У Х В А Л А
04 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 826/13012/16
Провадження № 11-572апп19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Золотнікова О. С.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула матеріали касаційної скарги Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - ТОВ) "Роскосметика" на ухвалу Окружного адміністративного суду міста Києва від 05 жовтня 2018 року та постанову Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2019 року у справі № 826/13012/16 за позовом ТОВ "Роскосметика" до Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі - Фонд) про визнання протиправною бездіяльності та стягнення коштів і
ВСТАНОВИЛА:
У серпні 2016 року ТОВ "Роскосметика" звернулося до суду з позовом до Фонду, у якому просило:
- визнати бездіяльність уповноваженої особи Фонду на здійснення тимчасової адміністрації в Публічному акціонерному товаристві "Енергобанк" (далі - ПАТ, ПАТ "Енергобанк", уповноважена особа відповідно) щодо неперерахування грошових коштів у розмірі 41 029,74 євро та 4 165 доларів США з розрахункового рахунку ТОВ "Роскосметика" в ПАТ "Енергобанк" на його рахунок у ПАТ "Промінвестбанк" протиправною;
- стягнути з Фонду суму в розмірі 41 029,74 євро та 4 165 доларів США в гривневому еквіваленті по курсу Національного банку України на день платежу в якості відшкодування шкоди, завданої ТОВ "Роскосметика" бездіяльністю уповноваженої особи.
Окружний адміністративний судміста Києва ухвалою від 05 жовтня 2018 року, залишеною без змін постановою Шостого апеляційного адміністративного суду від 18 січня 2019 року, закрив провадження у справі.
Не погодившись із рішеннями судів першої та апеляційної інстанцій, позивач подав касаційну скаргу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду ухвалою від 07 березня 2019 року відкрив касаційне провадження за вказаною касаційною скаргою, а ухвалою від 14 травня 2019 року передав цю справу разом із касаційною скаргою на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 346 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України), мотивувавши це тим, що учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
За правилами частини шостої статті 346 КАС України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Оскільки в касаційній скарзі ТОВ "Роскосметика" просить скасувати судові рішеннясудів першої та апеляційної інстанцій у зв`язку з порушенням правил предметної юрисдикції, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку про наявність правових підстав для прийняття цієї справи до розгляду.
З огляду на те, що предметом перегляду в цій справі є судові рішення судів першої та апеляційної інстанцій щодо правильності застосування судами норм процесуального законодавства, а характер спірних правовідносин не вимагає участі сторін у судовому засіданні, незважаючи на клопотання позивачапро розгляд справи у відкритому судовому засіданні в режимі відеоконференції, Велика Палата Верховного Суду призначає розгляд справи в порядку письмового провадження за наявними в ній матеріалами без виклику учасників справи.
При цьому Велика Палата Верховного Суду враховує практику Європейського суду з прав людини (далі - ЄСПЛ) з питань гарантій публічного характеру провадження у судових органах у контексті пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року (далі - Конвенція), яка свідчить про те, що публічний розгляд справи може бути виправданим не в кожному випадку (рішення від 08 грудня 1983 року у справі "Аксен проти Німеччини", заява № 8273/78; рішення від 25 квітня 2002 року у справі "Варела Ассаліно проти Португалії", заява № 64336/01). Так, у випадках, коли мають бути вирішені тільки питання права, розгляд письмових заяв, на думку ЄСПЛ, є доцільнішим, ніж усні слухання, і розгляд справи на основі письмових доказів є достатнім. Заявник (в одній із зазначених справ) не надав переконливих доказів на користь того, що для забезпечення справедливого судового розгляду після обміну письмовими заявами необхідно було провести також усні слухання. Зрештою, у певних випадках влада має право брати до уваги міркування ефективності й економії. Зокрема, коли фактичні обставини не є предметом спору, а питання права не становлять особливої складності, та обставина, що відкритий розгляд не проводився, не є порушенням вимоги пункту 1 статті 6 Конвенції про проведення публічного розгляду справи.