Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 401/4534/15-ц
провадження № 61-23451св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О. (суддя-доповідач),
суддів: Жданової В. С., Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач: Знам`янська місцева прокуратура Кіровоградської області, Державне підприємство "Світловодське лісове господарство", Кіровоградська обласна державна адміністрація, Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства, Світловодська районна державна адміністрація Кіровоградської області, Управління Держегокадастру у Світловодському районі Кіровоградської області, Головне управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області,
треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2016 року у складі судді Лях М. М. та ухвалу Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2017 року у складі колегії суддів: Дуковського О. Л., Єгорової С. М., Письменного О. А.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У листопаді 2015 року ОСОБА_1 звернувся до Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області, Державного підприємства "Світловодське лісове господарство" (далі - ДП "Світловодське лісове господарство"), Кіровоградської обласної державної адміністрації, Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області, Управління Держегокадастру у Світловодському районі Кіровоградської області, Головного управління Державної казначейської служби у Кіровоградській області, треті особи: ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4, про визнання дій протиправними та відшкодування матеріальної шкоди.
Позовна заява ОСОБА_1 мотивована тим, що 15 січня 2009 року він, ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6 ОСОБА_4 звернулись до суду з позовом до голови Світловодської РДА Кіровоградської області про визнання за ними права спільної сумісної власності на земельну ділянку площею 98 310 кв.м, яка знаходиться на території АДРЕСА_1, на якій розташовано належний їм комплекс будівель, та зобов`язання Світловодську районну державну адміністрацію Кіровоградської області передати цю земельну ділянку їм у власність.
Заочним рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2009 року визнано право спільної сумісної власності позивачів на цю земельну ділянку та зобов`язано Світловодську районну державну адміністрацію Кіровоградської області оформити та передати у спільну сумісну власність позивачів земельну ділянку розташовану по АДРЕСА_1 площею 98 310 кв.м, на якій розташований комплекс будівель, згідно державного акту та цільового призначення від 2001 року. Відповідно до рішення суду їм був виданий державний акт про право спільної сумісної власності на вказану земельну ділянку Світловодською районною державною адміністрацією та Світловодським управлінням Держкомзему. Право власності було зареєстровано та внесено до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 03 грудня 2014 року заочне рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2009 року скасовано та ухвалено нове, яким у позові відмовлено Цим рішенням встановлено, що суд першої інстанції при вирішенні спору неправильно застосував норми матеріального права, зокрема, суд не являється органом, який наділений повноваженнями здійснювати безоплатну приватизацію земельних ділянок, а позивачі обрали способи захисту, які не відповідають змісту порушеного права і встановленому порядку набуття права власності на земельну ділянку із земель державної власності.
Надалі Світловодський міжрайонний прокурор звернувся до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_8 про визнання недійсним державного акту про право власності на земельну ділянку, договору купівлі - продажу земельної ділянки, скасування рішення Державного реєстратора, зобов`язання вчинити дії. Рішенням Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2014 року у задоволенні позовних вимог Світловодського міжрайонного прокурора в інтересах ДП "Світловодське лісове господарство", Кіровоградської обласної державної адміністрації, Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства відмовлено в повному обсязі.
Рішенням Апеляційного суду Кіровоградської області від 19 березня 2015 року апеляційну скаргу прокурора задоволено частково, рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 24 листопада 2014 року в частині відмови у задоволенні вимог прокурора про визнання недійсним державного акту та скасування реєстрації державного акту скасовано та ухвалено в цій частині нове рішення. Визнано недійсним державний акт на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 (кадастровий номер НОМЕР_2 ), виданий 21 листопада 2011 року на ім`я ОСОБА_1 на підставі рішення Світловодського міськрайонного суду від 11 лютого 2009 року. Скасовано реєстрацію державного акту на право власності на земельну ділянку серії НОМЕР_1 в книзі записів реєстрації державних актів на право власності на землю та на право постійного користування землею, договорів оренди за № 352520001000532.
Позивач вважав, що Світловодський міськрайонний суд Кіровоградської області, ухвалюючи заочне рішення 11 лютого 2009 року про визнання права спільної сумісної власності ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_6, ОСОБА_4, ОСОБА_1, ОСОБА_8 на спірну земельну ділянку, на якій розташовано належний їм комплекс будівель та зобов`язуючи Світловодську районну державну адміністрацію передати цю земельну ділянку їм у власність, діяв завідомо протиправно, так як, не міг не розуміти, що суд не являється органом, який наділений повноваженнями здійснювати безоплатну приватизацію земельних ділянок.
Водночас Світловодський міжрайонний прокурор, у відповідності до своїх повноважень, здійснюючи нагляд за станом законності, відповідачі по справі ДП "Світловодське лісове господарство", Кіровоградська обласна державна адміністрація, Кіровоградське обласне управління лісового та мисливського господарства, Світловодська районна державна адміністрація Кіровоградської області, управління Держземагенства у Світловодському районі в межах своїх повноважень не оскаржили рішення Світловодського міськрайонного суду Кіровоградської області від 11 лютого 2009 року щодо визнання їх права спільної власності на земельну ділянку, видали державний акт та провели державну реєстрацію цього акту з видачею документів на право власності на земельну ділянку і таким чином нанесли позивачеві збитки, які складаються: з упущеної вигоди, оскільки позивач не може повноцінно використовувати земельну ділянку, здати її в оренду чи продати нерухомість, яка на ній знаходиться. З 2013 року у цивільних судах розглядаються справи щодо спірної земельної ділянки, внаслідок чого позивачеві завдано збитки у вигляді необхідності присутності в судах, участі в справах, поїздках на суди та зверненням до юристів за наданням правової допомоги, з 2009 року позивач сплачує земельний податок, страховий поліс та несе витрати з утримання земельної ділянки.
З урахуванням уточнених позовних вимог, позивач просив визнати неправомірними дії посадових осіб Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області, управління Держгеокадастру у Світловодському районі Кіровоградської області, ДП "Світловодське лісове господарство", Кіровоградської обласної державної адміністрації, Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області, стягнути з Державного бюджету України шляхом списання з відповідного казначейського рахунку Головного управління Держказначейства Кіровоградської області на користь позивача матеріальну шкоду в розмірі 6 774,54 гривень, завдану неправомірними діями посадових осіб: Світловодської районної державної адміністрації Кіровоградської області, управління Держгеокадастру у Світловодському районі Кіровоградської області, ДП "Світловодське лісове господарство", Кіровоградської обласної державної адміністрації, Кіровоградського обласного управління лісового та мисливського господарства, Знам`янської місцевої прокуратури Кіровоградської області.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2016 року у задоволенні позову відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивоване тим, що позивачем не доведено факта заподіяння збитків, не надано належних та допустимих доказів на підтвердження того, що діями або бездіяльністю відповідачів йому заподіяно шкоду, наявності причинно-наслідкового зв`язку між протиправною поведінкою відповідача та нанесеною шкодою.
Крім того, той факт, що позивач змушений був тривалий час відстоювати свої права шляхом звернення до суду з позовом до органів влади, до відповідачів, брати участь у судових засіданнях у судах першої та апеляційної інстанцій, звертатись до юристів за юридичною допомогою, сплачував земельний податок тощо, не може бути підставою для відшкодування йому відповідачем Головним управлінням Державної казначейської служби у Кіровоградській області майнової шкоди, яка складається з сплати земельного податку, втрат на виготовлення технічної документації, державного акта та посвідчення договору купівлі-продажу.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Ухвалою Апеляційного суду Кіровоградської області від 17 січня 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення.
Рішення Онуфріївського районного суду Кіровоградської області від 28 липня 2016 року залишено без змін.
Рішення суду апеляційної інстанції мотивоване тим, що рішення суду першої інстанції відповідає законності та обґрунтованості, а отже правильними є висновки суду першої інстанції про те, що вимоги позивача щодо стягнення збитків є недоведеними.
Короткий зміст вимог касаційної скарги та узагальнення її доводів
У березні 2017 року ОСОБА_1 звернувся засобом поштового зв`язку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ з касаційною скаргою, у якій, посилаючись на неправильне застосування судами першої та апеляційної інстанції норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просив скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та ухвалити нове рішення, яким його позов задовольнити повінстю.
Касаційна скарга мотивована тим, що поза увагою судів першої та апеляційної інстанції залишились положення статті 3 Конституції України, яка є нормою прямої дії і згідно з якою людина, її життя і здоров`я, честь і гідність, недоторканість і безпека визнаються в Україні найвищою соціальною цінністю. Ані суд першої інстанції, ані суд апеляційної інстанції не проаналізували дії посадових осіб державних органів на відповідність статті 3 Конституції України, та на думку заявника, свідомо обійшли ці норми. Грубо порушивши процесуальні норми, зокрема, статтю 213 ЦПК України 2004 року.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 31 травня 2017 року відкрито касаційне провадження у вказаній справі.
Інші учасники справи не скористались своїм правом на наданням відзиву (заперечень) на касаційну скаргу ОСОБА_1 .
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 жовтня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
07 травня 2018 року справу № 399/1084/15-ц та матеріали касаційного провадження Вищим спеціалізованим судом України з розгляду цивільних і кримінальних справ передано до Верховного Суду.
Статтею 388 ЦПК України, в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України, у редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Частинами першої та другої статті 400 ЦПК України визначено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах позовних вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно із положенням частини другої статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Відповідно до частин першої та другої статті 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим.
Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права.