Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 643/16611/15-ц
провадження № 61-19513св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Крата В. І.,
суддів: Антоненко Н. О.,Дундар І. О., Краснощокова Є. В. (суддя-доповідач), Русинчук М. М.,
учасники справи:
позивачі: ОСОБА_6 , ОСОБА_4 ,
відповідач - ОСОБА_5 ,
третя особа - Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи касаційну скаргу ОСОБА_5 на рішення Московського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2016 року у складі судді Сиротникова Р. Є. та ухвалу апеляційного суду Харківської області від 26 грудня 2016 року у складі колегії суддів: Кругової С. С., Гуцал Л. В., Пилипчук Н. П.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У жовтні 2015 року позивачі звернулись до суду з позовом до ОСОБА_5 , третя особа - Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради, про позбавлення батьківських прав.
На обґрунтування позовних вимог зазначали, що 05 липня 1997 року позивач ОСОБА_6 з відповідачем уклали шлюб. ІНФОРМАЦІЯ_2
у шлюбі народився син ОСОБА_7 . Дитині у 2004 році встановлено діагноз гемофілія. Відповідач не бажав братиучасті у лікуванні дитини. У зв`язку
з різними поглядами на цінності життя, небажанням відповідача брати участь
у вихованні дитини ОСОБА_6 вимушена була звернутися до суду з позовом про розірвання шлюбу, який задоволено 07 листопада 2008 року.
Після розлучення відповідач ухилявся від спілкування з дитиною та виконання обов`язків з його виховання, зовсім не брав участі у лікуванні та навчанні дитини.
08 травня 2014 року позивач уклала шлюб з ОСОБА_14,
з яким стали шукати шляхи щодо повного лікування сина та знайшли таку клініку у Сполучених Штатах Америки. Проте відповідач відмовляється надати згоду на виїзд дитини на постійне проживання та лікування до іншої країни.
ОСОБА_6 зазначала, що до дитини відповідач застосовував як фізичне, так і психологічне насилля.
На початку серпня 2014 року відповідач погодився надати згоду для виїзду сина на лікування за кордон і, щоб його більше не турбували, надав заяву про відмову від своїх батьківських прав, яку відкликав 12 листопада 2014 року.
Після того як відповідач протягом 10 років не брав участі у вихованні та лікуванні дитини, син не бажає спілкуватися зі своїм батьком.
Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанції
Рішенням Московського районного суду м. Харкова від 12 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Харківської області від
26 грудня 2016 року, позов задоволено. Позбавлено ОСОБА_5 батьківських прав стосовно неповнолітньої дитини ОСОБА_7,
ІНФОРМАЦІЯ_2 . Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Задовольняючи позов, суди виходили з того, що відповідач з 2008 року після розлучення з ОСОБА_6 ухиляється від виконання обов`язків щодо виховання сина, не виявляє батьківської турботи, не цікавиться освітою, станом здоров?я дитини, не турбується про його фізичний та духовний розвиток, матеріальної допомоги на його утримання не надає. Це свідчить про самоусунення відповідача від виконання батьківських обов`язків з виховання та утримання сина. Грошову допомогу надавав добровільно в січні - квітні
2013 року та чотири рази у 2014 році. Матеріали справи не містять доказів, які
підтверджували б факт участі відповідача у житті свого сина та у витратах на його утримання. Бажання відповідача спілкуватися із сином характеризують його позитивно, але не свідчать про те, що він є гарним батьком.
Апеляційний суд також дійшов висновку, що між відповідачем і його сином втрачені родинні зв?язки. Втручання в сім`ю ОСОБА_6
і спілкування відповідача з сином не відповідає інтересам дитини, а навпаки, може призвести до психологічної травми дитини, яка страждає на тяжкі хвороби.Будь-який примус в цьому випадку щодо зміни звичних для нього умов життя буде психотравмуючим фактором, що є неприпустимим у стані, в якому знаходиться дитина.
Короткий зміст вимог касаційної скарги, узагальнення її доводів та викладу позиції інших учасників справи
У січні 2017 року ОСОБА_5 подав касаційну скаргу до Верховного Суду,
у якій, посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального права та порушення норм процесуального права, просить скасувати судові рішення судів попередніх інстанцій і передати справу на новий розгляд до суду першої інстанції.
Вважає, що позивачі не довели належними і допустимими доказами необхідність позбавлення йогобатьківських прав. Він повністю довів суду свої намагання і бажання брати участь у вихованні, лікуванні, навчанні своєї дитини. Матеріали справи містять всі необхідні письмові докази для ухвалення законного і обґрунтованого рішення.
У березні 2017 року до касаційного суду надійшло заперечення позивачів на касаційну скаргу, у якому вони, посилаючись на законність та обґрунтованість ухвалених у справі судових рішень щодо позбавлення відповідача батьківських прав, оскільки він свідомо протягом тривалого часу ухиляється від виконання батьківських обов`язків, просили касаційну скаргу залишити без задоволення,
а оскаржувані рішення судів попередніх інстанцій без змін.
Від Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської радивідзив на касаційну скаргу не надходив.
Рух справи
31 січня 2017 року ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України
з розгляду цивільних і кримінальних справ відкрито касаційне провадження
в цій справі.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних
і кримінальних справ від 15 червня 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції
у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
На підставі підпункту 6 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України справу передано до Касаційного цивільного суду.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
У частині третій статті 3 ЦПК України визначено, що провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Частинами першою та другою статті 400 ЦПК України передбачено, що під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.
Суд касаційної інстанції перевіряє законність судових рішень лише в межах вимог, заявлених у суді першої інстанції.
Згідно з частиною другою статті 389 ЦПК України підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права.
Касаційна скарга підлягає задоволенню з таких підстав.
Судами встановлено, що сторони перебували у зареєстрованому шлюбі
і ІНФОРМАЦІЯ_2 у них народився син ОСОБА_7 .
У листопаді 2008 року шлюб між сторонами у справі розірвано.
ОСОБА_6 уклала 08 травня 2014 року шлюб із ОСОБА_14 та змінила прізвище на " ОСОБА_6 ".
Рішенням апеляційного суду Харківської області від 30 липня 2015 року у справі № 639/12481/14 за позовом ОСОБА_5 до ОСОБА_6 , третя особа - Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради про усунення перешкод у спілкуванні
з дитиною та встановлення порядку участі в її вихованні позов задоволений частково. Апеляційний суд зобов`язав ОСОБА_6 не перешкоджати ОСОБА_5 брати участь у вихованні та вільному спілкуванні із сином ОСОБА_7 м. Визначено участь ОСОБА_5 у вихованні сина шляхом зустрічі та спілкування без супроводу матері кожні першу, третю суботу, другу, четверту неділю місяця з 12 до 20 години.
Відомостей щодо належного виконання вказаного рішення суду матеріали справи не містять.
У жовтні 2015 року позивачі звернулися до суду з цим позовом про позбавлення відповідача батьківських прав.
ОСОБА_7 змінив прізвище і ім`я на " ОСОБА_7 ", про що складено відповідний актовий запис № 36 від 11 листопада 2015 року.
Відомості про стан здоров`я позивача ОСОБА_7 містяться у відповіді головного лікаря Харківської міської дитячої поліклініки № 2 Самсоненко В . І . від 07 жовтня 2015 року № 1583, згідно з якою ОСОБА_7 перебуває на диспансерному обліку з діагнозом: вегетативна дисфункція з вегето-висцеральними пароксизмами, антено-невротичний синдром на резидуально-органічному фоні. Системна дисплазія з`єднувальної тканини, астенічний тип статури, ПМК І ст., АХЛШ, міопія слабкого ступеня обох очей, перегин жовчного міхура. Дрібні колоїдні кісти правої часткищитовидної залози, еутиреоз, гемофілія В . Належний догляд за хлопчиком здійснює його мати. Рекомендації лікарів виконує в повному обсязі. Батько підлітка - ОСОБА_5 станом здоров`я хлопчика не цікавиться, до медичних працівників поліклініки з цього приводу не звертався.
Згідно з інформацією щодо участі батьків у вихованні ОСОБА_7 від
12 грудня 2014 року за підписом класного керівника ОСОБА_23 та директора Харківської гімназії № 46 ім. М. В. Ломоносова ОСОБА_24 ., за весь період навчання ОСОБА_7 у гімназії його батько ОСОБА_5 батьківські збори не відвідував, із класним керівником не спілкувався, на свята першого та останнього дзвоника, урочисті заходи, концерти до сина не приходив, у гімназії не з`являвся та успіхами сина за весь період навчання в будь-якій іншій формі не цікавився. Спілкування з вчителями, відвідування батьківських зборів, шкільних свят та інших заходів, унесення плати за навчання ОСОБА_7 здійснювала лише мати дитини - ОСОБА_6, перебуває із ними у дружніх стосунках, вона цікавиться шкільними та позашкільними успіхами сина.
У листопаді 2014 року ОСОБА_5 звертався до класного керівника із проханням допомогти встановити контакт із сином, але після розмови
з хлопцем класний керівник з`ясувала, що він не має ніякого бажання підтримувати стосунки з батьком і навіть не бажає називати цим словом людину, яка завдала йому не одну душевну травму. Про небажання спілкуватися з батьком вінписав пояснювальну на ім`я директора гімназії.
З відповіді на адвокатський запит психолога Медичного центру "Еввіва" ОСОБА_26 відомо, що за результатом проведених нею досліджень вона дійшла таких висновків: ставлення дитини до батька негативне, хлопець категорично не бажає спілкуватися з батьком, оскільки вважає його за чужу людину, з якою в нього немає жодних спільних інтересів, підкреслює той факт, що батько ніколи ним не цікавився, не виказував бажання йти на контакт, не брав участі у його житті навіть тоді, коли це було необхідно для підтримання його здоров`я. Дитина висловлює побажання скоріше забути минуле та жити із матір`ю і її новим чоловіком, якого він вважає не лише своїм другом,
а й батьком. Психолог зазначає, що ОСОБА_7 вкрай обурює той факт, що не враховують його думку та інтереси, намагаються примусити до спілкування
з батьком, чого він категорично не бажає робити.Кожна зустріч під тиском
є серйозним психологічним навантаженням та призводить до погіршення здоров`я дитини, що підтверджується даними лікарів.За існуючого ставлення дитини до батька їх зустрічі будуть вкрай шкідливими для психологічного стану дитини та можуть призвести до психічних розладів, деформувати особистість, погіршити фізичний стан.
Зазначені відомості підтвердила ОСОБА_26 в судовому засіданні, де її було допитано як свідка.
Під час розгляду справи судом сторони підтвердили факт не отримання ОСОБА_6 поштових переказів грошових коштів та їх повернення відправникові ОСОБА_5 . Із пояснень ОСОБА_6 та письмових заперечень відповідача встановлено, що колишня дружина не бажає отримувати від нього кошти через вкрай неприязні стосунки між ними.
Відповідач не бажає надавати дозвіл на виїзд сина за межі України на тривалий час, при цьому не заперечував проти тимчасових поїздок.
Згідно з висновком Управління служб у справах дітей департаменту праці та соціальної політики Харківської міської ради від 27 листопада 2015 року надано висновок про те, що доцільно позбавити ОСОБА_5 батьківських прав щодо неповнолітнього сина ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2 .
Відповідно до статті 213 ЦПК України 2004 року рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з`ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.