ПОСТАНОВА
Іменем України
05 липня 2019 року
Київ
справа №2а-0870/7566/11
адміністративне провадження №К/9901/6921/19
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув у попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області в особі Територіального сервісного центру МВС №2343 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області на ухвалу Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року та постанову Третього апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області про зобов?язання вчинити певні дії,
УСТАНОВИВ:
12 вересня 2018 року ОСОБА_1 звернувся до суду із заявою про заміну сторони виконавчого провадження у вказаній справі, в якій просив замінити сторону відповідача по даній справі - Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Запорізькій області в особі Мелітопольського ВРЕР УДАІ в Запорізькій області, зазначивши відповідачем - Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області в особі Територіального сервісного центру № 2343 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області та замінити у виконавчому листі № 2а-0870/7566/11, до відкриття виконавчого провадження по даній справі, сторону боржника - Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Запорізькій області в особі Мелітопольського ВРЕР УДАІ в Запорізькій області, зазначивши боржником - Регіональний сервісний центр МВС в Запорізькій області (ЄДРПОУ 40112207) в особі Територіального сервісного центру № 2343 Регіонального сервісного центру МВС в Запорізькій області.
На обгрунтування поданої заяви зазначив, що Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 05 жовтня 2011 року, залишеною без змін ухвалою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 22 січня 2013 року та ухвалою Вищого адміністративного суду України від 15 червня 2016, на задоволення позову ОСОБА_1 зобов`язано Управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС України в Запорізькій області в особі Мелітопольського ВРЕР УДАІ в Запорізькій області зареєструвати за позивачем належний йому на праві приватної власності автомобіль марки AUDI А6, 2008 року випуску, кузов № НОМЕР_1, державний номерний знак НОМЕР_2 . Проте наказом МВС України від 30 листопада 2015 року № 1532 "Про ліквідацію Департаменту Державної автомобільної інспекції МВС України, Центру безпеки дорожнього руху та автоматизованих систем при МВС, управлінь Державної автомобільної інспекції ГУМВС, УМВС України в Автономній республіці Крим, областях" управління Державної автомобільної інспекції ГУМВС в Запорізькій області - ліквідовано. При цьому на підставі постанови Кабінету Міністрів України від 28 жовтня 2015 року №889 "Про утворення територіальних органів з надання сервісних послуг Міністерства внутрішніх справ" утворено Регіональний центр МВС в Запорізькій області, на який покладено надання платних і безоплатних послуг, віднесених до компетенції Міністерства внутрішніх справ, а також безпосередньої участі у реалізації державної політики в сфері надання адміністративних послуг. Тому є необхідність у заміні сторони у справі та у виконавчому листі, про які йде мова вище.
Ухвалою Запорізького окружного адміністративного суду від 20 вересня 2018 року заяву ОСОБА_1 задоволено повністю.
Постановою Третього апеляційного адміністративного суду від 20 грудня 2018 року зазначену ухвалу суду скасовано в частині заміни сторони у справі, а в іншій частині - залишено без змін.
Замінюючи сторону у даній справі та у виконавчому листі, суд першої інстанції виходив із наявності правових підстав для цього, оскільки Регіональний сервісний центр МВС у Запорізькій області фактично є правонаступником Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області.
Суд апеляційної інстанції, скасовуючи рішення суду першої інстанції в частині заміни сторони у даній справі, зазначав, що положення статті 379 Кодексу адміністративного судочинства не передбачають можливості такої заміни.
Не погоджуючись із судовим рішенням апеляційної інстанції в частині залишення без змін рішення суду першої інстанції, відповідач просить скасувати його і у задоволені заяви в цій частині відмовити, з підстав порушення судами норм матеріального та процесуального права.
Вказує, що у разі ліквідації юридичної особи правонаступництво законом не передбачено.
В частині залишення рішення суду першої інстанції без змін постанова суду апеляційної інстанції не оскаржується.
Відзиву на касаційну скаргу не надійшло.
Переглядаючи оскаржувані судові рішення в межах доводів та вимог касаційної скарги, перевіряючи дотримання судами норм матеріального та процесуального права, Верховний Суд дійшов висновку, що касаційна скарга задоволенню не підлягає з наступних підстав.
Судами першої та апеляційної інстанцій встановлено, що Управління Державної автомобільної інспекції Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області ліквідовано.
Відповідно до частин 1 та 4 статті 379 Кодексу адміністративного судочинства у разі вибуття однієї із сторін виконавчого провадження за поданням державного виконавця або за заявою заінтересованої особи, суд, який розглядав справу як суд першої інстанції, замінює сторону виконавчого провадження її правонаступником.
Положення цієї статті застосовуються також у випадку необхідності заміни боржника або стягувача у виконавчому листі до відкриття виконавчого провадження.
За статтею 1 Закону України від 02 червня 2016 року № 1404-VIII "Про виконавче провадження" (у редакції, чинній на час виникнення спірних відносин, надалі - Закон № 1404-VIII) під виконавчим провадженням як завершальною стадією судового провадження і примусового виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) розуміється сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.