Постанова
Іменем України
03 липня 2019 року
м. Київ
справа № 175/293/18
провадження № 51-10024км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Яковлєвої С.В.,
за участю:
секретаря судового засідання Миколюка Я.О.,
прокурора Шевченко О.О.,
засудженого
(в режимі відеоконференції) ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу засудженого ОСОБА_1 на вирок Дніпропетровського районного суду Дніпропетровської області від 16 серпня 2018 року та ухвалу Дніпровського апеляційного суду від 29 жовтня 2018 року у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016040440002848, за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця с. Тернове Тячівського району Закарпатської області, жителя АДРЕСА_1 ), такого, що згідно ст. 89 КК не має судимостей,
у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК.
Зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій і встановлені обставини
За вищевказаним вироком ОСОБА_1 засуджено за ч. 2 ст. 289 КК до покарання у виді позбавлення волі на строк 5 років без конфіскації майна.
Стягнуто з ОСОБА_1 процесуальні витрати за проведення двох експертиз вартістю 250 грн та 1144 грн.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватим у тому, що він у період з 18 до 21 листопада 2016 року незаконно проник до гаража на території домоволодіння АДРЕСА_2, виштовхав звідти та незаконно заволодів належним ОСОБА_2 автомобілем ГАЗ-21Р "Волга", д.н.з. НОМЕР_1, вартістю 24 131,60 грн, яким на законних підставах користувався ОСОБА_3, після чого зник з місця злочину.
Апеляційний суд залишив вирок місцевого суду без змін, а апеляційну скаргу обвинуваченого - без задоволення.
Вимоги касаційної скарги та узагальнені доводи особи, яка її подала
У касаційній скарзі засуджений, посилаючись на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону та неправильне застосування закону України про кримінальну відповідальність, порушує питання про скасування вищезазначених судових рішень і призначення нового розгляду в суді першої інстанції. На обґрунтування такого прохання зазначає, що викраденому автомобілі не можна було самостійно пересуватися, оскільки він був розукомплектований, а тому його засудженого підлягали кваліфікації за ст. 185 КК як крадіжка, а не за ст. 289 КК як незаконне заволодіння транспортним засобом. Стверджує, що в кримінальному провадженні не встановлено потерпілого, оскільки ОСОБА_3 не є власником автомобіля. Зазначає, що суд безпідставно стягнув з нього витрати за проведення експертизи (250 грн), висновки якої не поклав в основу вироку. Апеляційний суд не зважив на зазначені порушення, безпосередньо не дослідив доказів у кримінальному провадженні та необґрунтовано погодився з висновками місцевого суду.
Позиції учасників судового провадження
Засуджений підтримав свою касаційну скаргу, а прокурор заперечувала проти її задоволення, просила оскаржені судові рішення залишити без змін.
Мотиви Суду
Відповідно до ст. 433 КПК суд касаційної інстанції переглядає судові рішення у межах касаційної скарги. При цьому він перевіряє правильність застосування судами першої та апеляційної інстанцій норм матеріального і процесуального права, правильність правової оцінки обставин і не має права досліджувати докази, встановлювати й визнавати доведеними обставини, яких не було встановлено в оскарженому судовому рішенні, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу.
При розгляді касаційної скарги суд касаційної інстанції виходить із фактичних обставин, установлених судами першої та апеляційної інстанцій.
Висновку про доведеність винуватості ОСОБА_1 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 289 КК, місцевий суд дійшов відповідно до вимог ст. 370 КПК на підставі об`єктивно з`ясованих обставин, які підтверджено доказами, дослідженими під час судового розгляду й оціненими згідно з положеннями ст. 94 КПК.