надати ці зміни до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб.
Одеський окружний адміністративний суд рішенням від 15 травня 2018 року, залишеним без змін постановою П`ятого апеляційного адміністративного суду від 6 грудня 2018 року, позов задовольнив.
Не погодившись з рішеннями судів попередніх інстанцій, уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію ПАТ "Фідобанк" Коваленко О. В. звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просить скасувати рішення судів попередніх інстанцій та ухвалити нове судове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні позовних вимог.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 21 січня 2019 року відкрив касаційне провадження, а ухвалою від 10 квітня 2019 року передав цю справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду на підставі частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС).
6 травня 2019 року Велика Палата Верховного Суду постановила ухвалу, якою прийняла до розгляду справу та призначила до касаційного розгляду у порядку письмового провадження на 26 червня 2019 року.
26 червня 2019 року до початку розгляду справи суддя Великої Палати Верховного Суду Пророк В. В. на підставі пунктів 1 та 4 частини першої статті 36 КАС подав заяву про самовідвід від участі в розгляді справи за позовом ОСОБА_1 до уповноваженої особи Фонду, третя особа - ТОВ "Тчуді Шип Менеджмент Юкрейн ЛТД", про визнання бездіяльності протиправною та зобов`язання вчинити певні дії. Заява мотивована тим, що Пророк В. В., здійснюючи адвокатську діяльність, у період з 2013 по 2014 роки надавав юридичні послуги ПАТ "Фідобанк". На переконання судді надання адвокатом юридичних послуг, правової допомоги у розумінні чинного законодавства прирівнюється до правничої допомоги. Водночас, суддя вважає, що навіть якщо припустити непоширення пункту 1 частини першої статті 36 КАС на випадки надання адвокатом юридичних послуг чи правової допомоги, такі обставини, на його думку, можуть викликати в учасників цієї справи та сторонніх спостерігачів сумнів у неупередженості або об`єктивності при розгляді цієї справи.
Перевіривши наведені суддею Великої Палати Верховного Суду Пророком В. В. на обґрунтування заяви про самовідвід доводи, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про відсутність підстав для її задоволення з огляду на таке.
Пунктом 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод від 4 листопада 1950 року (далі - Конвенція) визначено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов`язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення.
Відповідно до частини першої статті 36 КАС суддя не може брати участі в розгляді адміністративної справи і підлягає відводу (самовідводу):
1) якщо він брав участь у справі як свідок, експерт, спеціаліст, перекладач, представник, адвокат, секретар судового засідання або надавав правничу допомогу стороні чи іншим учасникам справи в цій чи іншій справі;
2) якщо він прямо чи опосередковано заінтересований у результаті розгляду справи;
3) якщо він є членом сім`ї або близьким родичем (чоловік, дружина, батько, мати, вітчим, мачуха, син, дочка, пасинок, падчерка, брат, сестра, дід, баба, внук, внучка, усиновлювач чи усиновлений, опікун чи піклувальник, член сім`ї або близький родич цих осіб) сторони або інших учасників судового процесу, або осіб, які надавали стороні або іншим учасникам справи правничу допомогу у цій справі, або іншого судді, який входить до складу суду, що розглядає чи розглядав справу;
4) за наявності інших обставин, які викликають сумнів у неупередженості або об`єктивності судді;
5) у разі порушення порядку визначення судді для розгляду справи, встановленого статтею 31 цього Кодексу.
Головна мета відводу - гарантувати безсторонність суду, зокрема, щоб запобігти упередженості судді (суддів) під час розгляду справи, а мета самовідводу - запобігти будь-яким сумнівам щодо безсторонності судді.
Практика Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) свідчить, що при об`єктивному підході до встановлення наявності упередженості суду (суддів) повинно бути визначено окремо від поведінки судді, чи існують очевидні факти, що можуть поставити під сумнів його безсторонність. Коли це стосується органу, який засідає як суд присяжних, то визначається, окремо від персональної поведінки його членів, чи існують явні факти, що ставлять під сумнів неупередженість органу в цілому. Так само й у вирішенні питання щодо існування легітимних причин сумнівів у неупередженості конкретного судді (пункти 45-50 рішення ЄСПЛ у справі "Морель проти Франції"; пункт 23 рішення ЄСПЛ у справі "Пескадор Валеро проти Іспанії") або органу, що засідає у вигляді суду присяжних (пункт 40 рішення ЄСПЛ у справі "Лука проти Румунії"), позиція зацікавленої сторони є важливою, але не вирішальною. Вирішальним є наявність обґрунтованості сумніву в неупередженості суду (пункт 44 рішення ЄСПЛ у справі "Ветштайн проти Швейцарії"; пункт 30 рішення ЄСПЛ у справі "Пабла Кю проти Фінляндії"; пункт 96 рішення ЄСПЛ у справі "Мікалефф проти Мальти").