Постанова
Іменем України
26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 554/4702/18
Провадження № 14-250 цс 19
Велика Палата Верховного Суду у складі
судді-доповідача Гудими Д. А.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.
розглянула справу за позовом ОСОБА_4 (далі також - позивач) до Публічного акціонерного товариства (далі також - ПАТ) "Дельта Банк" (далі також - відповідач), від імені якого діє уповноважена особа Фонду гарантування вкладів фізичних осіб (далі також - Фонд) на ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" Кадиров Владислав Володимирович (далі також - уповноважена особа Фонду), про захист прав споживача, визнання права та зобов`язання вчинити дії
за касаційною скаргою позивача на ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 3 жовтня 2018 року, постановлену суддею Блажко І. О., та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року, прийняту колегією суддів судової палати у цивільних справах у складі Кривчун Т. О., Кузнєцової О. Ю., Чумак О. В.
ІСТОРІЯ СПРАВИ
Короткий зміст позовних вимог
1. 20 червня 2018 року позивач звернувся до суду з позовом, в якому просив:
1.1. Визнати за ним право на включення частини його кредиторських вимог у сумі 9 030 178,98 грн до четвертої черги задоволення вимог кредиторів у реєстрі акцептованих вимог кредиторів ПАТ "Дельта Банк" (далі - реєстр).
1.2. Зобов`язати уповноважену особу Фонду включити частину кредиторських вимог позивача у сумі 9 030 178,98 грн до четвертої черги задоволення вимог кредиторів у реєстрі, про що внести відповідні зміни до реєстру, а також зобов`язати уповноважену особу Фонду внести пропозиції щодо затвердження змін до реєстру виконавчою дирекцією Фонду.
2. Позов мотивував такими обставинами :
2.1. 5 березня 2014 року позивач уклав з відповідачем договір № 00008006374369 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий on-line" (далі - договір № 00008006374369) в євро на строк до 10 березня 2015 року та додаткову до нього угоду № 1. Сума вкладу за договором № 00008006374369 становила 220 000 євро.
2.2. На підставі платіжного доручення № 3973634 від 5 березня 2014 року позивач перерахував відповідачеві 220 000 євро.
2.3. 22 липня 2014 року позивач уклав з відповідачем договір № 00004008164346 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий on-line" (далі - договір № 00004008164346) у доларах США на строк до 27 липня 2015 року та додаткову до нього угоду № 1. Сума вкладу за договором № 00004008164346 становила 30 000 доларів США.
2.4. На підставі платіжного доручення № 5474039 від 22 липня 2014 року позивач перерахував відповідачеві 30 000 доларів США.
2.5. 11 жовтня 2014 року позивач уклав з відповідачем договір № 20005008812347 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий on-line" (далі - договір № 20005008812347) у доларах США на строк до 16 жовтня 2015 року та додаткову до нього угоду № 1. Сума вкладу за договором № 20005008812347 становила 85 000 доларів США.
2.6. На підставі платіжного доручення № 6311799 від 11 жовтня 2014 року позивач перерахував відповідачеві 85 000 доларів США.
2.7. 11 жовтня 2014 року позивач уклав з відповідачем договір № 20002008882349 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий on-line" (далі - договір № 20002008882349) в євро на строк до 16 жовтня 2015 року та додаткову до нього угоду № 1. Сума вкладу за договором № 20002008882349 становила 80 000 євро.
2.8. На підставі платіжного доручення № 6311811 від 11 жовтня 2014 року позивач перерахував відповідачеві 80 000 євро.
2.9. 1 лютого 2015 року позивач уклав з відповідачем договір № 10002010194531 банківського вкладу (депозиту) "Найкращий від Миколая on-line" (далі - договір № 10002010194531) у доларах США на строк до 2 травня 2015 року та додаткову до нього угоду № 1. Сума вкладу за договором № 10002010194531 становила 20 000 доларів США.
2.10. На підставі платіжного доручення № 7562082 від 1 лютого 2015 року позивач перерахував відповідачеві 20 000 доларів США.
2.11. Загальна сума вкладів за договорами № 00008006374369, 00004008164346, 20005008812347, 20005008812349 та 10002010194531 становила 300 000 євро та 135 000 доларів США.
2.12. На підставі постанови Правління Національного банку України (далі - НБУ) від 2 березня 2015 року № 150 "Про віднесення ПАТ "Дельта Банк" до категорії неплатоспроможних" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення від 3 березня 2015 року про запровадження тимчасової адміністрації у ПАТ "Дельта Банк".
2.13. На підставі постанови Правління НБУ від 2 жовтня 2015 року № 664 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію ПАТ "Дельта Банк" виконавча дирекція Фонду прийняла рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію відповідача і призначила уповноважену особу Фонду.
2.14. 11 та 12 жовтня 2015 року позивач пред`явив кредиторські вимоги уповноваженій особі Фонду та просив визнати його кредитором відповідача і включити його вимоги за усіма вищевказаними вкладами до реєстру акцептованих вимог кредиторів відповідача.
2.15. Згідно із заявою про видачу готівки від 18 жовтня 2015 року № 1132 позивач отримав 200 000 грн за рахунок коштів Фонду.
2.16. 16 січня 2016 року на офіційному вебсайті відповідача було розміщене оголошення про затвердження реєстру.
2.17. Того ж дня позивач отримав довідку відповідача від 15 січня 2016 року (вих. № 05-3222481) про включення його кредиторських вимог у сумі 1 587 412,53 грн у четверту чергу, а 9 030 178,98 грн - у сьому чергу черговості, передбаченої Законом України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" (дала також - Закон).
2.18. Включення кредиторських вимог позивача на суму 9 030 178,98 грн у сьому, а не у четверту чергу черговості, передбаченої Законом, суперечить чинному законодавству.
Короткий зміст ухвали суду першої інстанції
3. 3 жовтня 2018 року Октябрський районний суд м. Полтави постановив ухвалу, якою закрив провадження у справі, оскільки вважав, що справу слід розглядати за правилами адміністративного судочинства.
4. Мотивував ухвалу приписами пункту 2 частини першої статті 4 та пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства (далі - КАС) України.
Короткий зміст постанови суду апеляційної інстанції
5. 26 листопада 2018 року Полтавський апеляційний суд ухвалив постанову, якою залишив без змін ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 3 жовтня 2018 року.
6. Мотивував постанову так :
6.1. Фонд є суб`єктом публічного права, створений з метою реалізації публічних інтересів держави у сфері гарантування вкладів фізичних осіб та виведення неплатоспроможних банків з ринку, здійснює нормативне регулювання, тобто наділений владними управлінськими функціями та є суб`єктом владних повноважень у розумінні КАС України.
6.2. Спір є публічно-правовим і має розглядатися за правилами адміністративного судочинства, оскільки виник з приводу формування переліку вкладників, які мають право на відшкодування коштів за вкладами за рахунок Фонду, і стосується виконання окремої владної функції Фонду, а саме організації виплат відшкодувань за вкладами згідно з встановленою черговістю.
6.3. Позов не стосується майнових вимог фізичної особи до банку-суб`єкта господарювання, який ліквідується, з огляду на те, що у позові не ставиться питання про включення кредиторських вимог позивача до реєстру, оскільки такі дії відповідач вже вчинив.
6.4. Застосувати слід висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/1159/15.
6.5. Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги щодо застосування висновків Великої Палати Верховного Суду, викладених у постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16, оскільки обставини останньої не стосуються предмета спору у справі № 554/4702/18.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
7. 6 грудня 2018 року позивач подав касаційну скаргу, в якій скаржиться на порушення судами попередніх інстанцій норм процесуального права.
8. Просить скасувати ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 3 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 року, а справу передати для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Короткий зміст ухвали суду касаційної інстанції
9. 3 квітня 2019 року Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду.
10. З огляду на те, що позивач оскаржує ухвалу Октябрського районного суду м. Полтави від 3 жовтня 2018 року та постанову Полтавського апеляційного суду від 26 листопада 2018 рокуз підстав порушення правил предметної юрисдикції.
АРГУМЕНТИ УЧАСНИКІВ СПРАВИ
(1) Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
11. Касаційну скаргу позивач обґрунтував так :
11.1. Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що за правилами адміністративної юрисдикції належить розглядати вимоги щодо включення до реєстру вкладників, які мають право на отримання гарантованого державою відшкодування за вкладами за рахунок коштів Фонду (вимоги до 200 000 грн) (постанова від 12 квітня 2018 року у справі № 820/11591/15), тоді як за правилами цивільної юрисдикції мають розглядатися кредиторські вимоги до банку, а не до Фонду, що перевищують 200 000 грн (постанова від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16).
11.2. У постанові від 18 квітня 2018 року у справі № 826/7532/16 Велика Палата Верховного Суду також зазначила, що спір про включення кредиторських вимог до реєстру акцептованих вимог кредиторів не є публічно-правовим і не належить до юрисдикції адміністративного суду.
11.3. Застосувати слід висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 31 жовтня 2018 року у справі № 826/5285/16.
11.4. Правовідносини, щодо яких виник спір, як і в справах № 826/7532/16 і № 826/5285/16, зумовлені наявністю кредиторських вимог (майнових вимог фізичної особи до відповідача - банку, що ліквідується), які задовольняються у порядку черговості, визначеної статтею 52 Закону, за рахунок коштів, одержаних в результаті ліквідації та продажу майна банку. Тому справу треба розглядати за правилами цивільного судочинства.
(2) Позиції інших учасників процесу
12. 21 січня 2019 року відповідач подав відзив на касаційну скаргу, в якому просив залишити її без задоволення, а оскаржені судові рішення без змін.
13. Вважає висновки судів першої й апеляційної інстанцій щодо наявності юрисдикції адміністративного суду законними та обґрунтованими з огляду на висновки Великої Палати Верховного Суду, викладені у постанові від 12 квітня 2018 року у справі № 820/1159/15. Відповідач підтримує висновки апеляційного суду про те, що позовні вимоги не стосуються майнових вимог фізичної особи до банку, що ліквідується.
ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ
(1) Оцінка аргументів учасників справи і висновків судів першої й апеляційної інстанцій
14. Право на доступ до суду реалізується на підставах і в порядку, встановлених законом. Кожний ізпроцесуальних кодексів встановлює обмеження щодо кола питань, які можуть бути вирішені в межах відповідних судових процедур. Зазначені обмеження спрямовані на дотримання оптимального балансу між правом людини на судовий захист і принципами юридичної визначеності, ефективності й оперативності судового процесу.
15. Цивільний процесуальний кодекс України (далі також - ЦПК України) передбачає, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають з цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім справ, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства (частина перша статті 19).
16. Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність спору щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів у будь-яких правовідносинах, крім випадків, коли такий спір вирішується за правилами іншого судочинства, а, по-друге, спеціальний суб`єктний склад цього спору, в якому однією зі сторін є, як правило, фізична особа-учасник приватноправових відносин.
17. Отже, у порядку цивільного судочинства за загальним правилом можуть розглядатися будь-які справи, в яких хоча б одна зі сторін, як правило, є фізичною особою, якщо їх вирішення не віднесено до інших видів судочинства.
18. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 19 Кодексу адміністративного судочинства України (далі також - КАС України) юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи у публічно-правових спорах, зокрема у спорах фізичних чи юридичних осіб із суб`єктом владних повноважень щодо оскарження його рішень (нормативно-правових актів або індивідуальних актів), дій чи бездіяльності, крім випадків, коли для розгляду таких спорів законом встановлено інший порядок судового провадження.
19. Вжитий у цьому приписі термін "суб`єкт владних повноважень" згідно з пунктом 7 частини першої статті 4 КАС України позначає орган державної влади, орган місцевого самоврядування, їх посадову чи службову особу, іншого суб`єкта при здійсненні ними публічно-владних управлінських функцій на підставі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, або при наданні адміністративних послуг.