ПОСТАНОВА
Іменем України
04 липня 2019 року
Київ
справа №2а-108/12/2670
адміністративне провадження №К/9901/1209/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача - Соколова В. М.,
суддів: Єресько Л.О., Загороднюка А.Г.,
за участю секретаря судового засідання - Носадчої О.Е.,
учасники справи:
представники відповідача - Стародубець М.В., Балабанова А.І.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу ОСОБА_1 на постанову Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2015 року (судді Келеберда В.І., Данилишин В.М., Качур А.І.) та ухвалу Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року (судді Костюк Л.О., Твердохліб В.А., Бужак Н.П.) у справі № 2а-108/12/2670 за позовом ОСОБА_1 до Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв`язку України, Державної авіаційної служби України про визнання дій протиправними, зобов`язання вчинити дії,
УСТАНОВИВ:
ОСОБА_1 (далі - ОСОБА_1, позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв`язку України (далі - Державіаадміністрація, відповідач 1), Державної авіаційної служби України (далі - ДАС України, відповідач 2) в якому просив:
- визнати незаконною бездіяльність ДАС України, яка призвела до звільнення без подальшого працевлаштування ОСОБА_1 головного спеціаліста сектору пожежної безпеки ДАА МТЗ України із займаної посади, у зв`язку із ліквідацією Адміністрації згідно пункту 1 статті 40 КЗпП України без пропозиції працевлаштування на посаду відповідно кваліфікації в новостворений відділ протипожежного забезпечення та аварійного рятування -координаційного центру пошуку та рятування управління перевезень департаменту авіаційних перевезень та аеропортів ДАС України;
- зобов`язання ДАС України прийняти рішення чи вчинити дії для працевлаштування на відповідну посаду за фахом у відділ протипожежного забезпечення та аварійного рятування -координаційного центру пошуку та рятування управління перевезень департаменту авіаційних перевезень та аеропортів ДАС України;
- за незаконну бездіяльність стягнути з ДАС України середньомісячний заробіток головного спеціаліста ДАС України, або заробітку працівника аналогічної його кваліфікації у відділі протипожежного забезпечення та аварійного рятування -координаційного центру пошуку та рятування управління перевезень департаменту авіаційних перевезень та аеропортів ДАС України за період вимушеного прогулу з моменту звільнення 20 липня 2011 року по дату працевлаштування у відділ протипожежного забезпечення та аварійного рятування -координаційного центру пошуку та рятування управління перевезень департаменту авіаційних перевезень та аеропортів ДАС України.
Позовні вимоги обґрунтовано незаконністю оскаржуваного рішення (наказу Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв`язку України від 8 квітня 2011 року №8 о/с) з огляду на те, що його звільнення без пропозиції працевлаштування на аналогічну посаду за фахом у новостворену Державну авіаційну службу України, яка на думку позивача є правонаступником Державіаадміністрації, є незаконним і таким, що суперечить пункту 1 статті 21 та пункту 7 статті 20 Закону України "Про статус і соціальний захист громадян, які постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи", а тому просив про задоволення позову.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 27 лютого 2012 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 29 серпня 2019 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
Ухвалою Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2015 року, судові рішення першої та апеляційної інстанції скасовано, а справу направлено на новий розгляд до суду першої інстанції.
Водночас, судом касаційної інстанції зазначено, що неповне з`ясування судами дійсних обставин справи призвело до ухвалення судових рішень, які не відповідають вимогам статті 159 Кодексу адміністративного судочинства України (у редакції чинній на час прийняття судових рішень) щодо законності і обґрунтованості.
При цьому зауважено, що суди при розгляді справи повинні були перевірити обґрунтованість дій суб`єкта владних повноважень щодо прийнятих ним рішень у поєднанні з метою видання наказів щодо наданих на це повноважень чи дійсно мала місце ліквідація органу, чи його реорганізація пов`язана зі зміною в організації виробництва і праці, функцій цього органу, скорочення чисельності або штату працівників.
Постановою Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2015 року, залишеною без змін ухвалою Київського апеляційного адміністративного суду від 30 липня 2015 року, у задоволенні адміністративного позову відмовлено повністю.
У касаційній скарзі, посилаючись на порушення судами норм процесуального права, неправильне застосування норм матеріального права, позивач просить скасувати оскаржувані судові рішення та направити справу на новий розгляд до відповідного суду. Скаргу мотивує тим, що суди повторно пристали на правову позицію Державної авіаційної служби України, незважаючи на ухвалу Вищого адміністративного суду України від 24 лютого 2015 року. Зазначав, що судами не було надано належної оцінки обставинам ліквідації Державіаадміністрації та утворення ДАС України, як і збереженню виконання всіх притаманних функцій ліквідованого органу іншому (створеному)органу.
Заперечення (відзиву) на касаційну скаргу не надходило.
Суддя Вищого адміністративного суду України ухвалою від 25 серпня 2015 року відкрив провадження у справі за касаційною скаргою ОСОБА_1
15 грудня 2017 року розпочав роботу Верховний Суд і набрав чинності Закон України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів" (далі - Закон № 2147-VIII), яким Кодекс адміністративного судочинства України (далі - КАС України) викладено в новій редакції.
Підпунктом 4 пункту 1 розділу VII "Перехідні положення" КАС України в редакції Закону № 2147-VIII передбачено, що касаційні скарги (подання) на судові рішення в адміністративних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного адміністративного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
У січні 2018 року касаційну скаргу позивача передано на розгляд Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду.
Протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями визначено склад судової колегії: Білоус О.В.(суддя-доповідач), Желтобрюх І.Л., Стрелець Т.Г.
Відповідно до протоколу повторного автоматизованого розподілу судової справи між суддями, який здійснено на підставі розпорядження від 30 травня 2019 року № 525/0/78-19, у зв`язку зі зміною спеціалізації та введенням до іншої судової палати судді-доповідача Білоуса О.В. (рішення зборів суддів Верховного Суду в Касаційному адміністративному суді від 20 травня 2019 року № 14), визначено новий склад суду: Соколов В.М. - головуючий суддя (суддя-доповідач), Єресько Л.О., Загороднюк А.Г.
Касаційний розгляд справи проведено в судовому засіданні відповідно до статті 344 Кодексу адміністративного судочинства України.
За правилами частини третьої статті 3 КАС України провадження в адміністративних справах здійснюється відповідно до закону, чинного на час вчинення окремої процесуальної дії, розгляду і вирішення справи.
Як встановлено судами попередніх інстанцій, наказом Державної авіаційної адміністрації Міністерства транспорту та зв`язку України від 20 липня 2014 року №210 о/с ОСОБА_1 звільнено з посади головного спеціаліста сектору пожежної безпеки у зв`язку з ліквідацією Держававіаадміністрації на підставі пункту 1 статті 40 Кодекс законів про працю України (далі - КЗпП України). Наказано виплатити позивачу вихідну допомогу у розмірі триразового середньомісячного заробітку, яка виплачується працівникам, які належать до категорії І і ІІ громадян, що постраждали внаслідок Чорнобильської катастрофи відповідно до статті 44 КЗпП України.
Вважаючи таке звільнення незаконним, а свої права та інтереси порушеними, позивач звернувся з до суду з даним адміністративним позовом.
Приймаючи рішення про відмову у задоволенні позовних вимог суд першої інстанції, з мотивами якого погодився суд апеляційної інстанції, дійшов висновку, що звільнення позивача за пунктом 1 статті 40 КЗпП України без подальшого працевлаштування в Державній авіаційній службі України відповідають вимогам частини третьої статті 2 КАС України, так як Державіаадміністрацію ліквідовано без встановлення правонаступника, утворена ДАС України має меншу чисельність працівників на 82 одиниці та не має відділу в якому працював позивач.
Заслухавши суддю-доповідача, переглянувши судові рішення в межах касаційної скарги, перевіривши повноту встановлення судовими інстанціями фактичних обставин справи та правильність застосування ними норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку про необхідність задоволення вимог касаційної скарги, з огляду на наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до частини третьої статті 2 КАС України (в редакції, що була чинною станом на час виникнення спірних правовідносин) у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); безсторонньо (неупереджено); добросовісно; розсудливо; з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; своєчасно, тобто протягом розумного строку.
При новому розгляді справи на підставі ухвали Вищого адміністративного суду від 24 лютого 2015 року суди встановили наступне.
Постановою Кабінету Міністрів України від 2 листопада 2006 року №1526 утворено Державну авіаційну адміністрацію та затверджено Положення, відповідно до пункту 1 якого зазначено, що Державна авіаційна адміністрація (Державіаадміністрація) є урядовим органом державного управління, що діє у складі Мінтрансзв`язку та йому підпорядковується.
З метою оптимізації системи центральних органів виконавчої влади, усунення дублювання їх повноважень, забезпечення скорочення чисельності управлінського апарату та витрат на його утримання, підвищення ефективності державного управління та відповідно до частини першої статті 106 Конституції України утворено, зокрема, Державну авіаційну службу України.