Постанова
Іменем України
04 липня 2019 року
м. Київ
справа № 127/3402/15-ц
провадження № 61-19867св18
Верховний Суд у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду:
Шиповича В. В. (суддя-доповідач), Синельникова Є. В., Хопти С. Ф.,
учасники справи:
позивач - ОСОБА_1,
відповідач - ОСОБА_2,
розглянув у попередньому судовому засіданні в порядку письмового провадження касаційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Апеляційного суду Вінницької області, у складі колегії суддів: Сопруна В. В., Медяного В. М., Матківської М. В., від 23 лютого 2017 року,
ВСТАНОВИВ:
Короткий зміст позовних вимог
У лютому 2015 року ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до
ОСОБА_3 про визнання майна особистою приватною власністю, усунення перешкод у користуванні власністю.
Позовні вимоги обґрунтувала тим, що з 20 листопада 1999 року по 16 лютого 2015 року перебувала з відповідачем у зареєстрованому шлюбі. Згідно договору купівлі-продажу від 22 грудня 2010 року вона продала
ОСОБА_4 належну їй на підставі договору дарування від 12 липня
2001 року квартиру АДРЕСА_1 за 447 000 грн, на які 15 травня 2011 року за договором купівлі-продажу придбала у ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_7
квартиру АДРЕСА_3 за 262 000 грн. Посилаючись на те, що спірна квартира придбана за її особисті кошти та відповідач продовжує проживати в ній, змінив замки на вхідних дверях, просила суд визнати квартиру АДРЕСА_3 її особистою приватною власністю та усунути перешкоди в її користуванні вказаною квартирою шляхом вселення.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня
2015 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Вінницької області від 17 вересня 2015 року, позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано за ОСОБА_1 право особистої приватної власності на квартиру
АДРЕСА_3 . Усунено ОСОБА_1 перешкоди в користуванні, що чиняться ОСОБА_2, шляхом її вселення до цієї квартири. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Не погодившись з вищевказаними судовими рішеннями ОСОБА_2 оскаржив їх в касаційному порядку.
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 16 березня 2016 касаційну скаргу ОСОБА_2, задоволено частково. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 25 травня 2015 року та ухвалу апеляційного суду Вінницької області
від 17 вересня 2015 року у частині вирішення позову ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю скасовано, а справу в цій частині передано на новий розгляд до суду першої інстанції.
Скасовуючи рішення попередніх інстанцій в частині вирішення позову ОСОБА_1 про визнання майна особистою приватною власністю, та направляючи справу в цій частині на новий розгляд до суду першої інстанції, Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ вказав про те, що суди першої та апеляції інстанції, увалюючи рішення в цій частині, не дали оцінки пункту 5 договору купівлі-продажу від 15 травня
2011 року, в якому зазначено, що придбання квартири за цим договором вчинено за письмовою згодою чоловіка ОСОБА_1, - ОСОБА_2, викладеною у вигляді заяви, справжність підпису на якій засвідчена приватним нотаріусом Вінницького міського нотаріального округу Конюк В. О. 15 травня 2011 року за реєстровим № 879.
Вирішуючи спір, суди змісту заяви про надання згоди відповідача не досліджували, не з`ясували, яка була необхідність отримання згоди чоловіка, якщо квартира, як зазначає позивач, придбавалась за її власні кошти. Крім того, в запереченнях на позовну заяву представник ОСОБА_2 -
ОСОБА_8 зазначав, що позивачем не надано доказів факту наявності коштів від продажу квартири, яка належала їй на праві особистої власності, на час придбання спірної квартири, а також не надано відповідних доказів, що саме ці кошти були нею сплачені під час укладення договору купівлі-продажу
від 15 травня 2011 року.
У червні 2016 року ОСОБА_2, пред`явив до ОСОБА_1 зустрічний позов в якому, просив здійснити поділ спільного майна подружжя, виділити у власність йому та ОСОБА_1 по 1/2 частині квартири АДРЕСА_3, посилаючись на те, що
з 20 листопада 1999 року по 16 лютого 2015 року перебував у зареєстрованому шлюбі з ОСОБА_1 Під час шлюбу за спільні кошти 15 травня 2011 року ними було придбано квартиру АДРЕСА_3, яка була зареєстрована за ОСОБА_1 Наголошував на тому, що в договорі купівлі-продажу квартири зазначено, що придбання квартири вчинюється за письмовою згодою чоловіка
ОСОБА_2 згоди щодо поділу вказаної квартири між подружжям не досягнуто.
Короткий зміст рішення суду першої інстанції
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області
від 20 січня 2017 року позов ОСОБА_1 задоволено. Визнано трикімнатну квартиру АДРЕСА_3, загальною площею 87,9 кв. м, житловою площею 51,9 кв. м, особистою приватною власністю ОСОБА_1
Відмовлено в задоволенні зустрічного позову ОСОБА_2 до
ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя. Вирішено питання про розподіл судових витрат.
Висновки суду першої інстанції обґрунтовані тим, що ОСОБА_1 придбала квартиру АДРЕСА_3 за особисті кошти, які вона отримала від продажу квартири
АДРЕСА_1 , що належала їй на праві особистої власності, тому спірна квартира є її особистою приватною власністю.
При цьому, суд першої інстанції зазначив, що кошти від продажу квартири
АДРЕСА_1 , яка перебувала у особистій приватній власності ОСОБА_1, були отримані нею законно, за дійсним, нотаріально посвідченим договором. Спірна квартира придбана через невеликий проміжок часу після продажу квартири
АДРЕСА_1 . Докази про те, що в період після продажу квартири АДРЕСА_1 до придбання квартири АДРЕСА_3 ОСОБА_1 чи членами її родини витрачались кошти на придбання якогось іншого цінного майна, суду не надано.
Короткий зміст рішення суду апеляційної інстанції
Рішенням Апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено. Рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2017 року скасовано та ухвалено нове рішення, яким відмовлено у задоволені позову ОСОБА_1 до
ОСОБА_2 про визнання майна - квартири
АДРЕСА_3 особистою приватною власністю.
Зустрічний позов ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про поділ спільного майна подружжя задоволено.
Здійснено поділ спільного майна подружжя, квартири
АДРЕСА_3 .
Визнано право власності за ОСОБА_2 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 .
Визнано право власності за ОСОБА_1 на 1/2 частину квартири АДРЕСА_3 .
Рішення апеляційного суду мотивовано тим, що квартира АДРЕСА_3 є спільним сумісним майном подружжя, оскільки купувалась в інтересах сім`ї, використовувалась тривалий час в інтересах сім`ї, чоловік ОСОБА_2 надав письмову згоду на укладення договору купівлі-продажу спірної квартири, яка нотаріально посвідчена, а тому суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що вказана квартира підлягає поділу між подружжям.
Короткий зміст вимог касаційної скарги
У касаційній скарзі, поданій у березні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ, ОСОБА_1, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального права і порушення норм процесуального права, просить скасувати рішення Апеляційного суду Вінницької області від 23 лютого 2017 року, а рішення Вінницького міського суду Вінницької області від 20 січня 2017 року залишити без змін.
Надходження касаційної скарги до суду касаційної інстанції
Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 25 травня 2017 року відкрито касаційне провадження в указаній справі та витребувано матеріали цивільної справи
№ 127/3402/15-ц з місцевого суду.
Статтею 388 ЦПК України в редакції Закону України від 03 жовтня 2017 року № 2147-VIII "Про внесення змін до Господарського процесуального кодексу України, Цивільного процесуального кодексу України, Кодексу адміністративного судочинства України та інших законодавчих актів", який набув чинності 15 грудня 2017 року, визначено, що судом касаційної інстанції у цивільних справах є Верховний Суд.
У травні 2018 року справу передано до Верховного Суду.
07 червня 2019 року на підставі протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями Верховного Суду справу № 127/3402/15-ц передано судді-доповідачеві.
Аргументи учасників справи
Доводи особи, яка подала касаційну скаргу
Касаційна скарга ОСОБА_1 мотивована тим, що суд апеляційної інстанції увалюючи оскаржене судове рішення безпідставно відхилив докази отримання позивачем коштів від продажу попередньої квартири.
Стверджувала, що наявність нотаріально посвідченої заяви відповідача про надання згоди на придбання квартири АДРЕСА_3 не змінює юридичної природи її коштів, як особистої власності.
Посилалася на положення частини третьої статті 65 Сімейного кодексу України (далі - СК України) та вказувала на відсутність обов`язку повідомлення іншого з подружжя про купівлю майна за особисті кошти.
Докази надані відповідачем на підтвердження розміру його доходів вважала неналежними. Звертала увагу суду на те, що відповідач в ході розгляду справи неодноразово змінював свою позицію щодо фактичних обставин придбання спірної квартири.
Суду апеляційної інстанції не було надано жодного доказу, який би спростовував факт використання ОСОБА_1 коштів отриманих від продажу квартири АДРЕСА_1 для придбання спірної квартири. Проміжок часу між укладенням договорів не може бути доказом обставин їх укладення, в тому числі використання певних коштів.
Доводи осіб, які подали відзив (заперечення) на касаційну скаргу
У червні 2017 року до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ надійшло заперечення ОСОБА_2 на касаційну скаргу ОСОБА_1, в якому відповідач, посилаючись на правильне застосування норм права, просив залишити касаційну скаргу без задоволення, а оскаржене судове рішення без змін. Наголошував на тому, що квартира АДРЕСА_3 придбавалася сторонами за спільні кошти. Він надавав згоду на придбання спірної квартири в спільну власність подружжя, а не особисту приватну власність позивача. Докази використання на придбання спірної квартири особистих коштів ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
Фактичні обставини справи, встановлені судами
Судами попередніх інстанцій встановлено, що ОСОБА_2 і ОСОБА_1 перебували у шлюбі з 20 листопад 1999 року.
Рішенням Вінницького міського суду Вінницької області від 16 лютого
2015 року шлюб між сторонами розірвано.
Відповідно до нотаріально посвідченого договору купівлі-продажу
від 22 грудня 2010 року позивач ОСОБА_1 продала належну їй на підставі договору дарування від 12 липня 2001 року квартиру