Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 159/2003/16-ц
провадження № 61-16252св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду: Воробйової І. А. (суддя-доповідач), Лідовця Р. А.,
Черняк Ю. В.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2016 року у складі судді Восковської О. А. та ухвалу Апеляційного суду Волинської області від 30 січня 2017 року у складі колегії суддів:
Бовчалюк З. А., Карпук А. К., Здрилюк О. І.,
ВСТАНОВИВ:
1. Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У серпні 2007 року ОСОБА_1 звернулась у суд з позовом до
ОСОБА_2 про визнання заповіту недійсним.
Позовна заява мотивована тим, що ІНФОРМАЦІЯ_1 померла їх мати ОСОБА_3 .
У лютому 2016 року вона звернулась до нотаріуса із заявою про прийняття спадщини після смерті матері та дізналась про наявність заповіту
від 04 квітня 2008 року, вчиненого спадкодавцем - ОСОБА_3 . Відповідно до якого ОСОБА_3 заповіла цілий житловий будинок
АДРЕСА_1 та земельну ділянку, розташовану за тією ж адресою, ОСОБА_2 .
Вказаний заповіт було посвідчено приватним нотаруісом Ковельського районного нотаріального округу Дудою Л.В. та зареєстрований в реєстрі
за № 580.
Вважала, що оспорюваний заповіт не відповідає дійсній волі спадкодавця та не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки він був складений ОСОБА_3 за не тривалий проміжок часу
до реєстрації шлюб з іноземцем.
Зазначала, що на момент складання оспорюваного заповіту був виданий державний акт на право приватної власності на земельну ділянку за вище вказаною адресою і власником землі була матір сторін, а житловий будинок з господарськими будівлями, розташованими на вказаній земельній ділянці, не був зареєстрований у передбаченому законом порядку і право власності на таке помешкання на той час за матір`ю сторін зареєстровано ще не було.
На будівництво вказаного житлового будинку вона витрачала і свої власні кошти, разом з матір`ю виготовила проект будинку з добудовою третього поверху за власні кошти.
Вказувала, що ОСОБА_2, син спадкодавця, за життя останньої ображав її, проявляв неповагу до неї, не доглядав, коли вона важко захворіла, тоді як позивач постійно здійснювала догляд за матір`ю, витрачала власні кошти на її лікування.
Вважала, що ОСОБА_3 забула про існування оспорюваного заповіту
і мала реальний намір подарувати вказане майно позивачу, не бажаючи, щоб таке майно перейшло у власність відповідача.
Ураховуючи викладене, ОСОБА_1 просила суд визнати недійсним заповіт вчинений ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2, на випадок
її смерті, посвідченого 04 квітня 2008 року приватним нотаріусом Ковельського нотаріального округу Дудою Л. В.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Ковельського міськрайонного суду Волинської області
від 14 листопада 2016 року у задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення районного суду мотивовано тим, що оскільки оспорюваний заповіт був вільним волевиявленням померлої ОСОБА_3 та посвідчений нотаріусом з дотриманням вимог законодавства, а тому відсутні підстави для визнання його недійсним з підстав передбачених статтею 203 ЦК України.
Короткий зміст судового рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Волинської області від 06 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Рішення Ковельського міськрайонного суду Волинської області від 14 листопада 2016 року залишено без змін.
Судове рішення апеляційного суду мотивовано тим, що позивачем
не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того,
що спірний заповіт ОСОБА_3 був складений та посвідчений
з дотриманням вимог передбачених статтею 203 ЦК України, тому висновок суду першої інстанції про відсутність підстави для визнання його недійсним є обґрунтованим.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1,
посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просила скасувати оскаржувані судові рішення і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі і витребувано цивільну справу
№ 159/2003/16-ц зКовельського міськрайонного суду Волинської області.
Відповідно до пункту 6 розділу XII "Прикінцеві та перехідні положення" Закону України "Про судоустрій і статус суддів" Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ діяв у межах повноважень, визначених процесуальним законом, до початку роботи Верховного Суду та до набрання чинності відповідним процесуальним законодавством, що регулює порядок розгляду справ Верховним Судом.
15 грудня 2017 року набрав чинності Закон України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", за якими судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд (стаття 388 ЦПК України).
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIIІ "Перехідні положення" ЦПК України у редакції Закону України від 3 жовтня 2017 року № 2147-VIII касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
05 квітня 2018 року справу передано до Верховного Суду.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга мотивована тим, що суди першої та апеляційної інстанцій, враховуючи фактичні обставини справи, не сприяли повному, об`єктивному та неупередженому її розгляду.
Вважає, що оспорюваний заповіт не був спрямований на реальне настання правових наслідків, оскільки був складеними перед одруженням ОСОБА_3 з громадянином Польщі.
Зазначала, що нею за її власні кошти було побудовано третій поверх спірного будинку та проведені інші ремонтні роботи в ньому.
ОСОБА_2 перебував у постійних конфліктах із матір`ю
ОСОБА_3 , тому вона була змушена поділити спірний будинок
та земельну ділянку між ними.
Конфлікти між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, призвели до того,
що остання постійно перебувала у стресовому стані, її здоров`я погіршилося: виникли проблеми з тиском, вона почала забувати, відчувала шум в голові, перенесла два інсульти, у зв`язку з чим, вона неодноразово зверталася
до лікарів та перебувала на стаціонарному лікуванні у кардіологічному
та неврологічному відділеннях Ковельської центральної районної лікарні
та Волинській обласній клінічній лікарні. Тому вважає, що саме зазначене стало причиною того, що її мати ОСОБА_3 забула про складений нею у 2008 році заповіт.
Також у обох примірниках спірного заповіту, візуально різниться підпис приватного нотаріуса Ковельського районного нотаріального округу
у Волинській області Дуди Л. В., тому вважає, що цей заповіт є підробленим документом, у зв`язку з чим нею було заявлено до суду першої інстанції клопотання про проведення судової-почеркознавчої експертизи, проте, на
її думку, у задоволенні якого, судом першої інстанції їй безпідставно було відмовлено.
Крім того, вказувала, що ОСОБА_2 є інвалідом першої групи
та потребує сторонньої допомоги, а тому не може бути спадкоємцем
за заповітом.
Також зазначала, що за життя ОСОБА_3 хотіла оформити договір дарування спірного будинку та земельної ділянки на її ім`я, а про заповіт
від 04 квітня 2008 року забула, оскільки він був відсутнім у її документах.
Відзив (заперечення) на касаційну скаргу учасниками справи не подано.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
ОСОБА_1 та ОСОБА_2 - є дітьми ОСОБА_3
ІНФОРМАЦІЯ_1 ОСОБА_3 померла, відповідно до свідоцтва
про смерть від 29 грудня 2015 року, виданого відділом реєстрації актів цивільного стану по м. Ковелю Ковельського міськрайонного управління юстиції у Волинській області (а.с. 6, 50).