П О С Т А Н О В А
І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И
26 червня 2019 року
м. Київ
Справа № 289/2227/17
Провадження № 14-299цс19
Велика Палата Верховного Суду у складі:
судді-доповідача Лященко Н. П.,
суддів Антонюк Н. О., Анцупової Т. О., Бакуліної С. В., Британчука В. В., Власова Ю. Л., Гриціва М. І., Гудими Д. А.,Данішевської В. І., Єленіної Ж. М., Золотнікова О. С., Кібенко О. Р., Князєва В. С., Лобойка Л. М., Прокопенка О. Б., Пророка В. В., Рогач Л. І., Ситнік О. М., Ткачука О. С., Уркевича В. Ю., Яновської О. Г.,
розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишевичі" на рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 року у складі судді Невмержицького І. М. та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року (у складі колегії суддів Талько О. Б., Коломієць О. С., Шевчук А. М.) у цивільній справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишевичі" про дострокове розірвання договору оренди землі,
ВСТАНОВИЛА:
У грудні 2017 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "Вишевичі" (далі - ТОВ "Вишевичі") про дострокове розірвання договору оренди землі.
ОСОБА_1 зазначала, що вона є власником земельної ділянки площею 0,3200 га з кадастровим номером НОМЕР_1 та цільовим призначенням - для ведення селянського господарства, яка розташована на території Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області.
19 лютого 2015 року між нею та ТОВ "Вишевичі" було укладено договір оренди зазначеної земельної ділянки строком на 10 років. Згідно з умовами цього договору орендна плата за користування землею становить 400 грн, обчислюється з урахуванням індексації та вноситься до 31 грудня поточного року.
Проте відповідач у порушення умов договору жодного разу не сплатив орендну плату, що підтверджується листом Вишевицької сільської ради Радомишльського району Житомирської області від 28 листопада 2017 року.
Оскільки орендарем допущені систематичні порушення умов договору оренди землі, ОСОБА_1, посилаючись на положення статті 141 Земельного кодексу України, просила розірвати цей договір.
Рішенням Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 року позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0, 3200 га з кадастровим номером НОМЕР_1, укладений 19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Вишевичі". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Постановою Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року апеляційну скаргу ТОВ "Вишевичі" задоволено частково. Рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 року скасовано та прийнято нове рішення. Позов ОСОБА_1 задоволено. Розірвано договір оренди земельної ділянки площею 0, 3200 га з кадастровим номером НОМЕР_1, укладений 19 лютого 2015 року між ОСОБА_1 та ТОВ "Вишевичі". Вирішено питання про розподіл судових витрат.
У листопаді 2018 року ТОВ "Вишевичі" подало до Верховного Суду касаційну скаргу, в якій просить передати справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду в порядку частини шостої статті 403 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), скасувати рішення Радомишльського районного суду Житомирської області від 27 лютого 2018 року та постанову Житомирського апеляційного суду від 20 листопада 2018 року, провадження у справі закрити.
На обґрунтування касаційної скарги ТОВ "Вишевичі" зазначило, що оскаржувані рішення прийнято з порушенням правил юрисдикції загальних судів, оскільки на момент подачі позову та відкриття провадження у справі щодо відповідача було порушено провадження про банкрутство Господарським судом Житомирської області, відповідно ця справа не могла бути розглянута в порядку цивільного судочинства, оскільки такий спір повинен розглядатися господарським судом у межах справи про банкрутство.
Ухвалою Верховного Суду від 14 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Ухвалою колегії суддів Касаційного цивільного суду у складі Верховного Суду від 22 квітня 2019 року справу призначено до судового розгляду.
Відзив на касаційну скаргу не надходив.
Відповідно до частини шостої статті 403 ЦПК України справа підлягає передачі на розгляд Великої Палати Верховного Суду у всіх випадках, коли учасник справи оскаржує судове рішення з підстав порушення правил предметної чи суб`єктної юрисдикції.
Згідно із частинами першою та четвертою статті 404 ЦПК України питання про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду вирішується судом за власною ініціативою або за клопотанням учасника справи. Про передачу справи на розгляд палати, об`єднаної палати або Великої Палати Верховного Суду суд постановляє ухвалу, зокрема, з обґрунтуванням підстав, визначених у частинах п`ятій або шостій статті 403 цього Кодексу.
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду ухвалою від 15 травня 2019 року передав справу на розгляд Великої Палати Верховного Суду, оскільки ТОВ "Вишевичі" оскаржує судові рішення з підстав порушення правил предметної юрисдикції.
Ухвалою Великої Палати Верховного Суду від 13 червня 2019 року зазначену справу прийнято до провадження та призначено до розгляду в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними в ній матеріалами (у письмовому провадженні).
Згідно з положеннями частини другої статті 389 ЦПК України підставою касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши наведені в касаційній скарзі доводи в межах підстав оскарження, встановлених частиною шостою статті 403 ЦПК України, Велика Палата Верховного Суду дійшла висновку, що касаційна скарга є необґрунтованою та задоволенню не підлягає з огляду на таке.
У статті 124 Конституції України закріплено, щоправосуддя в Україні здійснюють виключно суди. Юрисдикція судів поширюється на будь-який юридичний спір та будь-яке кримінальне обвинувачення. У передбачених законом випадках суди розглядають також інші справи.
За статтею 125 Конституції України судоустрій в Україні будується за принципами територіальності й спеціалізації та визначається законом.
За вимогами частини першої статті 18 Закону Українивід 2 червня 2016 року № 1402-VIII"Про судоустрій і статус суддів" суди спеціалізуються на розгляді цивільних, кримінальних,господарських, адміністративних справ, а також справ про адміністративні правопорушення.
Важливість визначення юрисдикції підтверджується як закріпленням у Конституції України принципу верховенства права, окремими елементами якого є законність, правова визначеність та доступ до правосуддя, так і прецедентною практикою Європейського суду з прав людини.
Судова юрисдикція - це компетенція спеціально уповноважених органів судової влади здійснювати правосуддя у формі встановленого законом виду судочинства щодо визначеного кола правовідносин.
Критеріями розмежування судової юрисдикції, тобто передбаченими законом умовами, за яких певна справа підлягає розгляду за правилами того чи іншого виду судочинства, є суб`єктний склад правовідносин, предмет спору та характер спірних матеріальних правовідносин у їх сукупності. Крім того, таким критерієм може бути пряма вказівка в законі на вид судочинства, у якому розглядається визначена категорія справ.
Частиною першою статті 19 ЦПК України установлено, що суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи, що виникають із цивільних, земельних, трудових, сімейних, житлових та інших правовідносин, крім випадків, розгляд яких здійснюється в порядку іншого судочинства.
Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне, а по-друге, суб`єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).
При вирішенні питання щодо можливості розгляду справи у порядку цивільного судочинства необхідно керуватися завданнями цивільного судочинства, передбаченими у статті 2 ЦПК України, якими є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
При цьому суди повинні керуватися принципом правової визначеності і не допускати наявності провадження, а відтак і судових рішень, ухвалених у спорі між тими ж сторонами з того самого предмета, але судами у різних юрисдикціях.
19 січня 2013 року набрав чинності Закон України від 22 грудня 2011 року № 4212-VI "Про внесення змін до Закону України "Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" (за винятком окремих його положень) (далі - Закон № 4212-VI), яким Закон України від 14 травня 1992 року № 2343-XII (далі - Закон № 2343) викладено в новій редакції.
У пункті 11 розділу X "Прикінцеві та перехідні положення" Закону № 2343-XII визначено, що положення цього Закону застосовуються господарськими судами під час розгляду справ про банкрутство, провадження в яких порушено після набрання чинності цим Законом.
05 грудня 2017 року відкрито провадження у цій справі за позовом ОСОБА_1 до ТОВ "Вишевичі" про дострокове розірвання договору оренди землі.
При цьому 06 березня 2017 року Господарський суд Житомирської області порушив провадження у справі про банкрутство ТОВ "Вишевичі".
Умови та порядок відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом та застосування ліквідаційної процедури з метою повного або часткового задоволення вимог кредиторів передбачені Законом № 2343-XII.
Частиною четвертою статті 10 Закону № 2343-XII визначено, що суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов`язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов`язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.