У Х В А Л А
2 липня 2019 року
м. Київ
Справа № 911/1110/18
Провадження № 12-94гс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Рогач Л. І.,
суддів Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А., Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Ситнік О. М., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
перевірила наявність підстав для передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду справи № 911/1110/18 за позовом заступника керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України до Ірпінської фінансово-юридичної академії у формі Товариства з обмеженою відповідальністю (далі - Академії), Університету Державної фіскальної служби України про визнання недійсним договору та стягнення 1 942 392, 72 грн за касаційною скаргою Академії на постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року (судді Пономаренко Є. Ю., Жук Г. А., Дідиченко М. А.) та рішення Господарського суду Київської області від 1 жовтня 2018 року (суддя Конюх О. В.) та
ВСТАНОВИЛА:
У травні 2018 року заступник керівника Києво-Святошинської місцевої прокуратури в інтересах держави в особі Державної фіскальної служби України звернувся до Господарського суду Київської області з позовною заявою про визнання недійсним договору оренди № 917487 від 15 червня 2009 року та стягнення з Академії на користь Університету Державної фіскальної служби України 1 942 392, 72 грн, сплачених на підставі вищевказаного договору.
Рішенням Господарського суду Київської області від 1 жовтня 2018 року позов задоволено повністю; визнано недійсним договір про надання послуг оренди нерухомого майна № 917487 від 15 червня 2009 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю "Міжрегіональна фінансово-юридична академія" та Національним університетом державної податкової (фіскальної) служби України; стягнуто з Академії в дохід держави 1 942 392, 72 грн, стягнуто суму судового збору.
Постановою Північного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року рішення Господарського суду Київської області від 1 жовтня 2018 року залишено без змін.
У квітні 2019 року Академія звернулася до Верховного Суду з касаційною скаргою, в якій просила скасувати рішення Господарського суду Київської області від 1 жовтня 2018 року та постанову Північного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року у справі повністю та прийняти нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити повністю. Також скаржник просив зупинити виконання вказаних постанови та рішення в частині стягнення з Академії грошових коштів до закінчення їх перегляду в порядку касації.
Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою від 15 квітня 2019 року відкрив касаційне провадження за касаційною скаргою Академії, надав учасникам справи строк для подання відзиву на касаційну скаргу, та відхилив клопотання про зупинення виконання оскаржуваних у цій справі судових рішень.
19 червня 2019 року Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду ухвалою передав цю справу разом із касаційною скаргою Академії на розгляд Великої Палати Верховного Суду відповідно до частини шостої статті 302 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України).
Мотивуючи своє рішення про передачу справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, суд касаційної інстанції вказав, що одним із доводів касаційної скарги є те, що правовідносини, які є предметом даної справи, носять публічно-правовий характер та судами не обґрунтована підсудність цієї справи.
Велика Палата Верховного Суду, перевіривши наявність підстав для передачі справи на її розгляд згідно із частиною шостою статті 302 ГПК України, дійшла висновку, що підстави такої передачі відсутні, з огляду на таке.
Передаючи справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, Касаційний господарський суд у складі Верховного Суду вказав, що порушене скаржником у касаційній скарзі питання права стосується визначення предметної юрисдикції спору, оскільки однією з підстав оскарження постанови суду апеляційної інстанції та рішення суду першої інстанції є порушення ними правил предметної юрисдикції.
Проте Велика Палата Верховного Суду не погоджується з цим висновком суду касаційної інстанції та зазначає, що відповідно до частини шостої статті 302 ГПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду в усіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Підстава для передачі касаційним судом справи на розгляд Великої Палати Верховного Суду, визначена частиною шостою статті 302 ГПК України, передбачає оскарження судового рішення з підстав порушення відповідним судом правил предметної чи суб`єктної юрисдикції. Тобто касаційна скарга має містити обґрунтовану вказівку на те, в чому саме особа, яка подала відповідну скаргу, вбачає порушення судом (судами) правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Однак з касаційної скарги Академії вбачається, що постанова Північного апеляційного господарського суду від 11 березня 2019 року та рішення Господарського суду Київської області від 1 жовтня 2018 року оскаржуються не з підстав порушення судами правил предметної чи суб`єктної юрисдикції, а з підстави порушення судами норм матеріального права та процесуального права щодо правильності дослідження зібраних у справі доказів і встановлення обставин, що мають суттєве значення для справи.