Постанова
Іменем України
03 липня 2019року
м. Київ
справа № 130/2053/15-ц
провадження №61-7205св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду:
головуючого - Кузнєцова В. О.,
суддів: Ігнатенка В. М., Карпенко С. О., Стрільчука В. А., Тітова М. Ю. (суддя-доповідач),
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідачі: ОСОБА_2, ОСОБА_3,
розглянув у порядку спрощеного позовного провадження касаційну скаргу ОСОБА_3, ОСОБА_2 на рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2016 року у складі судді Сенько Л. Ю. та рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2016 року у складі колегії суддів: Сало Т. Б., Жданкіна В. В., Медяного В. М.,
ВСТАНОВИВ:
Описова частина
Короткий зміст позовних вимог
У липні 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до ОСОБА_2, ОСОБА_3 та просила: усунути перешкоди в користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення її у дану квартиру тависелення ОСОБА_2 з неї; стягнути зі ОСОБА_2 та ОСОБА_3 на свою користь по 5 000 грн у відшкодування моральної шкоди з кожної, а також витрати на правову допомогу та судовий збір.
В обґрунтування позовних вимог зазначала, що їй на праві власності належить 9/15 частин квартири АДРЕСА_1 . Відповідач ОСОБА_3 є власником 1/15 частки вказаної квартири.
Домовленості між ними про порядок володіння та користування зазначеною квартирою не досягнуто.
У 2013 році відповідачі без її згоди вселилися в квартиру АДРЕСА_1, в якій до цього часу проживала вона разом з батьком - ОСОБА_5, який помер ІНФОРМАЦІЯ_1 . В подальшому відповідачі зайняли всі жилі приміщення в даній квартирі, змінили замки на вхідних дверях та чинять їй перешкоди у користуванні даною квартирою.
Ухвалою Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 23 листопада 2015 року позов ОСОБА_1 в частині вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом виселення ОСОБА_2 залишено без розгляду.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2016 року позов ОСОБА_1 задоволено частково.
Усунуто перешкоди у користуванні квартирою АДРЕСА_1 шляхом вселення ОСОБА_1 у вказану квартиру.
Стягнуто зі ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн та судовий збір в розмірі 487, 20 грн.
Стягнуто зі ОСОБА_2 н користь ОСОБА_1 моральну шкоду в розмірі 1 000 грн, витрати на правову допомогу у розмірі 2 500 грн та судовий збір в розмірі 487, 20 грн.
В іншій частині позовних вимог відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано тим, що позивач як власник 9/15 частин спірної квартири має право володіння, користування та розпорядження нею. Відповідачі чинять перешкоди у користуванні належним їй нерухомим майном, не надають доступ до спірної квартири, тому позовні вимоги про вселення підлягають задоволенню.
Оскільки позивачу внаслідок протиправних дій відповідача, які полягали у постійному та тривалому перешкоджанні у доступі до спірної квартири, заподіяно моральну шкоду, зі ОСОБА_3 та ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 підлягає стягненню по 1 000 грн у відшкодування моральної шкоди.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2016 року рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2016 року змінено. Відмовлено у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди зі ОСОБА_3 .
В іншій частині рішення суду першої інстанції залишено без змін.
Відмовляючи у задоволенні позову в частині стягнення моральної шкоди з відповідача ОСОБА_3, апеляційний суд виходив з того, що позивачем не доведено факт заподіяння їй моральних чи фізичних страждань, що є обов`язковою умовою для відшкодування моральної шкоди.
Залишаючи в іншій частині рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2016 року без змін, апеляційний суд виходив з доведеності позовних вимог про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення. Розмір витрат, понесених ОСОБА_1 на правову допомогу, підтверджений належними доказами та відповідає граничному розміру витрат на правову допомогу, визначеному Законом України "Про граничний розмір витрат на правову допомогу у цивільних та адміністративних справах".
Короткий зміст та узагальнені доводи касаційної скарги
У червні 2016 року ОСОБА_3 та ОСОБА_2 подали до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ касаційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом першої та апеляційної інстанції норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просили скасувати рішення Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області від 26 лютого 2016 року та рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2016 року в частині задоволення позову ОСОБА_1 про усунення перешкод у користуванні квартирою шляхом вселення та ухвалити в цій частині нове рішення про відмову у задоволенні позову. Рішення апеляційного суду Вінницької області від 06 червня 2016 року в частині відмови у задоволенні позову ОСОБА_1 про відшкодування моральної шкоди просили залишити без змін.
Касаційна скарга мотивована тим, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження створення відповідачами перешкод у доступі до спірної квартири. Між сторонами у справі існує спір щодо порядку користування вказаною квартирою, тому ОСОБА_1 обрала неправильний спосіб захисту своїх порушених цивільних прав.
Рішення судів про стягнення з відповідачів витрат на правову допомогу є необґрунтованими, оскільки позивачем не надано квитанцію на підтвердження оплати послуг адвоката.
Судові рішення в частині позовних вимог про відшкодування моральної шкоди в касаційному порядку не оскаржувалися та не переглядаються.
Рух справи в суді касаційної інстанції
Ухвалою судді Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 13 вересня 2016 року відкрито касаційне провадження у цій справі та витребувано її матеріали із Жмеринського міськрайонного суду Вінницької області, а ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 01 листопада 2017 року справу призначено до судового розгляду.
Статтею 388 Цивільного процесуального кодексу України в редакції Закону України № 2147-VІІІ від 03 жовтня 2017 року "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", що набув чинності 15 грудня 2017 року (далі - ЦПК України), визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
Відповідно до підпункту 4 пункту 1 розділу XIII "Перехідні положення" ЦПК України касаційні скарги (подання) на судові рішення у цивільних справах, які подані і розгляд яких не закінчено до набрання чинності цією редакцією Кодексу, передаються до Касаційного цивільного суду та розглядаються спочатку за правилами, що діють після набрання чинності цією редакцією Кодексу.
Мотивувальна частина
Позиція Верховного Суду
Згідно з частиною третьою статті 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Підставами касаційного оскарження є неправильне застосування судом норм матеріального права чи порушення норм процесуального права (частина друга статті 389 ЦПК України).
Відповідно до частини першої статті 400 ЦПК України під час розгляду справи в касаційному порядку суд перевіряє в межах касаційної скарги правильність застосування судом першої або апеляційної інстанції норм матеріального чи процесуального права і не може встановлювати або (та) вважати доведеними обставини, що не були встановлені в рішенні чи відкинуті ним, вирішувати питання про достовірність або недостовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими.