Постанова
іменем України
2 липня 2019 року
м. Київ
справа № 761/26832/13-к
провадження № 51-1235км18
Верховний Суд колегією суддів Другої судової палати
Касаційного кримінального суду у складі:
головуючого Матієк Т.В.,
суддів Мазура М.В., Могильного О.П.,
за участю:
секретаря судового засідання Матвєєвої Н.В.,
прокурора Пашкова Є.Є.,
захисника Левченка І.І.,
засудженої ОСОБА_1,
розглянув у відкритому судовому засіданні касаційну скаргу з доповненнями засудженої ОСОБА_1 на вирок Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2015 року та ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року в кримінальному провадженні № 12012110100001091 за обвинуваченням
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженки та жительки АДРЕСА_1 ), раніше судимої за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року за ч. 2 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ст. 70 КК до покарання у вигляді позбавлення волі на строк 4 роки,
у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК.
Зміст оскаржених судових рішень і встановлені судами
першої та апеляційної інстанцій обставини
За вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2015 року ОСОБА_1 визнано винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1 ст. 190, ч. 3 ст. 190, ч. 4 ст. 190 КК, та призначено покарання:
- за ч. 1 ст. 190 КК у виді обмеження волі на строк 2 роки;
- за ч. 3 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 5 років;
- за ч. 4 ст. 190 КК у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
На підставі ч. 1 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом поглинення менш суворого покарання більш суворим ОСОБА_1 визначено покарання у виді позбавлення волі на строк 8 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
Відповідно до ч. 4 ст. 70 КК за сукупністю злочинів шляхом часткового складання призначеного покарання з покаранням за вироком Білоцерківського міськрайонного суду Київської області від 29 жовтня 2013 року остаточне покарання ОСОБА_1 призначено у виді позбавлення волі на строк 9 років з конфіскацією всього майна, яке є її особистою власністю.
У задоволенні цивільного позову потерпілого ОСОБА_2 відмовлено.
Вирішено питання щодо речових доказів у кримінальному провадженні.
За вироком суду ОСОБА_1 визнано винуватою в тому, що вона 06 жовтня 2011 року у невстановлений час, за попередньою домовленістю зустрілась біля ТЦ "Квадрат" на вул. Білоруській, 2 у м. Києві з раніше знайомою ОСОБА_3 та вирішила шляхом обману заволодіти її грошовими коштами. Реалізуючи свій злочинний умисел, ОСОБА_1, вводячи в оману ОСОБА_3, користуючись давніми відносинами, запропонувала їй свої послуги з обміну іноземної валюти на гривні за вигідним курсом. ОСОБА_3, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_1, будучи впевненою у правильності і добросовісності її дій, з метою обміну у національну валюту передала ОСОБА_1 1672 дол. США, що за офіційним курсом НБУ становило 13 330,35 грн, 8277 євро, що згідно з офіційним курсом НБУ становило 80 010,91 грн. Надалі протягом лютого 2012 року ОСОБА_1 з метою створення хибної уяви у ОСОБА_3 щодо добросовісності своїх дій частинами повернула їй грошові кошти на загальну суму 56 341 грн, а далі не виконала взятих на себе зобов`язань, розпорядившись грішми ОСОБА_4 в сумі 37 000,26 грн на власний розсуд, чим заподіяла потерпілій матеріальної шкоди.
Крім того, 06 січня 2012 року ОСОБА_1 відповідно до попередньої домовленості зустрілась із раніше знайомим ОСОБА_5 у приміщенні ресторану "Тіроль", що на вул. Прорізній, 10 у м. Києві, та, достовірно знаючи, що він має у розпорядженні великі суми грошових коштів, вирішила заволодіти ними шляхом шахрайства. Реалізуючи свій злочинний намір, спрямований на заволодіння грішми ОСОБА_5, з метою особистого збагачення за рахунок чужого майна ОСОБА_1 повідомила йому завідомо неправдиві відомості про те, що здійснить із його коштами в сумі 200 000 грн фінансові операції, у результаті яких він отримає відсотки в сумі 40 000 грн. ОСОБА_5, будучи введеним в оману, не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_1 та довіряючи їй, під час зустрічі 06 січня 2012 року у невстановлений час на перехресті вулиць Прорізної та Б. Грінченка в м. Києві, передав їй 200 000 грн. Протягом лютого 2012 року ОСОБА_1 з метою створення хибної уяви у ОСОБА_5 щодо добросовісності своїх дій частинами повернула йому грошові кошти на загальну суму 50 000 грн, проте не виконала взятих на себе зобов`язань, розпорядившись грошовими коштами ОСОБА_5 у сумі 150 000 грн на власний розсуд, чим заподіяла потерпілому матеріальної шкоди у великих розмірах.
Крім того, 26 березня 2012 року ОСОБА_1 відповідно до попередньої домовленості зустрілась на АДРЕСА_2 з раніше знайомим ОСОБА_2 та достовірно знаючи, що він володіє грошовими коштами у великих розмірах і має необхідність їх обміняти на іноземну валюту, вирішила заволодіти ними шляхом обману. З цією метою ОСОБА_1 повідомила ОСОБА_2 завідомо неправдиві відомості про те, що обміняє його гроші на долари США за вигідним курсом, а ОСОБА_2, будучи введений в оману та не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_1, перебуваючи за вищевказаною адресою, близько 15 год 26 березня 2012 року передав їй 800 000 грн для обміну на долари США. Продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_1 зустрілась з ОСОБА_2 03 квітня 2012 року о 13 год біля ТЦ "Променада", що на вул. Овруцькій, 18 у м. Києві, звідки вони разом направилися до ресторану "Сорі бабцю", розташованого на вул . П . Майбороди, 8 у м. Києві, в приміщенні якого ОСОБА_1 з метою особистого збагачення за рахунок коштів ОСОБА_2 , переконала його в тому, що має можливість здійснити обмін його грошових коштів на долари США за вигідним курсом, а тому ОСОБА_2, будучи введений в оману та не підозрюючи про дійсні наміри ОСОБА_1, передав їй 1 118 300 грн. Отримані від ОСОБА_2 протягом 26 березня 03 квітня 2012 року грошові кошти загальною сумою 1 918 300 грн ОСОБА_1 зобов`язувалася повернути 17 квітня 2012 року в доларах США, проте своїх зобов`язань не виконала, розпорядившись грошима на власний розсуд, чим заподіяла ОСОБА_2 матеріальну шкоду в особливо великих розмірах.
Крім того, 19 березня 2012 року ОСОБА_1 відповідно до попередньої домовленості зустрілася біля ресторану "Фелічіта", на просп. Миру, 13 у м. Києві з раніше знайомою ОСОБА_6 і, достовірно знаючи, що остання має у розпорядженні великі суми грошових коштів, якими сплачує банківський кредит, вирішила заволодіти ними шляхом обману. Реалізуючи свій злочинний намір, ОСОБА_1 запропонувала ОСОБА_6 свої послуги з обміну валют за вигідним курсом, а ОСОБА_6, будучи впевненою у правильності дій ОСОБА_1 та її добросовісності, перебуваючи за вищевказаною адресою, того ж дня близько о 19 год передала їй 800 000 грн з метою їх обміну на долари США. Далі ОСОБА_1 , продовжуючи реалізовувати свій злочинний умисел, спрямований на заволодіння грошима ОСОБА_6, відповідно до попередньої домовленості 21 березня 2012 року у невстановлений час зустрілася з нею у приміщенні ресторану "Фелічіта", де під приводом обміну валют отримала від неї 90 000 грн, не маючи наміру їх повертати. Не зупиняюсь на досягнутому злочинному результаті, продовжуючи реалізовувати свій умисел, направлений на заволодіння грошовими коштами, ОСОБА_1 за попередньою домовленістю зустрілася з ОСОБА_6 26 березня 2012 року близько о 15 год у приміщенні ресторану "Челентано", що на вул. Ревуцького, 38/1 у м. Києві, під час якої ОСОБА_6, будучи введена в оману щодо дійсних намірів ОСОБА_1 і довіряючи їй, передала їй 20 000 євро, що за офіційним курсом НБУ становило 211 493,28 грн. Ці кошти, отримані шляхом обману, ОСОБА_1 зобов`язувалася обміняти на долари США за вигідним курсом, проте розпорядилася ними на власний розсуд.
Продовжуючи виконувати свій злочинний намір щодо заволодіння грошовими коштами ОСОБА_6 під приводом обміну на іноземну валюту за вигідним курсом, ОСОБА_1 зустрілася з нею 29 березня 2012 року на перехресті вулиць Інститутської та Липської в м. Києві. Будучи впевненою у правильності та добросовісності дій ОСОБА_1 і введена в оману щодо дійсних її намірів, перебуваючи за вищевказаною адресою, ОСОБА_6 близько 18 год того ж дня передала ОСОБА_1 146 000 грн, проте остання не виконала наданих зобов`язань і розпорядилася ними на власний розсуд. Надалі ОСОБА_1, продовжуючи свою злочинну діяльність, спрямовану на заволодіння грошовими коштами під приводом обміну валют за вигідним курсом, зустрілася з ОСОБА_7 03 квітня 2012 року близько 13 год на вул. П. Майбороди, 8 у м. Києві у приміщенні ресторану "Сорі Бабцю", і та, будучи введеною в оману щодо дійсних намірів ОСОБА_1 і довіряючи їй, передала 470 000 грн, які ОСОБА_1 зобов`язувалась обміняти на долари США за вигідним курсом.
Таким чином, ОСОБА_1, заволодівши протягом 19 березня 03 квітня 2012 року шляхом обману грошовими коштами ОСОБА_6 на загальну суму 1 717 493,28 грн, не повернула їх власниці, а розпорядилася на власний розсуд, чим заподіяла потерпілій матеріальної шкоди в особливо великих розмірах.
Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 22 лютого 2016 року апеляційні скарги обвинуваченої, її захисника та потерпілого ОСОБА_5 залишив без задоволення, а вирок місцевого суду - без змін.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання час попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 22 липня 2013 року по 22 лютого 2016 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Вищий спеціалізований суд України з розгляду цивільних і кримінальних справ ухвалою від 09 лютого 2017 року касаційні скарги потерпілого ОСОБА_5 та засудженої ОСОБА_1 задовольнив частково, ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 22 лютого 2016 року щодо ОСОБА_1 скасував та призначив новий розгляд у суді апеляційної інстанції.
Апеляційний суд міста Києва ухвалою від 15 червня 2017 року вирок місцевого суду щодо ОСОБА_1 залишив без змін, а апеляційні скарги захисника засудженої та потерпілого - без задоволення.
На підставі ч. 5 ст. 72 КК зараховано у строк покарання, призначеного вироком Шевченківського районного суду міста Києва від 18 червня 2015 року, час попереднього ув`язнення ОСОБА_1 з 27 липня 2013 року по 06 червня 2016 року та з 28 серпня 2016 року по 15 червня 2017 року включно з розрахунку один день попереднього ув`язнення за два дні позбавлення волі.
Клопотання ОСОБА_1 про застосування Закону України "Про амністію у 2014 році" залишено без задоволення.
Вимоги касаційних скарг і узагальнені доводи осіб, які їх подали
У касаційній скарзі засуджена просить ухвалу Апеляційного суду міста Києва від 15 червня 2017 року скасувати в частині застосування Закону України "Про амністію у 2014 році" та звільнити її від покарання на підставі статті 6, 11 вищевказаного Закону. Зазначає, що всупереч вимогам ст. 404 КПК апеляційний суд належним чином не розглянув апеляційні скарги захисника Ющенка Ю.В. та потерпілого ОСОБА_5, взагалі не дослідив повторно обставини, які суд першої інстанції дослідив неповно та з порушеннями, безпідставно не задовольнив вимоги щодо закриття провадження за відсутності будь-яких доказів її винуватості у скоєнні злочинів, за які її засуджено.
У доповненнях до касаційної скарги засуджена просить скасувати вирок місцевого суду та ухвалу апеляційного суду щодо неї і призначити новий розгляд у суді першої інстанції на підставах, передбачених пунктами 1, 2 ч. 1 ст. 438 КПК. Обґрунтовуючи свої вимоги, засуджена посилається на неповноту судового розгляду, невідповідність висновків суду фактичним обставинам справи. Зазначає, що інкримінованих кримінальних правопорушень вона не вчиняла, між нею та потерпілими існували цивільно-правові відносини, а тому в її діях відсутній склад цих правопорушень. Вказує про те, що висновки місцевого суду ґрунтуються на суперечливих показаннях потерпілих, яким надано перевагу над іншими доказами сторони захисту.
Також вказує на істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, пов`язаного з порушенням права на захист на досудовому розслідуванні, яке полягало у врученні їй повідомлення про підозру без залучення захисника, участь якого є обов`язковою, а також у залученні захисника Несвітайла О.М., який здійснював неефективний захист її інтересів. Посилається, крім того, на порушення судами обох інстанцій вимог статей 22, 26, 27 КПК, які виразилися у відхиленні майже всіх клопотань захисника та обвинуваченої.