ПОСТАНОВА
Іменем України
05 липня 2019 року
Київ
справа №808/480/17
адміністративне провадження №К/9901/18283/18
Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду:
судді-доповідача Дашутіна І.В.,
суддів Шишова О.О., Яковенка М.М.,
розглянув в попередньому судовому засіданні касаційну скаргу Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ліквідаційна комісія) на постанову Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 у складі судді Нестеренко Л.О. та ухвалу Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 у складі колегії суддів: Дадим Ю.М.(головуючий), Богданенка І.Ю., Уханенка С.А. у справі за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області (ліквідаційна комісія), третя особа - Ліквідаційна комісія Запорізького міського управління Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області, про визнання протиправним та скасування наказу,-
ОПИСОВА ЧАСТИНА
Короткий зміст позовних вимог і рішень судів першої та апеляційної інстанцій:
1. ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом, в якому просив визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 16.09.2015 №2993 "Про покарання працівника ГУМВС".
2. Постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 11.05.2017 позов задоволено. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області від 16.09.2015 №2993 "Про покарання працівника ГУМВС".
2.1. Постановою Дніпропетровського апеляційного адміністративного суду від 26.09.2017 рішення суду першої інстанції залишено без змін.
3. Судами попередніх інстанцій під час розгляду справи встановлено:
3.1. ОСОБА_1 перебував на службі в органах внутрішніх справ України з 30.08.1987 по 28.04.2016 року.
3.2. Згідно з наказом ГУМВС від 20.05.2015 №185о/с, виконання обов`язків начальника штабу ГУМВС, на період невикористаної частини чергової відпустки за 2014 рік полковника міліції ОСОБА_2, покладено на полковника міліції ОСОБА_1 - заступника начальника штабу-начальника чергової частини ГУМВС, з 15 травня до 14 червня 2015 року.
3.3. Відповідно до Висновку службового розслідування №3/І-4758 від 01.09.2015, затвердженого 31.08.2015 встановлено, що 19.05.2015 ОСОБА_3 на ім`я начальника ГУМВС в області подано рапорт з проханням звільнити її з ОВС України з 19.05.2015, у зв`язку із тим, що її не влаштовує заробітна плата та графік роботи. На підставі зібраних відповідно до вимог чинного законодавства України документів, наказом ГУМВС від 19.05.2015 №183о/с ОСОБА_3 звільнено з ОВС України за п.64 "ж" (за власним бажанням) Положення про проходження служби рядовим та начальницьким складом ОВС України. У день звільнення ОСОБА_3 отримала трудову книжку, довідку розрахунок та обхідний лист, про що свідчить її власноручний запис у послужному списку особової справи. Під час отримання зазначених документів ОСОБА_3 не висловлювала бажання змінити прийняте нею рішення про звільнення з ОВС. 19.05.2015 ОСОБА_3 складено рапорт про відкликання свого рапорту про звільнення з ОВС України, у якому вона виклала прохання свій рапорт на звільнення з ОВС від 19.05.2015 не розглядати, оскільки під час його написання керувалась емоціями, однак, обміркувавши, прийняла рішення щодо залишення на службі в ОВС. Вказаний рапорт 19.05.2015 зареєстровано до Журналу обліку вхідної кореспонденції" штабу ГУМВС в області за №590. Згідно "Журналу обліку вхідної кореспонденції" штабу ГУМВС України в Запорізькій області (інв. №354, розпочатий 01.01.2015), рапорт ОСОБА_3 є останнім зареєстрованим 19.05.2015 документом. У графі №10 вказаного журналу (номер справи, тому, до якої підшито документ) зазначено, що рапорт ОСОБА_3. знаходиться у томі 1 справи №1.24. У графах №7 (резолюція керівника органу) та №8 (підпис особи, якій передано документ на виконання, і дата) зазначеного вище журналу, відповідні записи відсутні. На вказаному рапорті ОСОБА_3 відсутні резолюції керівництва ЗМУ та ГУМВС України в Запорізькій області, які б підтвердили факт його розгляду 19.05.2015 або у будь-який інший день.
3.4. Також встановлено, що згідно наказу ГУМВС від 20.05.2015 №185о/с, виконання обов`язків начальника штабу ГУМВС, на період невикористаної частини чергової відпустки за 2014 рік полковника міліції ОСОБА_2, покладено на полковника міліції ОСОБА_1 - заступника начальника штабу-начальника чергової частини ГУМВС, з 15 травня до 14 червня 2015 року. Далі встановлено, що постановою Запорізького окружного адміністративного суду від 08.07.2015 в адміністративній справі №808/2796/15 за позовом ОСОБА_3 до ГУМВС в Запорізькій області про визнання наказу про звільнення неправомірним та поновлення на роботі, позовні вимоги ОСОБА_3 задоволено повністю, з ЗМУ ГУМВС в області на користь ОСОБА_3 стягнуто грошове забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 2925 грн 26 коп. У постанові суду, зокрема, зазначено, що рапорт ОСОБА_3. про відкликання рапорту на звільнення складений на ім`я начальника ГУМВС України в Запорізькій області, тому розгляд його повинен був відбуватись керівником, для прийняття відповідного рішення по суті рапорту. Рапорт ОСОБА_3. про відкликання рапорту про звільнення не доведено до відома керівництва та не розглянуто.
3.5. Головним управлінням Міністерства внутрішніх справ України в Запорізькій області 16.09.2015 було прийнято наказ №2993 "Про покарання працівника ГУМВС".
3.6. Відповідно до вказаного наказу, за порушення службової дисципліни, вимог п.п.2.6.36, 2.10.7, 2.10.8, 2.10.9 Інструкції з діловодства в системі МВС України, затвердженої наказом МВС України від 23.08.2012 №747, внаслідок чого керівництво ГУМВС було позбавлено можливості розглянути рапорт ОСОБА_3 від 19.05.2015 року про відкликання рапорту про звільнення з ОВС України за власним бажанням, прийняти по ньому рішення, передбачене Законом, а у подальшому призвело до скасування Запорізьким окружним адміністративним судом Наказу ГУНП України в Запорізькій області від 19.05.2015 року №183 о/с у частині звільнення ОСОБА_3 з ОВС, поновлення її на службі та стягнення з ЗМУ ГУМВС на користь останньої грошового забезпечення за час вимушеного прогулу у розмірі 2925 грн 26 коп., заступнику начальника штабу - начальнику чергової частини ГУМВС України в Запорізькій області полковнику міліції ОСОБА_1 оголошено догану, та відповідно до вимог наказу ГУМВС області від 26.10.2010 року №1640 знижено розмір щомісячної премії на 30% строком на один місяць.
4. Вважаючи дії відповідача щодо прийняття вказаного наказу протиправними, позивач звернувся до суду з метою захисту своїх порушених прав та інтересів.
5. Задовольняючи позовні вимоги суди попередній інстанцій виходили з того, що наказ начальника ГУМВС України в Запорізькій області від 16.09.2015 №2993 "Про покарання працівника ГУМВС" прийнято не обґрунтовано, без урахування всіх обставин, що мають значення для прийняття рішення.
5.1. Крім того при прийнятті оскаржуваного наказу було допущено ряд порушень, а саме відповідачем не надано до суду жодного документу, який свідчив би про оголошення змісту наказу ГУМВС України від 16.09.2015 №2993 "Про покарання працівника ГУМВС" особовому складу вищезначеного органу внутрішніх справ.
Короткий зміст вимог та узагальнені доводи касаційної скарги:
6. Відповідач звернувся із касаційною скаргою, просить скасувати рішення судів першої та апеляційної інстанцій та постановити нове рішення, яким в задоволені позову відмовити.
7. Аргументи касаційної скарги зводяться до того, що судами попередніх інстанцій при прийнятті оскаржуваних судових рішень неповно досліджено докази і не встановлено всі обставини справи, та як наслідок неправильно застосовано норми матеріального права і порушено норми процесуального права.
8. Доводи касаційної скарги зводяться до переоцінки встановлених судами попередніх інстанцій обставин та доказів.
9. Відповідач правом подачі відзиву на касаційну скаргу не скористався.
МОТИВУВАЛЬНА ЧАСТИНА
Норми права, якими керувався суд касаційної інстанції та висновки суду за результатами розгляду касаційної скарги:
Відповідно до частини 2 статті 19 органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов`язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
11. Кодекс адміністративного судочинства України (в редакції, чинній до 15.12.2017 року)
11.1. Частиною 3 статті 2 встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб`єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5)добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
12. Закон України "Про міліцію" від 23.02.2012 №4447-VI (діяв на час виникнення спірних правовідносин)
Згідно з частиною 1 статті 25 Закону України "Про міліцію" працівник міліції у межах повноважень, наданих цим Законом та іншими законодавчими актами, самостійно приймає рішення і несе за свої протиправні дії або бездіяльність дисциплінарну чи кримінальну відповідальність.
12.1. Відповідно до частини 5 статті 25 зазначеного Закону службова особа міліції, яка порушила вимоги закону або неналежно виконує свої обов`язки, несе відповідальність у встановленому порядку.
12.2. В свою чергу, сутність службової дисципліни, обов`язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України (далі - особи рядового і начальницького складу) стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України.
13. Закон України "Про Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України" від 22.02.2006 №3460
13.1. Відповідно до частини першої 1 статті 1 Статуту службова дисципліна - це дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та Присяги працівника органів внутрішніх справ України.
13.2. Як зазначено у статті 2 Статуту, дисциплінарний проступок - це невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.