П О С Т А Н О В А
ІМЕНЕМ УКРАЇНИ
26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 9901/68/19
Провадження № 11-315заі19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Прокопенка О. Б.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Лященко Н. П., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку письмового провадження справу за позовом ОСОБА_1 до Вищої кваліфікаційної комісії суддів України (далі - Комісія) про визнання протиправними дій та зобов`язання вчинити дії
за апеляційною скаргою ОСОБА_1 на ухвалу Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 7 березня 2019 року (суддя Бевзенко В. М.),
УСТАНОВИЛА:
5 лютого 2019 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому просив:
- визнати протиправними дії Комісії щодо внесення його анкетних даних до пункту 253 графіка складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, розміщеного на офіційному сайті Комісії у розділі "Новини", а саме у підрозділі "Призначено психологічне тестування для 2479 суддів";
- зобов`язати Комісію видалити анкетні дані ОСОБА_1 з графіка складення тестування особистих морально-психологічних якостей і загальних здібностей у межах кваліфікаційного оцінювання суддів місцевих та апеляційних судів на відповідність займаній посаді та кваліфікаційного оцінювання у зв`язку з накладенням дисциплінарного стягнення, розміщеного на офіційному сайті Комісії у розділі "Новини", а саме у підрозділі "Призначено психологічне тестування для 2479 суддів".
Обґрунтовуючи позов, ОСОБА_1 зазначив, що призначене Комісією психологічне тестування є незаконним, оскільки в Україні психологічна діяльність законодавчо не врегульована. Психологічні тести, які використовує відповідач не апробовані центральними органами Товариства психологів України та не відповідають стандартам якості психологічних тестів, отже, психологічне тестування, до списку на проходження якого внесено позивача, є науковим дослідженням та експериментом, згоди на проведення якого позивач не давав.
Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду ухвалою від 12 лютого 2019 року на підставі частини першої статті 169 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) позовну заяву ОСОБА_1 залишив без руху, оскільки її подано з пропуском встановленого частиною п`ятою статті 122 КАС строку звернення до адміністративного суду, без заяви про поновлення цього строку, а також без письмового підтвердження того, що позивач не подав іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Для усунення недоліків позовної заяви, наявність яких стала підставою для залишення її без руху, судом установлено десятиденний строк з дня вручення ухвали суду.
Згідно з рекомендованим повідомленням про вручення поштового відправлення зазначену вище ухвалу суду ОСОБА_1 отримав 19 лютого 2019 року.
На виконання ухвали суду першої інстанції від 12 лютого 2019 року ОСОБА_1 26 лютого 2019 року направив до зазначеного суду заяву про поновлення строку звернення до суду з цим позовом, до якої додав копії листа голови Херсонського окружного адміністративного суду від 20 лютого 2019 року з інформацією про ненадходження від Комісії запрошення на ім`я ОСОБА_1 для проходження тестування, а також листка непрацездатності з інформацією про перебування ОСОБА_1 на стаціонарному лікуванні з 28 січня по 11 лютого 2019 року.
Ухвалою від 7 березня 2019 року Касаційний адміністративний суд у складі Верховного Суду позовну заяву повернув ОСОБА_1 відповідно до пункту 1 частини четвертої статті 169 КАС у зв`язку з неусуненням недоліків позовної заяви в установлений судом строк.
Не погодившись із таким рішенням суду першої інстанції, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій з підстав порушення цим судом норм процесуального права просить скасувати постановлену ним ухвалу про повернення позовної заяви та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Доводи ОСОБА_1 на обґрунтування скарги зводяться до того, щоєдиною підставою для повернення судом позовної заяви була відсутність у ній письмового підтвердження того, щопозивач не подав іншого позову до цього самого відповідача з тим самим предметом та з тих самих підстав, однак цей недолік позовної заяви, на переконання ОСОБА_1, не є грубим порушенням КАС, тому повернення судом позовної заяви є безпідставним.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи та наведені в апеляційній скарзі доводи, Велика Палата Верховного Суду вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на таке.
За правилами частини першої статті 5 КАС кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб`єкта владних повноважень порушені її права, свободи або законні інтереси.
Позов пред`являється шляхом подання позовної заяви в суд першої інстанції (частина перша статті 168 КАС).
Вимоги до форми та змісту позовної заяви встановлено статтями 160, 161 КАС.
Так, згідно з пунктом 11 частини п`ятої статті 160 зазначеного Кодексу в позовній заяві має бути зазначено власне письмове підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
Частиною першою статті 8 КАС передбачено, що усі учасники судового процесу є рівними перед законом і судом.
Відповідно до частин першої та другої статті 44 КАС учасники справи мають рівні процесуальні права та обов`язки та зобов`язані добросовісно користуватися належними їм процесуальними правами і неухильно виконувати процесуальні обов`язки.
З матеріалів справи убачається, що позовна заява ОСОБА_1 від 5 лютого 2019 року не містить письмового підтвердження позивача про те, що ним не подано іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав.
На зазначений недолік позовної заяви ОСОБА_1 чітко вказав суд першої інстанції в ухвалі від 12 лютого 2019 року та надав строк для усунення, зокрема, і цього недоліку.
Ухвалу суду від 12 лютого 2019 року позивач отримав і на її виконання в установлений судом строк подав заяву про поновлення процесуального строку, однак власного письмового підтвердження неподання ним іншого позову (позовів) до цього самого відповідача (відповідачів) з тим самим предметом та з тих самих підстав суду не надав. При цьому ОСОБА_1 не порушував перед судом питання про продовження строку для усунення зазначеного недоліку позовної заяви, як і не навів причин, що унеможливлюють виконання вимог пункту 11 частини п`ятої статті 160 КАС та ухвали суду про усунення недоліків позовної заяви.