Постанова
Іменем України
01 липня 2019 року
м. Київ
справа № 753/6142/16-ц
провадження № 61-2198св19
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
Журавель В. І. (суддя-доповідач), Антоненко Н. О., Русинчука М. М.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: Державна казначейська служба України, Державна судова адміністрація України, Генеральна прокуратура України, Міністерство внутрішніх справ України,
треті особи: Святошинський районний суд міста Києва, Національна поліція України,
розглянув у попередньому судовому засіданні у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи касаційні скарги Державної казначейської служби України, Генеральної прокуратури України на рішення Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року у складі судді Леонтюк Л. К. та постанову Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року у складі колегії суддів: Саліхова В. В., Вербової І. М., Шахової О. В.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У березні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом, у якому з урахуванням уточнень просив стягнути з Державного казначейства України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку майнову шкоду у розмірі 108 213,40 грн та на відшкодування моральної шкоди 5 000 000, 00 грн, завданої йому Головним слідчим управлінням Міністерства внутрішніх справ України, Генеральною прокуратурою України та Святошинським районним судом міста Києва.
Свої вимоги обґрунтовував тим, що 01 березня 2011 року старшим прокурором Генеральної прокуратури України відносно нього було порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 Кримінального кодексу України та постановою Печерського районного суду міста Києва від 07 квітня 2011 року обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
20 березня 2014 року постановою Святошинського районного суду міста Києва змінено міру запобіжного заходу з утримання під вартою на підписку про невиїзд. Загальний строк позбавлення його волі склав 1 080 днів у період з 05 квітня 2011 року до 20 березня 2014 року.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року кримінальна справа відносно нього закрита. Міра запобіжного заходу - підписка про невиїзд скасована. Термін обмеження прав і свобод через застосування міри запобіжного заходу - підписки про невиїзд склав 180 днів з 21 березня 2014 року до 16 вересня 2014 року.
Зазначав, що незаконним притягненням до обвинувачення та незаконним взяттям і триманням під вартою йому завдана моральна шкода, яка полягає у стражданнях, що призвело до погіршення здоров`я, позбавлення можливості реалізації своїх звичок і бажань, погіршення відносин з оточуючими і родичами. Він позбавлений почуття безпеки, правової стабільності, а також порушено його психологічне благополуччя.
Крім того, він витратив 2 520, 61 грн на придбання лікарських препаратів у період з 15 грудня 2016 року до 29 грудня 2016 року, а з метою доведеності своєї невинуватості у вчиненні інкримінованого йому злочину вимушений був користуватися професійними послугами адвоката, вартість яких склала 108 213, 40 грн.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Дарницького районного суду міста Києва від 29 серпня 2018 року позовні вимоги ОСОБА_1 задоволено частково.
Стягнуто на користь ОСОБА_1 з Державної казначейської служби України за рахунок коштів Державного бюджету України шляхом списання коштів з Єдиного казначейського рахунку 1 500 369, 00 грн моральної шкоди.
У задоволенні решті вимог відмовлено.
Судові витрати віднесено на рахунок держави.
Суд першої інстанції виходив з того, що позивачу заподіяно моральної шкоди внаслідок неправомірних дій органів, що здійснюють оперативно-розшукову діяльність, органів досудового розслідування, прокуратури, суду.
Відмовляючи у стягненні майнової шкоди, суд виходив із недоведеності позивачем цих вимог.
Короткий зміст ухвали суду апеляційної інстанції
Постановою Київського апеляційного суду від 18 грудня 2018 року рішення Дарницького районного суду міста Києва залишено без змін.
Апеляційний суд погодився з рішенням суду першої інстанції як таким, що ухвалене з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Короткий зміст вимог касаційних скарг
Не погодившись з таким вирішенням спору, Державна казначейська служба України звернулась з касаційною скаргою, в якій, посилаючись на неправильне застосування судами обох інстанцій норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати оскаржувані судові рішення, ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні вимог.
Генеральна прокуратура України також подала касаційну скаргу, в якій просить змінити судові рішення судів попередніх інстанції в частині стягнутої моральної шкоди, зменшивши її розмір до 160 089,00 грн.
Судові рішення оскаржуються лише в частині вирішення позовних вимог про відшкодування моральної шкоди, в іншій частині не оскаржуються, тому в касаційному порядку не переглядаються (частина перша статті 400 ЦПК України).
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційні скарги аргументовані тим, що суди неповно дослідили обставини справи, не надали їм належної правової оцінки та дійшли помилкових висновків при вирішенні спору.
Генеральна прокуратура України у своїй скарзі посилається на те, що суди, визначаючи розмір моральної шкоди, не обґрунтували його та не навели відповідних розрахунків, розмір моральної шкоди, стягнутий на користь позивача, є завищеним.
На такі ж обставини у своїй скарзі посилається й Державна казначейська служба України.
Окрім того, зазначає, що відшкодування моральної шкоди за час перебування під слідством чи судом провадиться, виходячи з одного мінімального розміру заробітної плати за кожен місяць перебування під слідством чи судом. Мінімальна заробітна плата не застосовується як розрахункова величина для визначення посадових окладів та заробітної плати працівників та інших виплат. До внесення змін до законодавства щодо незастосування мінімальної заробітної плати як розрахункової величини вона застосовується у розмірі 1 600,00 грн. Суди не обґрунтували розмір стягнутої моральної шкоди.
Доводи скарги також мотивовані тим, що Державна казначейська служба України є самостійним учасником цивільних відносин, виступає від свого імені, самостійно відповідає за своїми зобов`язаннями. У рішеннях не наведено жодного доказу вини Державної казначейської служби України щодо заподіяння шкоди позивачу, а тому стягнення коштів є необґрунтованим.
Відзив/заперечення на касаційну скаргу
ОСОБА_1 через свого представника ОСОБА_2 подав відзив, у якому просить касаційну скаргу залишити без задоволення, а оскаржувані судові рішення - без змін як такі, що ухвалені з додержанням норм матеріального та процесуального права.
Міністерство внутрішніх справ України також подало відзив на касаційні скарги, в якому погоджується з їх доводами та вважає, що розмір стягнутої на користь позивача моральної шкоди є завищеним.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалами Верховного Суду від 27 лютого 2019 року та 04 березня 2019 року відкрито касаційне провадження у справі за позовом ОСОБА_1 до Державної казначейської служби України, Державної судової адміністрації України, Генеральної прокуратури України, Міністерства внутрішніх справ України, треті особи: Святошинський районний суд міста Києва, Національна поліція України, про відшкодування шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями та бездіяльністю органів дізнання, досудового слідства, прокуратури і суду.
Витребувано вищезазначену справу з Дарницького районного суду міста Києва.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Суди встановили, що 01 березня 2011 року старшим прокурором Генеральної прокуратури України відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочину, передбаченого частиною другою статті 364 КК України, а 10 березня 2011 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України ОСОБА_1 пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочину, передбаченого цією статтею.
14 липня 2011 року старшим прокурором відділу Генеральної прокуратури України відносно ОСОБА_1 порушено кримінальну справу за ознаками злочинів, передбачених частиною п`ятою статті 191, частиною третьою статті 209, частиною третьою статті 28, частиною другою статті 366 КК України та 25 липня 2011 року постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України йому пред`явлено обвинувачення у вчиненні злочинів, передбачених цими статтями.
Постановою старшого слідчого в ОВС ГСУ МВС України від 05 квітня 2011 року накладено арешт на майно належне дружині ОСОБА_1 - ОСОБА_3
05 квітня 2011 року ОСОБА_1 був затриманий й 07 квітня 2011 року Печерським районним судом міста Києва йому обрано запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в Київському слідчому ізоляторі Державного департаменту України з питань виконання покарань.
Постановою Печерського районного суду міста Києва від 03 червня 2011 року строк тримання ОСОБА_1 під вартою продовжено до чотирьох місяців.
У подальшому цей строк неодноразово був продовжений постановами Апеляційного суду міста Києва від 26 липня 2011 року, 04 жовтня 2011 року, 13 грудня 2011 року. Постановою Апеляційного суду міста Києва від 03 лютого 2012 року строк тримання ОСОБА_1 під вартою продовжено до тринадцяти місяців до 05 травня 2012 року.
20 березня 2014 року на підставі постанови Святошинського районного суду міста Києва ОСОБА_1 утримання під вартою замінено на підписку про невиїзд. Загальний строк позбавлення волі ОСОБА_1 через тримання під вартою у період з 05 квітня 2011 року до 20 березня 2014 року склав 1 080 днів.
Постановою Святошинського районного суду міста Києва від 16 вересня 2014 року, у зв`язку з відмовою прокурора підтримувати державне обвинувачення, кримінальну справу відносно ОСОБА_1 закрито, підписку про невиїзд скасовано. Термін застосування міри запобіжного заходу - підписки про невиїзд з 21 березня 2014 року до 16 вересня 2014 року склав 180 днів.
З метою захисту своїх порушених прав позивач просив стягнути з Державної казначейської служби України 5 000 000,00 грн на відшкодування моральної шкоди.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Перевіривши доводи касаційних скарг та матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку про відсутність підстав для задоволення касаційних скарг та скасування судових рішень в оскарженій частині.